- •Вишивка – квітчаста мова українського народу. Іі. Конструкторський етап
- •2.Матеріали,інструменти та пристрої,техніка
- •3.Моделі аналоги:
- •3.Підготовка до вишивання.
- •Ііі. Технологічний етап.
- •1.Виготовлення виробу
- •2.Послідовність виготовлення.
- •ІV заключний етап.
- •1.Розрахунок собівартості.
- •Товарний Знак.
СУМСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА
І-ІІІ СТУПЕНІВ №26 МІСТА СУМИ
СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ
СЕРВЕТКА
9-КЛАС
Розробила: учениця 9-А класу
Білецька Дар’я
Вчитель:Марченко Н.І
м .Суми, 2011 рік
І. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП..
1. Українська вишивка. Традиції і сучасність
Українська вишивка сьогодні — складне, багатогранне явище, що розвивається в сфері традиційно – побутового , самодіяльного мистецтва та творчості художників-професіоналів. У відомих осередках вишивання — таких, як Косів, Клембівка, Полтава, Черкаси, Львів та інші,—створені підприємства художніх промислів, що відроджують і далі розвивають класичні надбання кожного мистецького регіону.
Вишивка — один з масових і найбільш улюблених видів народного мистецтва. Вона є складовою частиною народного костюма,активно використовується в сучасному одязі, надаючи йому своєрідності і неповторності. Вишиті вироби органічно увійшли до побуту людей, прикрасили сучасний інтер'єр.
•У процесі соціально-економічного і культурного розвитку на Україні сформувалися локальні особливості народної вишивки кожного етнографічного регіону — Середнього Подніпров'я, Полісся, Поділля, Карпат і Прикарпаття, Півдня України. Це виявилось у характерних орнаментальних мотивах і композиціях, усталеній колірній гамі і специфічних техніках виконання. Співіснують рослинний і геометричний орнаменти, семантика останнього сягає глибинних джерел. Назви мотивів свідчать про глибоку реалістичність і образність світобачення народу.
На зламі XIX—XX століть улюбленими стають хрестик, квіткові узори червоного та чорного кольорів, які поступово витісняють характерні місцеві засоби шитва і вишукані сполучення кольорів.
ВИРОБИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ВИШИВКИ дійшли до нашого часу лише з кінця XVIII — початку XIX ст., і насамперед тому, що погляд на них як на витвори мистецтва утвердився лише у 80—90-х роках минулого століття. Саме з цього часу прогресивні діячі культури, художники, земські працівники починають цікавитись ними і колекціонувати їх в музеях і приватних зібраннях.
Однією з характерних особливостей української вишивки є яскраво виражена самобутність окремих етнографічних регіонів, таких як Полтавщина, Київщина, Чернігівщина, Гуцульщина, Поділля тощо.
У процесі історичного та культурного розвитку на Україні у кожній місцевості утворились характерні орнаментальні мотиви і композиції, найбільш улюблена і поширена колірна гама, специфічні техніки виконання. Дбайливо передавалися вони з покоління в покоління, майстри відшліфовували кращі досягнення своїх попередників, розвиваючи і вдосконалюючи їх. Вишивкою займались повсюди. Кожний район, навіть кожне село відзначалися своєрідністю мотивів. У розповсюджених орнаментальних мотивах, їх назвах вражає образна спостережливість, тонке поетичне почуття. Це "барвінок", "хмелик", "курячий брід", "гарбузове листя", "зозулька" та ін. Ось чому вишивка — це не тільки художнє оформлення речей, а й своєрідне світобачення, відтворене специфічними художніми засобами.
В українській вишивці органічно співіснують рослинний і геометричний орнаменти. Геометричні мотиви, такі як ромб, розетки, хрестоподібні фігури, стали основою східнослов’янського узору.
Найпоширенішим є мотив ромба, який набуває різноманітних окреслень. Ускладнюється не тільки внутрішній простір, а й зовнішній контур. Ромб — один з найпопулярніших мотивів вишивки і ткацтва Волині, Поділля, Гуцульщини. У вишивці у відповідності із застосованою технікою він дає різноманітний художній ефект.
З інших орнаментальних мотивів геометричного плану в орнаментиці української вишивки виділяються зіркоподібні і хрестовидні. Зіркоподібний мотив — це розетка, що складається з восьми витягнутих паралелограмів, з’єднаних попарно. Між парами існує невеличкий ромбоподібний просвіт. Цей мотив характерний для орнаментики Полтавщини, Київщини, Чернігівщини. На Волині та Поліссі пари паралелограмів з'єднані разом. Розетка у вишивці Середнього Подніпров'я має назву "зірка" і найчастіше зустрічається в комбінації з мотивом "ключі". Дві зірки, розташовані поруч, на Полтавщині звуться "вітряки".
Академік Б. О. Рибаков, досліджуючи семантику геометричного орнаменту, виявив його міфологічну основу, тісний зв'язок з язичеськими віруваннями слов'ян, довів, що джерела його сягають палеоліту.
Значення солярних знаків у вигляді чотирьох-, шести- і восьмипепюсткової розетки в колі, їх поширення в різьбленні російських хат, прядок, гуцульських та полтавських скринь і особливо порохівниць дають йому підставу вважати, що це графічні символи сонця Шестипроменевий знак — "громовий знак", або ж "колесо Юпітера",— сягає первісного уявлення про язичеське небесне божество Род.
На Україні архаїчні форми орнаментації зустрічаються в подільських рушниках, у вишивці Чернігівщини, Полтавщини. Це зображення фантастичних дивоптахів, грифонів, жіночої фігури з розширеним донизу трикутним одягом, піднятими догори руками, головою, увінчаною обабіч зображеннями птахів.
У XIX ст. підвищення інтересу до рослинної орнаментації сприяє витісненню стародавніх композицій, новому їх переосмисленню. Художня довершеність і різноманітність вишивки залежать не тільки від створення досконалої орнаментної композиції, тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору технік виконання. Це різноманітні шви, які виконуються по заздалегідь нанесеному малюнку на полотні, а також шви рахункові, що виконуються по рахунку ниток полотна — основи і піткання. Вони зумовлюють лінії узору. До рахункових технік можна віднести і ажурні техніки, художній ефект яких побудований на наскрізних прозорих композиціях.
Геометричні орнаменти утворюються з міцно з'єднаних між собою дрібних форм. В основі кожного з них лежить зображення провідного мотиву, який і визначає його назву: "дубовий лист", "сосонкові", "черешневі", "баранкові", "качурові", "павункові", а також такі мотиви, як микуличинський рожнівський та ін. Найулюбленішим є орнамент "лекічі", що справляє враження руху завдяки динамічній побудові різноманітних трикутників, зірок та квадратиків.
Щедро, барвисто, з великим художнім смаком прикрашають на Гуцульщині верхній одяг: кептарі, сердаки, кожухи. Вони також різноманітні за кроєм і оздобленням. Космацький кептар щедро прикрашений квадратами коричневого сап'яну, густо вибитими металевими прикрасами — кепселями жаб'ївський — вишитий барвистими вовняними шнурками з перевагою зеленого, верховинський — по низу оздоблений широкою смужкою з барвистих кручених ниток.
Гаму кольорів доповнюють темно-коричневі сап'янові аплікації та вишивка зеленими нитками. Святково декорують кептарі в с. Розтоки, суцільно вкриваючи їх аплікаціями на мотиви "рачки", "кучері", "зубці". Викликають інтерес оздоблені вишивкою місцеві сердаки з чорного, вишневого ясно-червоного сукна. Вишивка не тільки зміцнювала лінії швів, але й була яскравою декоративною прикрасою. Шви обшивали довкола вовняним нитками червоного, жовтого кольорів, підкреслюючи простоту і лаконічність крою, вишивали "кучері", "зірки", "зубчики", нашивали яскраві вовняні ґудзики, китиці.
Вишивка – квітчаста мова українського народу. Іі. Конструкторський етап
2.Матеріали,інструменти та пристрої,техніка
Тканина: Під час виконання багатьох видів швів доводиться лічити нитки тканини, тому для вишивання краще брати світлу тканину (білу, жовту, блакитну) полотняного переплетення.
Нитки: Для вишивання використовують різні нитки: ірис, муліне, штапельні, шовкові, шерстяні, синтетичні, котушкові. Нитку в голку затягують не довшу 0,5 м, щоб не плуталась.
Голка:
Голки для вишивання підбирають залежно від цупкості тканини і товщини вишивальних ниток. Чим цупкіша тканина і товстіші вишивальні нитки, тим товстішою має бути голка; по тонкій тканині вишивають тонкими нитками й голками.
Голки треба підбирати з великими овальними вушками, щоб легше було засиляти вишивальні нитки.
Наперсток: Вишивати рекомендується з наперстком. Наперсток надягають на середній палець правої руки, і він повинен щільно прилягати до пальця.
Ножиці: Для вишивання рекомендується брати ножиці з гострими загнутими кінцями.
Техніка:Вишивка гладдю. гладь — біла, випукла, декоративна, качалочка, легка пів гладь, м'яка, прикріп, прорізна, точкова, художня, швидка;
3.Моделі аналоги:
3.Підготовка до вишивання.
Перед початком вишивання слід насамперед добре вимити руки з милом, щоб не забруднити вишивку. З цією ж метою треба покласти на коліна білу тканину. Якщо вишивка виконується тривалий час, то зберігають її, загорнувши в шматок світлої тканини або склавши у целофановий кульок.
• Під час вишивання сидіти потрібно прямо, притулившись до спинки стільця. Під ноги ставлять невеличкий стільчик.
• Вишивати краще вдень, при природному освітленні, а якщо робота виконується ввечері, то обов'язково потрібно користуватися настільною лампою, спрямувавши її світло на вишивку з лівого боку.
• Кімнату, в якій виконується робота, потрібно регулярно провітрювати. Щоб не перевтомлюватись, через кожні 40...50 хвилин вишивання слід робити перерву на 5...10 хвилин.
• Правила безпечної роботи при вишиванні. Працюючи з голками, шпильками, ножицями, потрібно додержувати правил безпечної роботи щоб не наражати на небезпеку травмування ні себе, ні інших.
• Небезпечно підносити голку близько до обличчя, вколювати її у свій одяг. Користуючись шпильками (під час перебивання малюнка), вколюйте їх у тканину в напрямі від себе.
• Голки і шпильки зберігають у спеціальній коробочці або вколють у м’яку подушечку. Закінчивши роботу, обов'язково заховайте усі голки й булавки, якими користувались. Вишивальну нитку відрізають ножицями. Не підносьте близько до обличчя гострі кінці ножиць.
Ііі. Технологічний етап.
1.Виготовлення виробу
Розмір:40X40
Матеріали:
• Тканина.
• Нитки муліне (рожевого, червонного, жовтого , Зеленого кольорів )
• Голка
• Ножиці