1.Використання математичних методів в економ.

2. Математ. Школа в політекономії

3.Статистичний напрям.

4.Економетрія.Історія становлення та сутність наукової дисципліни.

5.Використання моделювання у наукових дослідженнях

6.Класифікація моделей

7.Особливості використання математичного моделювання в економічних дослідж.

8.Загальна схема проведення економетричного дослідження.

9.Внесок українських вчених в розвиток економіко-математичних досліджень.

10. Види зв’язку між змінними. Кореляційна залежність.

11. Аналітичне групування.

12. Основні завдання кореляційно-регресійного аналізу.

13.Узагальнена та вибіркова парні лінійні кореляційно-регресійні моделі.

14. Оцінювання параметрів економетричних моделей.

15. Визначення оцінок параметрівв парної лінійної кореляційно-регресійної моделі.

16.Економетрична інтерпретація параметрів парноїмоделі. Випадкові відхилення.

17. Основні припущення класичного кореляційно-регресійного аналізу.

18. Перевірка моделі на наявність автокореляції.

19. Побудова ПЛКРМ методом максимуму правдоподібності.

20. Коефіцієнт кореляції та його властивості

21. Спряжені парні лінійні кореляційно-регресійні моделі

22. Стандартна та гранична похибка моделі

23.Відношення детермінації. Кореляційне відношення.

24. Вибіркова похибка моделі.

25. Похибка індивідуального прогнозу

26. Оцінювання коефіцієнта кореляції

27. Перевірка значущості параметрів зв’язку між змінними

28.Експрес-діагностика моделі

29. Основні припущення під час багатофакторного КР аналізу.

30. Етапи побудови множинної ЛКРМ.

31. Оцінювання параметрів моделі

32. Економетричний зміст параметрів багатофакторної моделі

33. матричний підхід до побудови множинної ЛКРМ

34.Стандартна похибка багатофакторної моделі.

35.Коефіцієнти множинної кореляції та детермінації

36.Вибіркова похибка багатофакторної моделі.

37.Похибка індивідуальної оцінки багатофакторної моделі

38.Оцінювання коефіцієнта множинної кореляції.

39.Експрес-діагностика багатофакторної моделі

40.Часткова регресія. Коефіцієнти часткової кореляції та часткової детермінації.

41. Огляд методів вибору багатофакторної моделі.

42.Метод усіх можливих регресій

43.Метод виключень

44.Покроковий регресійний метод

45.Основи Дисперсійного аналізу

46. Однофакторний дисперсійний аналіз

47.Двофакторний дисперсійний аналіз

48.Трифакторний дисперсійний аналіз.

49.Суть компонентного аналізу

50. Метод головних компонент

51. Методи класифікації соціально-економічних об’єктів. Дискримінантний аналіз

52. Основи кластерного аналізу

1.Використання математичних методів в економ.

З моменту свого народження людина викор. математику господарській діяльності. Тривалий час розвиток матем визначався здебільшого потребами природничих наук і внутрішньою логікою самої математики. Математика ж , своєю чергою,активно впливала на розвиток наук ,які її викор.: астрономію,фізику (теор.механіку , теорію відносності…),технічні науки.

Використання математичних методів в економ. – це не просто проведення економ розрахунків ,а використання математики як особливого засобу вивчення економічних закономірностей і одержання теоретичних та практичних економічних висновків.

В еоконом дослідженнях матем методи почали викор. порівняно недавно – з 50-х років 20 ст.

Виділяють 3 основні етапи розвитку економіко-математичних досліджень:

• математ. Школа в політекономії (30-ті роки 19 ст-поч 20 ст.)

• статич. Напрям ( поч. 20 ст - 30-ті роки 20ст.)

• економетрія (30-ті роки 20ст.- до нашого часу).

2. Математ. Школа в політекономії

Родоначальником вваж. Француза О.Курно ,який у 1838 р. випустив книгу *Дослідження матем принципів теорії багатства*.

Відомі представники: Госсен, Вальрас , Джевонс ,Ежворт, Парето, Дмитрієв.

Заслуги цих вчених:

1.Зробили значний внесок у розробку кількісного аспекту багатьох економ проблем:

- дослід. Умов збалансованості економіч системи

- аналіз залежності попиту ,цін і доходу

2.Висунули і спробували розвивати такі теоретичні підходи:

- поняття екомічного оптимуму

- взаємозв. Проблем ціноутворення і загальної пропорційності

Недоліки досліджень:

1.Результати досліджень не застосовували на практиці

2.Вчені не враховували динаміку розвитку економ. систем.

3.Статистичний напрям.

Статистичний напрям виник на поч. 20 ст. Голов. Завданням було вивчення економічних циклів і прогнозування господарськох конюктури на підставі методів матем статистики. Статистичний напрям – цілковита протилежність математичній школі в політ економ. Використ. Економ. матеріалу ,вивчення конкретних економічних фактів було прогресивним явищем ,але ідеологи впали в другу крайність – нехтували абстрактно-теоретичним аналізом.

Заслуги вчених:

1.Розробили методику оброблення економ даних та статичних повідомлень.

2.Запропонували методи статистичного аналізу :вимірю динамічних рядів і їх екстраполяцію, виділення сезонних і циклічних коливань ,кореляційно-регресійний аналіз,факторний аналіз,перевірка статистичних гіпотез…

Основ. Недолік- мат.-стат. Моделі не врахов. Глибинні фактори економічного розвитку.

4.Економетрія.Історія становлення та сутність наукової дисципліни.

Слово "економетрія" (у деяких джерелах "економетрика") буквально означає "вимірювання в економіці", що дає підстави під цим терміном розуміти все, що пов'язано з вимірюваннями в економіці. Однак таке тлумачення надзвичайно широке i не відображає особливостей цієї галузі знань. 3 іншого боку, через необхiднicть застосування математико-статистичних методів інколи економетрії дають вужче тлумачення, а саме розглядають її лише як певний набір математико-статистичних засобів, якими кількісно досліджують взаємозв'язки певних рядів статистичних даних. Тому точнішим є таке визначення:

     Економетрія - це самостійна наукова дисципліна, яка об‘єднує сукупність mеоретичнux резульmаmiв, засобів, прийомів, методів і моделей, призначенux для того, щоб на базi економічної meopiї, економічної статистики та математико-статистичного iнструментарiю нада­вати конкретних кiлькiснux значень загальним (якiснuм) закономірностям, обгрунтованним  економічною тeopєю.

Економетрія як окрема галузь науки відома під такою назвою лише з 1930 р. Саме тоді було засновано економетричне товариство, яке визначало себе так: "Міжнародне товариство для розвитку економічної теорії і її зв'язку зi статистикою та математикою". Зауважи­мо, що термін "економетрія" вперше запровадив львівський учений П.Чомпа, опублікувавши у Львові в 1910 р. книгу "Нариси еконо­метрії i природної теорії бухгалтерії, яка ґрунтується на політичний економії". Однак це поняття не набуло поширення, оскільки на той час не було фундаментальних праць у цій галузі науки.

Засновниками економетрії вважають Р. Фрiша, Е. Шумпетера, Я. Тiнбергена - послідовників неокласичної економiчної школи. Вони одними з перших цiлеспрямовано намагалися поєднати економічну теорію з математичними та статистичними ме­тодами. Основним внеском цих учених в економетричну науку є розробка економетричних моделей прийняття рішень, за яку в 1969 р. Р. Фрiш та Я. Тiнберген були відзначені Нобелівською премією