28. Типи адресацій в Excel. Навести приклади використання.

У програмі Excel ЕТ називається робочим аркушем або просто аркушем. Один файл Excel становить сукупність робочих аркушів, які називають робочою книгою. Новій роб книзі автоматично присвоюють імя “Книга 1”, яке зявляється у верхній частині екрана і зберігається до присвоєння другого імені. Нова роб книга складається із 16 роб аркушів – “Лист 1”, “Лист 2”…Всі аркуши спочатку однакові і мають 256 стовпчиків і 16384 рядки. Стовпці позначені буквами англійського алфавіту і їх комбінаціями АА, АВ і т.д. до ІV. Рядки номеруються цифрами 1,2,3… На пересіченні кожного стовпчика і кожного рядка розміщується комірка у вигляді прямокутника. Адреса комірки визначається певними іменами стовпчика і рядка – А5, В9. Якщо в комірку помістити курсор миші і клацнути на ній, то вона є активною і виділяється жирною рамкою. Координати акт комірки відображаються в полі імені, розташованому зліва над іменами стовпчиків. Сукупність виділених комірок – діапазон. Посилання на діапазон завжди складаються із адреси першої і останньої комірок, які розділені двокрапкою.

Використання абсолютної та відносної адресацій.

Посиланням однозначно визначається клітина або група клітин листа, а також cпрощується пошук значень або даних, які використовуються у формулах. З допомогою посилань можна використовувати у формулі дані, які знаходяться у різних місцях листа, а також використовувати значення однієї і й тієї ж клітини у декількох формулах. Крім того, можна посилатися на клітини, які знаходяться на інших листах книги або в іншій книзі. Посилання на клітини других книг називаються зовнішніми.

По замовчуванню в Microsoft Excel використовуються посилання типу A1, в якому стовбчики позначаються буквами від A до IV (256 стовбчиків максимально), а рядки числами - від 1 до 65536. Щоб вказати посилання на клітину, введіть букву заголовку стовбця, а після цього номер рядка. Наприклад, D50 є посиланням на клітини, розташовані на перетині стовбчика D з 50-м рядком. Щоб посилатися на діапазони клітин, введіть посилання на верхню ліву клітину діапазону, поставте двокрапку :, а після цього посилання на праву нижню клітину діапазону.

Розглянемо варіанти можливих посилань. На клітину стовбчика A в 10-му рядку можна посилатися як на A10, а на діапазон клітин в стовбчику A з 10-го рядку по 20-й як на A10:A20. Діапазон клітин у 15-му рядку зі стовбчика B по стовбчик E можна позначити B15:E15, а всі клітини у 5-му рядку як 5:5. На всі клітини між 5-й і та 10-м рядками включно можна посилатися як 5: 10, а на всі клітини у стовбчику H як на H:H. На всі клітини між стовбчиками H та J включно як H:J.

Можна також скористуватися стилем, в якому і стовбчики, так і рядки листа пронумеровані. Цей стиль, що називається R1C1. Він найбільш корисний при обчисленні позиції рядка і стовбчика у макросах, а також у відносних посиланях. У стилі R1C1, після букви R вказується номер рядка клітини, після букви C – номер стовбчика.

У залежності від поставленоого завдання можна використовувати або відносні посилання, які посилаються на клітини відносно позиції формули, або абсолютні посилання, які посилаються завжди на одину і ту ж клітину. Для абсолютних посилань використовують знак $ перед назвою стовбчика або клітини, наприклад $B$15.