
- •2.Основні педагогічні категорії
- •3. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками.
- •2. Історія педагогіки вивчає розвиток педагогічної думки на різних історичних етапах розвитку людського суспільства.
- •6. Професійна педагогіка – питання підготовки фахівців до різних галузей народного господарства…
- •7. Галузева педагогіка (спортивна, педагогіка туризму… інженерна…
- •4. Спостереження як метод науково-педагогічного дослідження: основні види, методика проведення.
- •5. Бесіда як метод науково-педагогічного дослідження: умови ре-зультативності.
- •6. Метод анкетування: основні вимоги до проведення.
- •7. Метод педагогічного експерименту: призначення, основні види.
- •8. «Повчання дітям» володимира мономаха, його освітньо виховне значення
- •9. Діяльність братських шкіл
- •10. Києво-могилянська академія: історія заснування, основні етапи розвитку. Структура і зміст навчання в києво-могилянській академії. Визначні діячі, педагоги, випускники.
- •Здійснив теоретичне обґрунтування педагогіки як науки:
- •Обгрунтував вперше на науковій основі принцип народності виховання
- •Обгрунтував низку новаторських ідей щодо навчання й освіти
- •14. … Виникнення і діяльність таємного університету у львові (1921-1925 рр.).
- •15. Освітня справа в Україні в період державного відродження (1917-1920 рр.). Софія Русова і Іван Огієнко - видатні українські педагоги й культурно-освітні діячі.
- •16. Основні положення педагогічної системи а.Макаренка.
- •17. Провідні ідеї педагогічної спадщини в.Сухомлинського.
- •18. Педагогічна система я.А.Коменського.
- •19.Педагогічні погляди ж.-ж.Руссо.
- •Аспірантуру, докторантуру
- •23. Поняття про особистість та її структуру. Розвиток особистості: види розвитку, характерні особливості, рушійні сили.
- •24. Основні фактори розвитку особистості.
- •4 Основні чинники соціалізації
- •Провідний вид діяльності
- •25.26 Психолого-педагогічні домінанти розвитку учнів середнього шкільного віку та їх врахування у педагогічній діяльності: основні моменти.
- •27. Поняття про педагогічну майстерність вчителя та її складові.
- •28. Педагогічні здібності: загальна характеристика.
- •6) Креативність
- •29. Педагогічне спілкування: сутність, основні аспекти (параметри, сторони).
- •30. Структура педагогічного спілкування. Типові психолого-педагогічні бар’єри у спілкуванні. Стилі педагогічного спілкування.
- •Сутність та завдання дидактики.
- •Основні категорії дидактики.
- •6.Знання – провідний елемент освіти.
- •32. Поняття про закономірності навчання.
- •33. Сутність і шляхи реалізації принципу науковості навчання. (на прикладі фахової дисципліни
- •34. Сутність і шляхи реалізації принципу свідомості і активності в навчанні. (на прикладі фахової дисципліни
- •35. Сутність і шляхи реалізації принципу систематичності і послідовності навчання (на прикладі фахової дисципліни).
- •36. Сутність і шляхи реалізації принципу міцності знань і доступності навчання. (на прикладі фахової дисципліни
- •37. Традиційна (пояснювально-ілюстративна) дидактична система: її основні характеристики, переваги і недоліки.
- •2.Розвивальне навчання.
- •38. Прогресивістська (реформаторська) система: її основні характеристики, переваги і недоліки.
- •39. Зміст і особливості розвивального навчання.
- •40. Особистісно-орієнтоване навчання: мета, завдання, основні технології.
- •41.Інтерактивні модель навчання
- •42. Поняття процесу навчання. Головні ідеї організації навчального процесу у контексті сучасної освітньої філософії. Функції процесу навчання.
- •43. Стимулюючо-мотиваційний компонент процесу навчання: суть, призначення. Основні способи мотивації навчальної діяльності учнів
- •1. Група пізнавальних мотивів
- •44. Операційно-діяльнісний компонент процесу навчання. Основні ланки (етапи) процесу навчання.
- •45. Поняття і сутність змісту освіти в середній загальноосвітній школі
- •47.Підручник: призначення, структура, вимоги.
- •1.Тексти
- •2.Позатекстові компоненти.
- •48. Метод бесіди. Види бесіди, методика проведення бесіди
- •49. Метод дискусії. Форми дискусії. Правила і умови ефективної дискусії.
- •50. Метод роботи з книгою. Основні прийоми самостійної роботи з друкованим текстом.
- •52. Практичні методи навчання. Основні види та вимоги до застосування.
- •53. Індуктивні та дедуктивні методи навчання
- •55. Метод ситуаційного навчання (кейс-метод).
- •56.Ігрові методи навчання.
- •57.Класно-урочна система, її основні особливості, переваги і недоліки.
- •58.Урок як основна форма організації навчання в сучасній школі. Елементи уроку.
- •59.Типологія і структура уроків. Класифікація уроків за основною дидактичною метою.
- •60.Основні вимоги до уроку. Підготовка вчителя до уроку
- •61.Колективно-групова форма роботи на уроці: сутність, основні види.
- •62. Позаурочні форми навчання: семінарські заняття, факультативи, домашня робота, навчальні екскурсії: призначення, вимоги до проведення
- •64. Види і методи контролю знань
- •65. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти
- •Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів і. Початковий
- •IV. Високий
- •66.Виховання як педагогічна категорія. Сутність і специфіка виховного процесу.
- •2. Виховання - це тривалий процес.
- •67.Основні закономірності виховного процесу і їх врахування у виховній роботі.
- •68.Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуровідповідності, природовідповідності, гуманізації і демократизації виховання.
- •3.Принцип природовідповідності виховання.
- •69.Поняття мети виховання. Розвиток мети виховання в історичному часі. Мета, ідеал та основні напрями сучасного українського виховання.
- •70.Григорій Ващенко - творець національної системи виховання. “Виховний ідеал “ Григорія Ващенка.
- •71.Українська етнопедагогіка - основа національної системи виховання. Основні шляхи і засоби національного виховання молоді.
- •72.Поняття про методи і прийоми виховання. Основні класифікації методів виховання.
- •73.Характеристика методів формування свідомості.
- •74.Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду суспільної поведінки.
- •75.Характеристика методів стимулювання та регулювання поведінки і діяльності учнів.
- •76.Зміст і основні завдання морального виховання молоді. Система моральних цінностей (вартостей).
- •77.Мета, зміст і завдання розумового виховання молоді.
- •86. Учнівський колектив, його ознаки та етапи розвитку
- •88. Особистість і колектив, їх взаємини. Методи вивчення учнівського колективу.
14. … Виникнення і діяльність таємного університету у львові (1921-1925 рр.).
ЛЬВІВСЬКИЙ (таємний) УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ- український нелегальний вищий навчальний заклад, заснований у липні 1921 за ініціативою Наукового Товариства ім. Т.Шевченка , Товариства українських наукових викладів ім. П. Могили та Ставропігійського Інституту у Львові. Після польської окупації Львова ( 1918) утраквістичний (польсько-український) ун-тет ім. Франца I було сполонізовано і перейменовано на ун-тет ім. Яна Казиміра. Всі українські кафедри (8 кафедр) в навчальному закладі були ліквідовані, а професори-українці (всього 14 чол.) - звільнені. Згідно з наказом ректора ун-ту від 14.8.1919, на навчання приймалися тільки громадяни Польської держави, які пройшли військову службу в армії, чим фактично закривався доступ до навчального закладу українській молоді. Аналогічне рішення прийняв і ректорат Львівського політехнічного ін-ту. В цих умовах 20.9. 1919 Наукове Товариство ім. Т. Шевченка оголосило запис на Українські Університетські Курси. Ця і всі наступні спроби українських громадсько-наукових установ (НТШ, Товариства українських наукових викладів ім. П. Могили та Ставропігійського Інституту) організувати в кін. 1919 - на поч. 1920 навчання для української молоді Галичини за програмою вищої школи наштовхнулись на категоричну заборону польської влади. Незважаючи на урядові заборони і переслідування, восени 1920 спільними зусиллями українських вчених і галицької молоді були організовані нелегальні університетські курси з філософським, юридичним та медичним відділами. Через деякий час розпочалася робота по реорганізації цих таємних курсів у навчальний заклад за зразком західноєвропейських ун-тів. Рішення приступити до створення Л(т)УУ було прийнято на з'їзді українського студентства у Львові в липні 1921. У серед. вересня 1921 новостворений навчальний заклад розпочав свою роботу. Університет діяв нелегально, на громадських засадах. Заняття проводились в приміщеннях НТШ, «Просвіти», Національного музею, закладах «Рідної Школи», підвалах собору св. Юра, на приватних квартирах викладачів і студентів. У першій рік свого існування університет мав три відділи (факультети): філософський, юридичний, медичний, пізніше було утворено технічний відділ. В 1922 на базі технічного відділу було створено Українську (таємну) Високу Політехнічну Школу (існувала в 1922-25) у Львові. В 1924 до ун-ту формально було приєднано ще й факультет мистецтва під керівництвом С. Новаківського і протекторатом А. Шептицького. В ун-тет записалося 1028 студентів. З них на філософський ф-т - 235, на юридичний -608, медицини - 185. Крім того було ще 230 надзвичайних студентів. Таким чином всіх записаних в університет нараховувалось - 1258. На технічному від ділі навчалось 150 студентів. Першим ректором У(т)УУ був доктор В. Щурат, потім М. Панчишин, М. Чайковський, Є. Давидяк. Ректором Високої Політехнічної Школи було обрано В. Лучківа. У 1924-1925 на трьох від ділах університету нараховувалося 58 кафедр. На філософському ф-ті було 22 кафедри, юридичному -26, медичному- 10. На філософському та юридичному ф-тах навчання тривало 4 роки, на медичному та в політехніці - 2 роки. Після двох років навчання у Львові студенти медицини та політехніки мали змогу продовжувати навчання у вищих навчальних закладах Праги, Відня, Гданська. В 1921 для керівництва справами у закладі був створений Сенат ун-ту, до складу якого входили В. Щурат, М. Кордуба (декан істор. ф-ту), I. Крип'якевич, І. Раковський, В. Вергановський (декан юридичн. ф-ту), М.Левицький, Р. Ковшевич, І. Куровець (декан медичн. ф-ту), М. Музика, М. Вахнянин. Серед викладачів у-ту були відомі українські вчені: І. Крип'якевич, К. Студинський, М. Корчинський, С. Балей, М, Возняк, М. Галущинський, Ф. Копесса, І.Свєнціцкий, В. Левицький, М. Чайковський, М. Чубатий, С, Старосольський, С. Шухевич, Ю. Гірняк та ін. Незважаючи на складні умови, пов'язані з нелегальним існуванням, рівень викладання і підготовки спеціалістів в університеті був високим. Студенти ун-ту мали свої численні молодіжні організації, серед яких «Український Студентський Союз», «Академічна Громада», «Медична Громада», «Гурток Правників», «Крайова Студентська Рада» та ін. Науковий гурток істориків видавав ж-л «Історичний Вісник». Матеріальну підтримку діяльності ун-ту надавали українські господарсько-економічні установи, частина фінансової допомоги поступала від численної еміграції із Чехо-Словаччини, США і Канади. Викладачі та студенти ун-ту зазнавали постійних переслідувань з боку польських органів влади. Заходи національних громадсько-політичних організацій і українських депутатів польського сейму, спрямовані на легалізацію діяльністі У(т)УУ, були безуспішними. Переслідування та арешти польською поліцією студентів та професорів, відсутність матеріальної бази і нестача коштів, урядова заборона службовцям державних установ викладати в ун-ті та дискримінація випускників привела до припинення діяльності Л(т)УУ в 1925.