42. Локальні мережі та їх топологія.

Локальна – це комп. мережа, в якій ЕОМ знах. на невеликій відстані один від одного, при цьому не використ. засоби зв’язку загального користування. Тополо-гія: зіркова – центральний ЕОМ наз серве-ром, до якого підключені всі ін.. комп. мережі. Сервер забезпечує централізова-не управління всією мережею, визначає маршрути передачі повідомлень, є центр. сховищем даних для всієї мережі. Недолі-ки: потрібна окрема машина для управлін-ня мережею, яку небажано використову-вати для ін. цілей. Відмова сервера веде до припинення роботи всієї мережі; кільце-ва – всі ЕОМ пов’язані в одне кільце і ф-і сервера розподіляються між усіма маши-нами мережі. Обмін інф-ї відбувається ли-ше між сусідніми машинами. Недоліки: при неполадці однієї машини робота ме-режі може зупинитися; лінійна – інф-ія гулятиме до тих пір, доки комп. не буде опізнаний. Комп. мережа працює до тих пір, поки всі машини включені і не вийшли з ладу.

43. Глобальні мережі та їх топологія.

Це складна структура із млн-ів ЕВМ, що з'єднані один з одним, основані на трьох осн. принципах:1) наявність єдиного центру, що координує діяльність і розв. всієї мережі; 2) використ. сист. маршрутизації, що дозволяє пакетам просуватись по ланцюгу вузлів мережі без дод. втручання людини; 3) застосування єдиної системи адресації, що робить мережу «прозорою» для зовн. Мереж, які є досяжними для б-я абонентської точки системи. В наш час існує значна к-сть різних глоб. Мереж, що діють у відповідності з різними протоколами. Для зв'язку таких мереж розроблені спец. Протоколи – шлюзи, що дозволяють передавати інф-ію із одної мережі в ін. Використ. шлюзів різко розширює можливості абонентів кожної глобальної мережі.

44. Мережева архітектура (семирівнева еталонна модель)

З метою стандартизації взаємодії компонентів комп. мереж була розроблена модель мереженої архітектури під назвою «еталонна модель взаємодії відкритих систем». Вона базується на моделі, яка була запропонована міжнар. інститутом стандартів. Відповідно до цієї моделі мережа розкладається на 7рівнів, кожному з яких відповідає протокол, одиниця виміру, певний набір ф-цій. Протокол – це набір правил та угод, які використов. під час передачі даних. Кожний рівень забезпечує зв'язок для вищого рівня. Фізичний рівень складається з фізичних елементів, які використов. безпосередньо для передачі інф. по мереженим каналам зв’язку. До фізичного рівня віднос. також методи електрик. перетворення сигналів, що залежать від мереженої технології, що застосовується. Рівень з’єднування призначений для передачі даних від фізичного рівня до мереженого і навпаки. Мережева карта в комп. – приклад реалізації рівня з’єднування. Вона залеж. від мереженої технології. Мережений рівень визначає шлях переміщення даних по мережі, дозволяючи їм знайти отримувача. Мережений рівень можна розглядати як службу доставки. Транспортний рівень пересилає дані між самими комп’ютерами. Після доставлення даних мереженим рівнем комп’ютеру – отримувачу активізується транспортний протокол, доставляючи дані до прикладного процесу. Сеансовий рівень використов. як інтерфейс користувача і вирішує такі завдання, як обробка імен, паролів, прав доступу. Рівень уявлення створює інтерфейс мережі до ресурсів комп.: принтерів, моніторів, дисків; виконує перетвор. форматів файлів. Прикладний рівень забезпеч. виконання прикладних задач користувачів: електрон. пошти; розподілення баз даних; усіх програм, що функціонують у середов. INTERNET.

45. Технічні засоби комп’ютерних мереж. Поняття про мережеві протоколи.

Підключення комп-а до кабеля мережі за допомогою мереженого адаптера. Вони викон. такі основні операції:1) передача даних із оперативної пам’яті в адаптер або навпаки;2) Буферизація—під час обробки в мереженому адаптері дані зберігаються в буфері;3)формування пакетів –при передачі даних мережевий адаптер розділяє дані на частини(при прийомі з’єднує ), додає до пакетів заголовок і кінець;4) доступ до кабеля –за допомогою адаптера перехоплюється вільна лінія зв’язку;5)перетворення даних із попереднього виду у послідовний. Пакет даних має такі обов’язкові елементи:1)унікальна адреса відправника , унікальна адреса отримувача---ознака ,яка характеризує тип пакета;2)дані або повідомлення;3)контрольна сума для виявлення помилок .Вузол ,що отримує такі повідомлення , повинен виконати розрахунок цієї суми і порівняти з надісланим. Для опису взаємодії програмних та апаратних інструментів використовується протокол мережі—це сукупність правил взаємодії об’єктів одноіменного рівня, при обміні даних між станцією—відправником і станцією—отримувачем. Методика кодування. Всі існуючі протоколи розроблені на базі еталонної моделі взаємодії відкритих систем ---наз. OST.Ця модель має 7 функціональних рівнів:1—Фізичний –описує фізичне середовище мереж (кабель, міні проводи, космічний супутник), взамін він отримує дані як послідовність бітів;2---Канальний---виконує перетворення потоку бітів фізичного рівня у пакети(фрейми, кадри),які містять адресну інформацію. Тут відбувається перевірка коректності передачі даних;3---Мережевий---забезпечує передачу мережею пакетів сформованих між вузлами мереж. Тут вирішуються задачі вибору маршруту;4---Транспортний---відповідає за доставку повідомлень відповідно протоколу, виконує розбивку повідомлень в пакет мереженого розміру або їх збирання;5---Сеансовий—визначає метод встановлення зв’язку між двома системами. Тут виконується контроль отриманої інформації в повному обсязі; 6---Представлення даних---описує методи перетворення інформації( з одного формату в інший ,шифрування, кодування, стискання);7---Прикладний—відповідає за пердачу інформації від користувача до будь-якої мережі ресурсу, в залежності від параметрів встановлених протоколів цього рівня визначають продуктивність мережі вцілому.

Мережевий протокол – це метод, за доп. якого інф-ія обробляються структурними ел-ми мережі між якими встановлені кана-ли зв’язку та передаються по ним. Прото-коли між взаємодіючими машинами дають їм можливість посилати один одному вик-лики, обробляти помилкові ситуації. Сукуп-ність процедур та форматів даних, що встановлюють правила взаємодії різних систем одного мережевого рівня, наз. ме-реж. протоколом. Можна виділити логічну та процедурну хар-ку протоколу. Логічна – це структура і зміст інформації. Вона являє собою перелік типів повідомлень і їхню суть. Процедурна – правила виконання дій, приписаних певним протоколом взаємодії. Сукупність програмно- і апаратно- реалізо-ваних протоколів обміну і процедур, які здійснюють інтерфейс управляючих сигна-лів і даних, повинна створювати в логічно-му значенні єдину операц. систему мереж, незалежно від способу і місця їхньої реалі-зації. Обл. взаємодії відкритих систем хар-ться семирівневою ієрархією протоколів, що забезпечкє взаємодію абонентських систем мережі передаванням даних між ними. Кожний з блоків даних склад. із заго-ловка, інформац. поля даних і кінцевика. Заголовок містить інф-ію, пов’язану з управлінням передавання інформаційних потоків. Інформац. поля – це дані центр. частини блока, які передаються між при-кладними процесами взаємодіючих або-нентських систем. Завдання кінцевика – перевірка даних інформац. поля шляхом формування перевірочного блоку даних.