66.Виховання як педагогічна категорія. Сутність і специфіка виховного процесу.

Виховання – це соціально і педагогічно організований цілеспрямований процес формування людини як особистості.

Суспільство як соціальне об»єднання людей може функціонувати і розвиватися лише за цілеспрямованої, систематичної та організованої роботи з виховання кожної особистості.

Зневага до виховання (Коменський) є кроком до загибелі людей, сімей, держав і цілого світу. Виховання з погляду суспільного розвитку є провідною сферою діяльності як окремої людини, так і людської спільноти.

Специфіка виховного процесу. В чому виявляються основні особливості виховного процесу?

1. Процес виховання – це багатофакторний процес. Успіх виховання залежить не від одного якогось джерела впливу, а від багатьох факторів і умов.

5 суб»єктів виховного впливу:

1. Сім»я

2. Школа ( в особі вчителя, вихователя)

3. Первинні колективи (група, клас)

4. Мас-медіа

5. Неформальні групи.

Сім’я

Існує формула: по-справжньому в людині виховано лише те, що виховано в сім»ї.

Основні функції сім»ї

• репродуктивна;

• господарсько-економічна (ведення загального господарства і бюджету, організація матеріально-побутових умов співжиття);

• комунікативна – організація внутрісімейного спілкування, взаємодія сім»ї з іншими людьми, сім»ями, соціальним групами;

• рекреативна – організація відпочинку, забезпечення умов для відновлення сил;

• виховна – створення умов для виховання і формування особистості кожного члена і зокрема дитини.

Основні типи сімей

1 Зовнішньо емоційна сім»я (на перший погляд все нормально за благополучним фасадом)

2.Сім»я-вулкан: постійно з»ясовують відносини.

3.Сім»я-фортеця – обмеженість рамками сімейного кола

4.Сім»я-санаторій – надмірний захист від реальних і нереальних небезпек.

5.Сім»я-театр – відносини будуються на грі та ефекті

6.Сім»я -третій лишній – скрите несприйняття, батьківство як перешкода

7.Сім»я з кумиром – дитина в центрі сім»ї.

Моделі виховання

По типу «Золушки» - коли батьки надмірно причепливо, вороже або рівно- душно відносяться до дитини, відсутність тепла, ласки. Діти нерішучі, нездатні за себе постояти.

По типу «кумира» сім»ї- виконуються всі вимоги, капризи…

Гіперопіка- дітей залишають самостійності, подавлюють інііативу…

Гіпоопіка – дитина належить сама собі, ніким не контролюється…

2. Виховання - це тривалий процес.

Клод Андріан Гельвецій: Все життя є, власне кажучи, лише одне тривале виховання.

Розпочинається ще до народження дитини, найбільш активно протікає в шкільні роки, коли створюються найбільш сприятливі умови для формування і розвитку особистості, триває і в наступні роки…

Педагогічна історія: коли розпочинати виховання.

Андрагогіка

Пренатальний період… Вікова педагогіка (пренетальна... Вчені довели: в утробі матері, ща на початку зародження, дитина активно реагує на звуки. Виявляється, що ембріону не подобається швидка і голосна музика типу важкий рок. До вподоби ж – класична, яка заспокоює. А часом і звеселяє його.

Найкраще впливає на розвиток плоду музика Бетховена, Вівальді, Моцарта. Діти, перед народженням яких матері часто слухали твори цих авторів, стають талановитими музикантами, видатними композиторами, відомими співаками. Дошкільна педагогіка. Педагогіка молодшого шкільного віку.

3. Процес виховання має ступінчатий характер, свою побудову (структуру)

Основні ланки(етапи)

3.1. Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки. На цьому етапі у дітей починають пробуджуватися елементарні почуття, тобто особлива форма ставлення дитини до явищ дійсності і вироблятися найпростіші навички поведінки.

3.2. Формування етичних понять – стійких емоційних відношень людини до дійсності. На основі початкових уявлень про норми і правила поведінки в учнів формуються етичні поняття, виробляються уміння правильно поступати в тому чи іншому випадку, дотримуватися загальноприйнятих правил поведінки. Відбувається дальший розвиток позитивних почуттів...

3.3. Формування переконань, вироблення стійких навиків поведінки, дальший розвиток і збагачення почуттів. На цьому етапі в учнів більш чіткіше виявляються мотиви діяльності.

Формування почуттів є досить складним явищем і здійснюється впродовж всього життя особистості.

К.Ушинський: „Ніщо – ні слово, ні думки, ні навіть вчинки наші не виражають так ясно і вірно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почуття: в них чути характер не окремої думки, не окремого рішення, а всього змісту душі...”.

Ступені процесу виховання не завжди співпадають із віковими ступенями розвитку учнів.

4.Концентризм у змісті виховної роботи. Це означає, що у процесі виховання до одних і тих же якостей особистості приходиться повертатися неодноразово.

Але це не просте повторення, а повторення з наступним розширенням і поглибленням у відповідності з віковими особливостями учнів та із врахуванням рівня їхньої вихованості. Зрозуміло, що на різних етапах виховання у центрі уваги вихователів може опинитися та чи інша риса особистості. Наприклад, у молодших класах, як правило, велику увагу приділяють вихованню елементарній дисциплінованості. У середніх класах на передній план висувається виховання почуття обов”язку. Від старшокласників вимагається вже висока свідомість, зумовлена моральними мотивами. Однак, всі ці якості формуються і розвиваються одночасно з іншими, а не в порядку механічної черговості. Для їх виховання не можна встановити наперед визначені календарні терміни: у І чв.– виховувати чесність, у ІІ – правдивість, у ІІІ – доброту, у ІУ – товариськість. Ці якості формуються і проявляються одночасно. Виховуючи одну із рис особистості, вихователь так чи інакше впливає на інші. На відміну від навчального процесу, який планується за роками, уроками, у вихованні складається орієнтовна програма!

5. Процес виховання – це двосторонній і активний процес.

Його не можна обмежити лише педагогічним впливом на вихованців. Вихованець – це не тільки об”єкт, але і суб”єкт виховання. У процесі виховання важливо викликати в учнів хвилю власних зусиль, розбудити їх внутрішню активність, розвивати їх самостійність, потребу у самовихованні, серйозної і тривалої роботи над самовдосконаленням.

6. Результати процесу виховання малозамітні для зовнішнього сприймання.

Вони не так швидко проявляють себе, як у навчальній роботі. Учень за короткий час може вивчити правило, розв”язати задачу, запам”ятати історичні факти, але швидко привити йому риси чуйності, скромності і т.п. не можливо. Результати виховання складніше перевірити та оцінити – для цього потрібні тривалі спостереження за поведінкою учнів в різних ситуаціях.

7. Процес виховання являє собою діяльність, спрямовану у майбутнє.

При розкритті завдань і змісту виховання важливо враховувати не тільки потреби сьогоднішнього дня, але і перспективи дня завтрашнього. Необхідно проектувати нові якості, нові напрямки виховання (економічне, екологічне, полікультурне.... ).