1. Особливості виникнення та розвитку експериментальної психології в Німеччині. В.Вунд і становлення експериментальної психології.

Становлення експериментальної психології повязують з 1879 р., коли В. Вундт у Лейпцигу створив перший інститут психології, тобто першу експериментальну психологічну лабораторію. Слід зауважити, що задовго до 1879 р. І. Сєченов застосував психофізіологічні та психологічні методи у своїх дослідженнях. Впровадження експерименту в психології було зумовлено насамперед розвитком філософії, яка збагатила психологію методологічними принципами дослідження психіки.

Важливе значення для розвитку експериментальної психології мали дослідження в біології, зокрема дослідження Дарвіна, важливе значення мали дослідження в зоопсихології, так наприклад Торндайк порушив питання про інтелект тварин. Експериментальне вивчення психіки розпочалося завдяки успіхам фізіології, нейрофізіології. Експериментальна психологія і експеримент розвивалися інтенсивно внаслідок того, що розвивалася фізика, значний внесок в розвиток експерименту мала психофізика, дослідження Вебера, Фехнера.

Історія становлення експерименту в психології має два періоди:

1. долабораторний період, в якому провідними дослідженнями були дослідження у психофізиці і психофізіології.

2. лабораторний, де вперше застосовувалась інтроспективна методологія (Вундівські дослідження). Вюрцбурзька школа експериментальної інтроспекції.

3. французький патопсихологічний підхід до дослідження психіки. Експериментальна психологія у Франції зароджувалась на дослідженні патопсихологів, які досліджували відхилення у психіці.

4. розвиток біхевіоризму і гештальтпсихології також пов'язаний з розвитком експериментування. Експериментально були досліджені ілюзії руху. Експерименти були з розрізненням фігури та фону.

2. Порівняльний аналіз особливостей виникнення та розвитку експериментальної психології в Європі та Америці.

3. Розвиток і становлення експериментальної психології в Україні. В Україні в 80 роки ХІХ століття були відкриті: у Харківському університеті при клініці нервових хворіб створюється психологічна лабораторія під керівництвом психіатра і психолога Ковалевського. Сікорський у Києві проводив експериментальне вивчення особливостей розвитку дітей раннього віку. В Одесі професор Новоросійського університету Ланге створив експериментальну лабораторію на філософському факультеті. Ланге досліджував психомоторику, увагу, сприймання і інші. У Львові експериментальна психологія тісно пов’язана з Львівсько-Варшавською філософською школою, яку очолював Казимир Твардовський, які також проводили перші психологічні експерименти, перші психологічні дослідження. Новий крок у запровадженні експерименту зробив Виготський створивши експериментально генетичний метод. Досліджував процеси утворення понять, процеси запам’ятовування. В Україні був створений інститут психології, який очолив Костюк, який також проводив дослідження зокрема цікаві його дослідження по процесах створення образу при сприйманні предмету в утруднених умовах.

4. Особливості розвитку методології наукового психологічного дослідження. Феномен методу в експериментальній психології. В научной психологии станов­ление парадигмы определено работами В.Вундта и его научной шко­лы. Взяв за образец естественно-научный эксперимент, психологи конца XIX — начала XX в. перенесли основные требования к экспе­риментальному методу на почву психологии. И до сих пор, какие бы претензии ни выдвигались критиками лабораторного эксперимента, на принципы организации естественно-научного исследования ориентируются психологи, если они стремятся быть научными ра­ботниками. На основе этих принципов проводятся диссертацион­ные исследования, пишутся научные отчеты, статьи и монографии.

Огромный вклад в развитие современной научной методологии середины и конца XX в. внесли К.Поппер, И.Лакатос, П.Файера-бенд, П.Холтон и ряд других выдающихся философов и ученых. Они основывались на анализе развития нужного знания и реальной дея­тельности исследователей. Особое внимание на их взгляды оказала революция в естествознании, затронувшая математику, физику, хи­мию, биологию, психологию и другие фундаментальные науки. Из­менился сам подход к науке и жизни в науке. В XIX в. ученый, обна­ружив факт, закономерность, создав теорию, мог в течение жизни отстаивать ее от критических нападок и наполнять ею умы студен­тов с кафедры — наука не очень-то отличалась от философии, — на­деясь на истинность и неопровержимость своих взглядов.' Метод отличает науку от прочих способов получения знания (откровение, интуиция, вера, умозрение, обыденный опыт и т.д.). Метод научного исследо­вания рационален. Человек, претендующий на членство в научном сообществе, должен не только разделять ценности этой сферы чело­веческой деятельности, но и применять научный метод как единст­венно допустимый. Совокупность приемов и операций практичес­кого и теоретического освоения действительности — такое опреде­ление понятия "метод" можно чаще всего встретить в литературе. Следует лишь добавить, что эта система приемов и операций долж­на быть признана научным сообществом в качестве обязательной нормы, регулирующей поведение исследователя.

5. Способи класифікацій методів психологічного дослідження, характеристика основних груп. Рассматривая проблему применения эмпирических методов в психологии (если следовать требованиям системного подхода), нуж­но начать с определения их места в системе психологических мето­дов. Можно выделить, по крайней мере, пять уровней:

1. Уровень методики.

2. Уровень методического приема.

3. Уровень метода (эксперимент, наблюдение и пр.).

4. Уровень организации исследования.

5. Уровень методологического подхода.

Г.Пирьов, разделив "методы" на

1) собственно методы (наблюде­ние, эксперимент, моделирование и пр.),

2) методические приемы и

3) методические подходы (генетический, психофизиологический и пр.).

С.Л.Рубинштейн в "Основах общей психологии" в качестве глав­ных психологических методов выделил наблюдение и эксперимент. Первое подразделялось на "внешнее" и "внутреннее" (самонаблю­дение), эксперимент— налабораторный, естественный и психоло­го-педагогический плюс вспомогательный метод — физиологичес­кий эксперимент в его основной модификации (метод условных реф­лексов). Кроме того, он выделил приемы изучения продуктов дея­тельности, беседу (в частности, клиническую беседу в генетической психологии Пиаже) и анкету. Ананьев все методы разделил на:

1. Организационные - сравнительный, лонгитюдный и комплексный;

2. Эмпирические - обсервационные методы (наблюдение и самонаблюдение), эксперимент (лабораторный, полевой, естественный и др.), псходиагностический метод, анализ процессов и продуктов деятельности, моделирование и биографический метод.

3. способы обработки данных - математико-статистического анализа данных и качественного описания.;

4. интерпретационные - генетический (фило- и онтогенетический) и структурные методы (классификация, типологизация и др.) Целесообразно по аналогии с другими науками выделить в пси­хологии три класса методов:

1. Эмпирические, при которых осуществляется внешнее реальное взаимодействие субъекта и объекта исследования.

2. Теоретические, когда субъект взаимодействует с мысленной мо-' делью объекта (точнее — предметом исследования).

3. Интерпретацияи описание, при которых субъект "внешне" вза­имодействует со знаково-символическим представлением объекта (графиками, таблицами, схемами).

Результатом применения первой группы методов являются дан­ные, фиксирующие состояния объекта показаниями приборов, со-стояниями субъекта, памятью компьютера, продуктами деятельнос­ти и др.

Результат применения теоретических методов представлен зна­нием о предмете в форме естественно-языковой, знаково-символи-ческой или пространственно-схематической.

Наконец, интерпретационно-описательные методы — это "место встречи" результатов применения теоретических и эксперименталь­ных методов и место их взаимодействия. Данные эмпирического исследования, с одной стороны, подвергаются первичной обработ­ке и представлению в соответствии с требованиями, предъявляемы­ми к результатам со стороны организующих исследование теории, модели, индуктивной гипотезы.

С другой стороны, происходит интерпретация этих данных в тер­минах конкурирующих концепций на предмет соответствия гипотез результатам. Продуктом интерпретации являются факт, эмпиричес­кая зависимость и в конечном счете оправдание или опровержение гипотезы.