40. Стратегії формування експериментальних груп.

Планування експерименту – це складання плану, в якому повинно бути передбачено: 1. скільки груп випробовуваних береться 2. які це групи (дослідні або контрольні) 3. послідовність дій з кожною з груп.

Існує шість стратегій побудови груп:

1.Рандомінізація або випадковий відбір, використовується для створення простих випадкових вибірок. Використання такої вибірки ґрунтується на припущенні, що кожен член популяції з рівною імовірністю може потрапити у вибірку. Наприклад, щоб зробити випадкову вибірку з 100 студентів внз, можна скласти папірці з іменами всіх студентів вузу в капелюх, а потім дістати з неї 100 папірців — це буде випадковим відбором

2.Попарний відбір — стратегія побудови груп вибірки, при якому групи випробовуваних складаються з суб'єктів/об'єктів, еквівалентних по значущих для експерименту побічних параметрах. Дана стратегія ефективна для експериментів з використанням експериментальних і контрольних груп з кращим варіантом у випадку психологічних дослідженнях — залученням близнюкових пар (моно- і дизиготних)

3.Стратометричний відбір — рандомізація з виділенням страт (або кластерів). При даному способі формування вибірки, генеральна сукупність ділиться на групи, що володіють певними характеристиками (у випадку психологічних досліджень — стать, вік, політичні переваги, освіта, рівень доходів і ін.), і відбираються випробовувані з відповідними характеристиками.

4.Наближене моделювання — складання обмежених вибірок і узагальнення виводів про цю вибірку на ширшу популяцію. Наприклад, при участі в психологічному дослідженні студентів 2-го курсу університету, дані цього дослідження розповсюджуються на «людей у віці від 17 до 21 року». Допустимість подібних узагальнень украй обмежена.

5.Репрезентативність — відповідність результатів несуцільного спостереження, що охоплює не всі одиниці загальної сукупності, а тільки деяку їх частину, відібрану за певним методом, результатам суцільного спостереження, що охоплює всі одиниці досліджуваної сукупності. Репрезентативність досягається за рахунок правильного формування вибірки, яка за принциповимми для дослідження параметрами має відтворювати загальний об'єкт дослідження.

6.залучення реальних групп. Розрізняють 2 основних типів залучення випробовуваних в групу: відбір, розподіл.

41.Особливості планів психологічних експериментів з однією незалежною змінною.

42.Порівняльна характеристика планів Фішера та Соломона.

В плані фішера є Е (експериментальна група) і К (контрольна група) в експериментальній групі здійснюється вплив, в обох групах здійснюється тестування. При цьому показники попереднього тестування беруться в якості додаткової змінної, а випробовувані розбиваються на підгрупи в залежності від показників попереднього тестування.

Для контролю зовнішньої валідності використовується план Р. Л. Соломона.

План включає дві експериментальні та дві контрольні групи і по суті є мультігрупповим (типу 2 х 2).  План Соломона є об'єднання двох планів: першого, коли не проводиться попереднього тестування, і другого - "тест - вплив - ретест". За допомогою "першої частини" плану можна контролювати ефект взаємодії першого тестування та експериментального впливу.Соломон за допомогою свого плану виявляє ефект експериментального впливу чотирма різними способами