38. Прогресивістська (реформаторська) система: її основні характеристики, переваги і недоліки.

У відповідь на критику традиційного підходу на початку ХХ ст. зароджуються нові підходи, теорії, які і склали основу реформаторської, прогресивістської або педоцентричної дидактичної системи.

В центрі цієї системи – теорія американського педагога, філософа Джона Дьюї (1856-1962). Його основні праці «Школа і суспільство», «Школа і дитина», «Школа майбутнього», «Моє педагогічне кредо» мали великий вплив на розвиток західної школи.

Назва «педоцентрична» тому, що Д.Дьюї пропонував будувати процес навчання, виходячи із потреб, інтересів та здібностей дитини.

«Дитина повинна стати тим сонцем, навколо якого обертаються всі освітні засоби…»

Головні положення, ідеї:

• навчання розглядається з погляду учня – як процес учіння.

• навчання доцільно будувати на основі потреб, інтересів та здібностей дитини.

• навчання повинно носити самостійний, природний, спонтанний (виникати не під зовнішніми впливами, а внаслідок внутрішніх причин) характер;

• основна мета навчання полягає в активізації пізнавальної діяльності учнів.

• навчання слід будувати не як піднесення, заучування і відтворення готових знань, а як відкриття, пошук.

• Роль учителя: уважно слідкувати за розвитком інтересів учнів, підкидувати їм посильні для розуміння і вирішення проблеми.

Оскільки мислення активізується в проблемних ситуаціях, коли особистість відчуває певні труднощі. Дж. Дьюї пропонував будувати навчання як розв’язування учнями під керівництвом учителя конкретних практичних проблем. Причому останні мають бути життєвими, зрозумілими і близькими для учнів. Основна ідея – „навчання через діяння, через діяльність“, яке повинно здійснюватися за такими етапами:

1) відчуття конкретного утруднення в процесі діяльності;

2) аналіз і формулювання проблеми;

3) обґрунтування гіпотез щодо її розв’язання;

4) логічна перевірка гіпотез;

5) практична перевірка гіпотез за допомогою спостережень і експериментів.

Очевидно, що виділені Дж. Дьюї етапи відображають стадії пізнавальної діяльності учнів, тоді як формальні ступені Й.-Ф. Гербарта – етапи викладацької діяльності вчителя.

У педоцентричній концепції основна функція вчителя в постановці перед учнями життєво важливих практичних проблем та організації діяльності учнів, спрямованої на їх розв’язання. Знання й уміння не виступають спеціальною метою діяльності учнів, а формуються ними мовби паралельно, під час розв’язування практичних проблем.

Дитина пізнає нове не заради нових знань, а заради діяльності, вона цікавиться саме тим, що може зробити сама. Поєднання пізнання і діяльності стало оснговою системи Дьюї.

Експериментальна дослідна школа в Чикаго.

Недоліки:

• Переоцінка спонтанної діяльності учнів;

• Порушення систематичності, наступності навчання, випадковість відбору матеріалу не дає всесторонього опрацювання матеріалу.

• Неекономність навчання.

Послідовники:

Георг Кершенштейнер – теорія трудової школи

Август Лай – педагогіка дії

Селестене Френе. У Френе дитина – це діяльна істота, яка збагачує свій особистий досвід у процесі вільної дііяльності. Замість традиційних класів у системі Френе діють різноманітні лабораторії і майстерні.