37. Традиційна (пояснювально-ілюстративна) дидактична система: її основні характеристики, переваги і недоліки.

Сукупність елементів, що утворюють єдину цілісну структуру і слугують досягненню поставлених цілей прийнято називати дидактичною системою. Опис систем зводиться до характеристики цілей навчання, змісту освіти, методів, засобів, форм навчання тощо.

Три основні дидактичні системи (традиційна, реформаторська, сучасна). Кожна із них складається із різних напрямків. В основі такого поділу – різне розуміння, різні підходи до самого процесу навчання.

Традиційна. Пояснювально-ілюстраційна модель.

Творці:

• Я.Коменський (вчення про класно-урочну систему навчання; розробка дидактичних принципів і правил навчання; обгрунтування ним методу загального (масового) навчання – «Учити всіх всьому»); обгрунтування керівної ролі учителя у процесі навчання…

• Й.Песталоцці- його теорія елементарного навчання: в основі будь-якого навчання лежать три основні елементи: число (скільки різних предметів перед очима), форма (який вони мають вигляд) і слово (як вони називаються). Від цих трьох категорій Песталоцці радив відштовхуватися при ознайомленні дітей іх оточуючим світом речей.

Вершиною становлення традиційної системи вважають педагогічну теорію німецького педагога Й.-Ф.Гербарта (1776-1841). Обгрунтована ним система навчання використовується і до сьогоднішнього дня. Дві основні праці: «Загальна педагогіка, виведена з мети виховання» (1806) і «Нарис педагогічних читань» (1835).

Основні положення:

а) основна роль у навчанні відводиться вчителеві, таким методам викладання, які б забезпечували систематичну передачу знань. Діяльність учня розумілася як поглиблення та осмислення тих знань, що він отримувавав від учителя…

б) обгрунтування необхідності управління дитиною. Призначення управління: привчати дітей до порядку, їх дисциплінування. «Основа управління полягає в тому, щоб зайняти дітей з тією єдиною ціллю, щоб вони не наробили дурниць…». Погрози, нагляд, накази, заборони, фізичні покарання. Пруська система…

в) обгрунтування основних етапів навчання. За Гербартом, процес навчання відбувається на 4 ступенях, формальні ступені:

• І – ступінь ясності. Учитель ясно і доступно викладає предмет, усуваючи все, що може зашкодити його розуміння; учень запам»ятовує… Це розжовування, подріблення матеріалу …

• ІІ – ступінь асоціації. Завдання - шляхом бесіди пов»язати новий матеріал із старими знаннями, уявленнями…

• ІІІ – ступінь системи. Використовується таке компанування матеріалу, яке укладає його у вигляді правила чи закону.

• ІУ – ступінь методу. Застосування набутих знань на прикладах, при розв»язанні вправ, завдань…

Така побудова призводила до зазубрювання, повторення, перевірки правильності й точності завченого.

Сучасною мовою структуру навчання складають виклад, розуміння, узагальнення і застосування. Це схема більшості уроків сьогодні.

Теорія Гербарта широко розповсюдилася у ХІХ ст. і сприяла оформленню традиційної дидактичної системи.

Основні характеристики і недоліки традиційної системи

• Передача готових знань, що підлягають заучуванню без опори на самостійну роботу (учні розучуються думати);

• схематизм, пошук абсолютно ідеального методу навчання.

• навчання трактується насамперед з позиції вчителя. Вчитель – суб’єкт навчання, учні – об’єкти його педагогічних впливів. (Активний учитель, пасивний учень);

• Посередній темп вивчення матеріалу і посереднім об»єм знань…

• Велике навантаження на пам»ять;

• Відсутність зворотнього зв»язку;

• Нагляд замість управління;

• Формування особистості із заданими властивостями…

• Однакова схема проведення навчальних занять: 75 % -комбінований урок. Розподіл часу: опитування – 20 %; пояснення нового матеріалу – 65 %; самостійна робота – 9 %; закріплення – 4 %; дом.завдання .

• Неспроможніість врахування індивідуальних особливостей учнів;

• Дисциплінарні заходи

Пауло Фрейре, бразильський педагог, називає цю систему «банківською». Освіта стає процессом вкладення, в якому учні є депозитаріями, а вчитель – вкладником. Це модель, за якою обсяг операцій, дозволених учням, охоплює лише приймання, розкладання по поличках та зберігання вкладеного…

Функції вчителя у «банківській» моделі

• Вчитель вчить, а учні вчаться;

• Вчитель знає все, а учні – нічого;

• Вчитель думає, а за учнів думають;

• Вчитель говорить, а учні слухають – покірно;

• Вчитель дисциплінує, а учні підкоряються;

• Вчитель обирає і нав»язує свій вибір, а учні погоджуються;

• Вчитель діє, а учні мають ілюзію, що діють через дії вчителя;

• Вчитель визначає зміст програми, а учні (яких ніхто не питав) пристосовуються до неї;

• Вчитель зміщує владу знання з власною професійною владою, яку він встановлює на противагу свободі учнів;

У такій пояснювально-ілюстративній моделі навчання педагог повідомляє учням певну інформацію, а учні засвоюють її. Тобто вчитель „вкладає“ знання в голови учнів, яким залишається лише сприйняти, засвоїти їх, а потім відтворити. Викладання, засвоєння і відтворення – основні етапи традиційного навчання. Причому, основна функція вчителя вбачається у чіткому, доступному і зрозумілому викладі, поясненні учням навчального матеріалу – готових знань і умінь.

Основні сучасні дидактичні концепції

1. ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ

Витоки: Сократ, Руссо, Дістервег, Ушинський та ін.

Суть: забезпечення активного ставлення учнів до оволодіння знаннями, інтенсивний розвиток їхньої самостійної пізнавальної діяльності, індивідуальних творчих здібностей.

Ознака: учитель не подає знання у готовому вигляді , а ставить перед учнями проблемне завдання. Проблема сама прокладає шлях до нових знань і способів дії.

Ядро проблемного навчання - проблемні ситуації.

Етапи вирішення проблемного завдання:

І.Усвідомлення проблеми, розкриття протиріччя

• Уважно прочитати питання.

• Відшукати вимогу питання.

• Визначити, що дано і що необхідно знайти.

• Пригадати, що знаємо про це явище, які причинно-наслідкові зв"язки його пояснюють.

• Співставити раніше отримані знання і нову інформацію.

• Виявити протиріччя.

2. Формулювання гіпотези

3. Доказ гіпотези

4. Висновок