44. Операційно-діяльнісний компонент процесу навчання. Основні ланки (етапи) процесу навчання.

Операційно-діяльнісний компонент. Призначення – організація навчально-пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню навчального матеріалу. Передбачає наявність послідовних, логічно пов»язаних етапів (ланок) навчання:

1. Сприймання (первинне ознайомлення з новим матеріалом) – відображення у свідомості окремих властивостей предметів і явищ, які в даний момент діють на органи чуття. Цей процес включає не тільки дані безпосереднього чуття (зорового), але й дані його (учня) безпосереднього досвіду. І тому, сприймання передбачає ніби впізнання предметів і явищ, віднесення їх до певних груп, які вже відомі для суб’єкта. Крім цього, цей процес передбачає забезпечення мотивації, зосередження уваги тощо.

Сучасний підхід до процесу засвоєння передбачає не пасивне, а активне самостійне сприймання навчальної інформації.

2.Осмислення і розуміння. Ця ланка процесу засвоєння передбачає встановлення зв’язків між явищами, визначення їх складу, будови, призначення, знаходження причин, мотивів.

Осмислення характеризується більш глибокими процесами порівняння, аналізу зв’язків і причиново-наслідкових залежностей. Під час осмислення збагачується розуміння, для якого характерним є наявність відповідного ставлення до того, що вивчається. На цьому етапі зароджується переконання, формується вміння доводити справедливість висновків, робити навчальні відкриття.

3. Узагальнення – це виділення і об’єднання суттєвих (істотних) рис предметів і явищ. Щоб узагальнити, треба проаналізувати їх ознаки і властивості, абстрагуватися від деталей, зробити висновки.

4.Закріплення – повторне осмислення вивченого з метою його запам’ятовування. Для учня важливо завчити деякі основні факти, визначення, зв’язки, але при цьому “не зубрити”.

Закріплювати доцільно на новій основі, нових прикладах.

5. Застосування – перевірка дієвості знань. Це – вправи, лабораторні роботи, трудова діяльність.

45. Поняття і сутність змісту освіти в середній загальноосвітній школі

Зміст освіти – це система наукових знань, практичних умінь і навиків, способів діяльності і мислення, яким учні повинні оволодіти в процесі навчання.

Чому вчити? – Одвічне питання дидактики. Як розпорядитися тим великим науковим надбанням? Яким чином здійснити передачу знань, умінь, досвіду від покоління до покоління? Чи можна передати все.

Зміст освіти – це конкретна відповідь на питання, чому вчити підростаюче покоління.

Три основні теорії змісту освіти:

1.Теорія формальної освіти ( Кант, Локк, Песталоцці та ін.) (ХУІІІ-ХІХ ст..)

Головним завданням освіти є розумовий розвиток молодої людини, її логічного мислення, пам»яті, уяви. З огляду на це, перевага надавалася предметам, які розвивали розум (класичні мови, логіка, частково математика). Класичні гімназії.

2). Теорія матеріальної освіти (кінець 18- поч. 19 ст.) англ..філософ Герберт Спенсер. В основі філософія емпіризму, згідно якої вважалося, що джерелом знань є лише досвід . Практичний напрям освіти. Критерієм у відборі освіти вважалася практична значущість знань, а не їхній розвивальний вплив. Увага звертається на вивчення біології, хімії, психології, математики. Реальні школи, гімназії.

3). Теорія дидактичного прагматизму (поч. ХХ ст. Джон Дьюї), Георг Кершенштейнер). Джерело змісту освіти не в окремих предметах, а в суспільній та індивідуальній діяльності тих, хто навчається. Навчання через дію, через діяльність.

Як реалізується зміст освіти у сучасній школі? ЗО визначається відповідними нормативними документами.

1. НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН. Відповідно до основних типів з/о навчальних закладів

Передбачено окремі варіанти типових навчальних планів для

• початкової школи

• основної і старшої школи з навчанням українською мовою

• навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин

• навчальних закладів з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин

• навчальних закладів з українською мовою навчання з вивченням двох іноземних мов

• для вечірньої школи

• спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів…

Навчальний план – це державний документ, який визначає

• набір предметів чи дисциплін, що вивчаються в даному типі навчального закладу

• послідовність їх вивчення за роками навчання

• кількість годин на вивчення предмета в окремому класі

Принципи, на яких базується підготовка навчальних планів

• спрямованість на реалізацію головних цілей навчання

• системність

• наступність

• безперервність

Два компоненти:

1. Державний, обов’язковий, базовий, інваріантний забезпечує реалізацію змісту шкільної освіти на рівні Державного стандарту.

Державний стандарт – це нормативний документ, в якому встановлюються державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. У 2004 р. розроблений Державний стандарт базової і повної з/о школи.: у 2005 р. початкової загальноосвітньої школи.

Включає в себе 7 освітніх галузей

1. Мова і література (укр.мова і українська література, іноземна мова, зарубіжна література)

2. Суспільствознавство (історія України, всесвітня історія, правознавство, етика (новий предмет про загальнолюдські моральні цінності, культурну спільність людей, вивчається у 5-6 класах). У старшій школі ряд предметів галузі об»єднається в єдиний цикл «Громадянська освіта» (правознавство, економіка, людина і світ)

3. Естетична культура (музичне мистецтво, образотворче мистецтво, художня культура)

4. Математика (математика, алгебра, геометрія)

5. Природознавство (природознавство – новий навчальний предмет у 5-6 кл., який передбачає формування в учнів пізнавального інтересу до предметів природничого циклу, біологія, географія: (УІ кл. – загальна географія (2), УІІ - Географія материків і океанів (2 год.), УІІІ – фізична географія України (1.5), ІХ – економічна та соціальна географія України (1.5 год.), Х – економічна і соціальна географія світу (1.5 год.), ХІ - 1 год.), фізика, хімія.

6. Технології (трудове навчання, інформатика)

7. Здоров»я і фізична культура (основи здоров»я – предмет, що інтегрує знаня з валеології та безпеки життєдіяльності), фізична культура.

ІІ. Шкільний компонент – варіативна частина, що розробляється школою. Додатковий час на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації. Укл. – 2.5 год, УІ – 2.5, УІІ – 1.5, УІІІ – 5.5, ІХ- 3.5.

Всього навчальних годин У -27, УІ – 29, УІІ – 31, УІІІ- 34, ІХ- ХІ- 34, ХІІ- 33.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА – державний документ, в якому розкривається зміст освіти з кожного навчального предмету в кожному класі і визначається обсяг та система наукових знань, умінь та навичок, яким повинні володіти учні.

Складається із 3-х частин:

1.Пояснювальна записка – розкривається завдання вивчення навчальної дисципліни, вказується її місце у загальній системі предметів, а також містяться рекомендації з методики викладання даного предмета

2.Основна частина – вказано загальну кількість годин на вивчення предмету, їх розподіл за роками, дається перелік тем і розділів, що вивчаються.

3.Основні вимоги до знань і вмінь учнів на кінець навчального року.

На основі навчальної програми календарне і тематичне планування.

Основні принципи (способи) побудови навчальних програм

1.Лінійний спосіб (передбачає логічну побудову змісту по прямій висхідній. Матеріал розташовується ніби на одній лінії, причому нове вибудовується на основі уже відомого, у тісному зв»яку з ним. Матеріал за час навчання проробляється , як правило, лише один раз. Предмети: література, історія.

Позит. – економність у часі, виключається дублювання матеріалу

Негат. –учні не спроможні осягнути сутність явищ, складних по своїй природі.

2.Концентричний - один і той самий матеріал вивчається протягом усіх років і поглиблено. Нагадує розміщення матеріалу по концентричним колам з поступово збільшуючи ми радіусами і передбачає не просте повторення, а вивчення на ширшій основі з більш глибшим проникненням у сутність явищ і процесів, що вивчається. Предмети: фізика, біологія, хімія (ідейна основа шкільного курсу хімії – періодична система хімічних елементів. Недоліки: ілюзія знання тих питань, сповільнюється темп шк. навчання; затратність…

3.Комбінований – дозволяє маневрувати при організації змісту, викладати окремі його частини різними способами.

При підготовці до до навчального заняття учитель повинен детально продумати питання: що необхідно засвоїти учням?! Конкретизувати зміст! Зробити акценти, виділити головні положення!

46.Нормативні документи, що визначають зміст освіти. Основні способи побудови навчальних програм.

Навчальний план - нормативний документ, що його складає вищий навчальний заклад на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, у ньому подано перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекцій, лабораторних, практичних, семінарських, індивідуальних занять, консультацій, навчальних і виробничих практик) та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного й підсумкового контролю. У навчальному плані вказано й час, відведений на самостійну роботу.

Навчальний план розробляють на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми і затверджує керівник вищого навчального закладу.

У ньому реалізовано цілі та завдання виховання майбутнього фахівця, основні принципи добору наукової інформації, її систематизації з урахуванням міжпредметних зв'язків і логіки викладу матеріалу. Тут знаходять своє втілення ідеї розвитку особистості на основі органічного поєднання загальної, політехнічної і професійної освіти, з'єднання навчання з продуктивною працею, розвитку творчого мислення та пізнавальної активності студентів, їх самостійності в надбанні знань, зв'язку теоретичної й практичної підготовки, спадкоємності з іншими типами навчальних закладів.

Програма навчальної дисципліни. На кожний предмет розробляють програму навчальної дисципліни — нормативні документи, що визначають роль і місце навчального предмета в системі підготовки фахівців, цілі його вивчення, перелік тем навчального матеріалу, форми організації навчання.

Програми навчальної дисципліни забезпечують професійну підготовку фахівців. їх розробляють у взаємозв'язку та з метою забезпечити цілісне оволодіння навчальним матеріалом, необхідним для успішного виконання професійної діяльності, запобігти можливому дублюванню, урахувати між-предметні зв'язки, визначаючи послідовність вивчення навчальних предметів.

Навчальна література. Конкретний зміст навчальних програм висвітлено в навчальній літературі - підручниках, посібниках, довідниках та ін.

Навчальний підручник - книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою та вимогами дидактики. Підручник за своїм змістом і структурою має бути чітко спрямованим на виконання певних функцій: освітньої, розвивальної, виховної, управлінської.

Існує кілька способів побудови навчальних програм: а) лінійний; б) концентричний ; в) модульний (при такому способі зміст кожної навчальної теми групується такими напрямами: орієнтаційний, методологічний, змістовий, операційно-діяльністний, контрольно-перевірочний.)

Історично склалися два способи побудови навчальних програм-концентричний і лінійний.За концентричного способу побудови матеріал попереднього ступеня навчання в більш складному вигляді вивчається на наступному ступені.За лінійного способу матеріал кожного розділу є логічним продовженням вивченого на попередніх етапах.Це дає значну економію в часі