- •Формування державності у східних слов'ян.
- •Суспільний лад Київської Русі.
- •Державний лад Київської Русі.
- •Джерела права Київської Русі та їх характеристика.
- •Походження, основні редакції та списки Руської Правди.
- •Цивільне право за Руською Правдою.
- •Кримінальне право за Руською' Правдою.
- •Характер та особливості судового процесу в Київській державі.
- •Утворення Галицько-Волинського князівства та його історичне значення.
- •Особливості суспільного ладу Галипько-Волинського князівства.
- •Характеристика дер-но-прав-го розвитку Галицько-Волинського князівства.
- •Правове положення українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •Суспільний устрій Великого князівства Литовського.
- •Органи влади та управління на українських землях в період хіу-хуі ст.Ст.
- •Литовські статути та їх застосування в Україні.
- •Цивільне право за Литовськими статутами.
- •Кримінальне право за Литовськими статутами.
- •Судовий процес за Литовськими статутами.
- •Запорізька Січ. Її організація і роль в історії України.
- •Апарат управління Запорізької Січі.
- •Формування Укр-кої держави в роки народно-визвольної війни 1648-1654рр.
- •Приєднання України до Росії та його юридичне оформлення.
- •Правове становище України за Березневими статтями 1654 року.
- •Механізм Гетьмансько-Козацької держави.
- •Судові органи Гетьманщини.
- •Конституція п.Орлика 1710р.: структура, зміст і значення.
- •Поступова ліквідація царизмом автономного устрою України.
- •Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року, їх структура і зміст.
- •Цивільне право за Правами, за якими судиться малоросійський народ 1743р
- •Кримінальне право за Правами, за якими судиться малорос-ий народ 1743р
- •Процесуальн право за Правами, за якими судится малорос-кий народ 1743р
- •Звід законів Російської імперії та його поширення в Україні.
- •Уложення про покарання кримінальні та виправні, його редакції і характеристика
- •Декабристський рух в у-ні: таємні організації та їх держ.-правові; програми.
- •Зібрання малоросійських прав 1807р., його зміст і значення.
- •Селянська реформа 1861 року в Україні.
- •Зміни в суспільному устрої України після селянської реформи.
- •Земська реформа 1864 року в Україні.
- •Міська реформа 1870 року в Україні.
- •Судові статути 1864р. Їх зміст та історичне значення.
- •Судові органи за реформою 1864 року.
- •Особливості проведення судової реформи 1864 року в Україні
- •Реорганіз прокуратри і заснування адвокатури за судовою реформою 1864р
- •Загарбання західноукр-ких земель Австрією та його юридичне оформлення.
- •Апарат управління Галичиною (1772-1848рр.).
- •Галицьке намісництво, його структура і діяльність.
- •Крайова конст. Для Галичини 1850р, причини видання та основні положеня.
- •Галицький крайовий сейм, порядок формування, склад і компетенція.
- •Утворення Австро-Угорської монархії.
- •Австрійська конституція 1867 року та її характеристика.
- •Застосування кодексів австрійського права в Галичині і Буковині.
- •Основні закони Російської імперії 1906р. І зміни в державному правлінні.
- •Адміністративне законодавство 1905-1906 років та його характеристика.
- •Особливості Столипінської аграрної реформи в Україні.
- •Виникнення Центральної Ради та її законодавча діяльність.
- •Конституція унр 1918 року. Її структура, зміст та історичне значення.
- •Українська гетьманська держава 1918 року.
- •Дер жав ний лад і право Директорії.
- •Розпад Австро-Угорщини і проголошення зунр.
- •Організація і структура державного апарату зунр.
- •Об'єднання зунр і унр в єдиній соборній Українській державі.
- •Утворення Української радянської держави.
- •Конституція урср 1919 року, її структура ї зміст.
- •Утворення Союзу рср та роль України в цьому процесі.
- •Державно-правовий статус України за конституцією срср 1924 року.
- •Конституція урср 1929 року, її структура і зміст.
- •Перебудова держ. Апарату і демократиз. Виборчої сист. За Конституцією урср 1937р
- •Перша кодифікація законодавства урср 1922-1927рр.
- •Друга кодифікація законодавства урср 1958-1984рр.
- •Проголошення самостійності Карпатської України з 1938-1939рр.
- •Апарат управління Західною Україною в складі Польщі (1921-1939рр.).
- •Входження Західної України до складу урср.
- •Державно-правові акти Народних Зборів Західної України.
- •Входження Північної Буковини до складу урср.
- •Перебудова державного апарату України в роки Другої світової війни.
- •Розчленуваня території у. І встановленя окупаційного режиму в період іі св.
- •Соціально-політичне становище Закарпаття в складі Чехословаччини.
- •Законодавча діяльність Народної Ради Закарпатської України.
- •Розпад срср і відродження Української незалежної держави.
- •Структура, основні положення і значення Конституції України 1996 року.
Литовські статути та їх застосування в Україні.
Серед пам’яток права Литовсько-Руської держави особливе значення мали так звані Статути. В основу першого Статуту 1529 р. були покладені норми, напрацьовані адміністративною та судовою практикою на базі звичаєвого права України, Литви, Білорусії. Він складався з 13 розділів, які нараховували 282 статті.
В перших трьох розділах були зібрані в основному норми конституційного права та принципові положення інших галузей права; в IV-V - норми шлюбно-сімейного та спадкового права; в VI - процесуального; в VII - кримінального права; в VIII - норми земельного права; в IX - лісного та мисливського; в X - цивільного права; в X-XI - кримінального та процесуального права.
Характеризуючи цей документ, слід зазначити, що в Статуті юридично закріплювалися основи суспільного та державного ладу, правове становище населення, порядок утворення, склад та повноваження деяких органів державного управління. Таким чином, повнота систематизації правових норм різних галузей права дає підстави називати Статут 1529 р. зводом законів на основі кодифікації місцевого права.
Існували ще редакції Статутів 1566 та 1588 р. Так, за Статутом 1566 р. вільний селянин, що прожив за згодою феодала кілька років на волі, міг відійти від пана, якщо відпрацює стільки років, скільки він був на волі. Якщо селянин тікав, то перетворювався на невільного («отчича»).
Цивільне право за Литовськими статутами.
Повну правоздатність мали держава, церква, монастирі і феодали. Їх інтереси реально захищалися не лише нормами цивільного, а й кримінального права. Вони могли вільно без обмежень розпоряджатися своїм майном, укладати усі цивільно-правові угоди. Цивільною правоздатністю була наділена дрібна шляхта.
Литовські статути визначали вік, з якого людина визнавалася повнолітньою: осіб чоловічої статі – з 18 років; осіб жіночої статі – за другим Литовським статутом з 15 років, а за третім – з 13 років. Особи, які не були здатні розуміти значення своїх дій і керуватися ними, позбавлялися цивільно-правової дієздатності. Їх права захищали представники, якими були батьки, близькі родичі та опікуни.
Відповідно до Литовських статутів суб’єктами права власності могли виступати держава, церква, громада, рід, сім’я та фізична особа. До об’єктів права власності належали маєтки, землі, замки,ліси, пущі, невільні люди, будівлі, доми, ріки, озера, села, знаряддя виробництва тощо.
Договори, як правило, укладаються в письмовій формі. Інколи вимагалася їх реєстрація в суді та присутність свідків. Найпоширенішими були договори купівлі-продажу, позики, майнового найму. Для забезпечення зобов'язань застосовувалася застава. Право спадщини належало синам, дочки могли одержати не більше четвертини майна у вигляді приданого.
Кримінальне право за Литовськими статутами.
За вмисні злочини винний відповідав повною мірою. Наприклад, за вмисне вбивство злочинець карався смертю, а з його майна стягувалася т. зв. головщина, також ін. видатки, пов'язані з нанесенням матеріальної шкоди. При необережному вбивстві винний звільнявся від покарання, але зобов'язаний був сплатити родичам убитого годовщину. Суд повинен був враховувати і вік злочинця. Так, не несли кримінального покарання неповнолітні особи (за Статутом 1568 - які не досягли 14 років, а починаючи з 1580-не досягли 16 років). Кримінальне законодавство знало просту і складну співучасть.
Статут 1588 встановив, що при простій співучасті всі винні повинні були каратися однаково. При складній співучасті злочинці поділялися на виконавців, пособників і підбурювачів. Приховання і недонесення по деяких злочинах також підлягали карі. Наприклад, у випадку державної зради батька повнолітні сини, які знали про підготовку зради, підлягали покаранню.
Велике місце займали злочини проти особи і майнових прав. Основним покаранням за них був штраф у користь потерпілого і великого князя. Суворе покарання передбачалося за крадіжку: при крадіжці коня або рецидиві передбачалося повішення. Водночас злочин, вчинений шляхтичем, карався легше, ніж такі ж протизаконні дії простої людини. Зокрема, у випадку нанесення ран шляхтичем шляхтичеві винний карався відрубуванням руки. За подібний злочин, вчинений щодо простої людини, винний шляхтич карався грошовим штрафом. Якщо ж простолюдин поранив шляхтича, він підлягав смертній карі. Покарання розглядалося як відплата за злочин і засіб для залякування злочинців.