- •1. . Політологія, як наука, її місце в системі гуманітарних наук.
- •2. Політологія як наука, її об”єкт та предмет.
- •3. Категорії та закономірності політології як науки.
- •4 Системи методів політологічного пізнання.
- •5. Політологія та інші галузі суспільствознавства.
- •6. Основні завдання та функції політології.
- •7 Зростання ролі і значення науки про політику на сучасному етапі світового соціального розвитку, політичного і духовного оновлення України.
- •8 Значення політології для формування політичної свідомості і культури студентів.
- •9. Основні етапи розвитку політичної науки.
- •10 Політика як соціальне явище, її види та залежність від різних соціальних факторів.
- •11. Система категорій політології
- •13. Діалектика взаємозвязку політики та економіки.
- •14. . Політика її види
- •15. . Політика її структура та функції.
- •16. Зміст етнонаціональної політики
- •17. Економічна політика
- •18. Пол. Діяльність та її конкретні форми
- •19. Конституція України про свободу та умови об’єднання громадян у політичні партії.
- •20. Права людини як критерій гуманізму в політиці.
- •22. Особа як первинний суб’єкт і об’єкт політики
- •23 Влада як явище сусп-політ. Життя
- •24. Поняття і функції політичної влади
- •25. Політична та державна влади
- •26. Умови ефективного функціонування політичної влади
- •27. Основні концепції влади
- •31. Типи політичних систем
- •32. Політ система сусп-ва:поняття і структура
- •33. Становлення громадянського суспільства в Україні
- •34. Основні функції пол. Системи
- •35. Типи політичних систем
- •37. Поняття держави та її головні ознаки
- •39 .Форми державного правління та форми державного устрою.
- •40. Держава як основний елемент політичної системи та її функції
- •41.Правова держава
- •43. Політичні режими!
- •2. Тоталітарний та посттоталітарний режим
- •44. Визначення демократії, її види та хар-ні риси.
- •45. Тоталітаризм як соціальний і політичний феномен.
- •46. Партія як політичний інститут, виникнення та еволюція політичних партій.
- •47. Типи політичних партій.
- •49 .Політичні партії правої та правоцентриської орієнтації
- •50. Політичні партії центриської спрямованості
- •52. Типи груп тиску.
- •53. Партійні системи.
- •54. Політичне лідерство.
- •55. Політична свідомість..
- •56. Лібералізм та неолібералізм як пол. Течі сучасності
- •58. Концепція екологічного соціалізму
- •59. Фашизм та неофашизм
- •60. Правий і лівий екстремізм як сучасна ідеол-огія і політика.
- •61. Політична думка в Україні кінця 19 - початку 20 ст.
53. Партійні системи.
Надзвичайно важливою проблемою сьогоднішнього політичного життя всіх країн світу є співвідношення однопартійності та багатопартійності. Політичний досвід свідчить: однопартійність притаманна, як правило, політичному життю суспільства, де бракує розвинутої соціально-класової структури, функціонує відстала економіка, спостерігається низький рівень політичної культури більшості населення, а демократія перебуває в зародковому стані.
Як показала політична практика, головною вадою однопартійності є гальмування економічного й соціального розвитку суспільства.
Ось чому в сучасному світі в більшості держав функціонують багатопартійні політичні системи, бо саме такі є важливою умовою демократизації всіх сторін життя суспільства. Це найбільш розвинена форма політичного плюралізму, який віддзеркалює багатоманітність інтересів класів, соціальних груп та спільнот, що виявляються в політичній сфері.
54. Політичне лідерство.
1. Політичне лідерство та його обгрунтування.
Проблема лідерства стала предметом наукового дослідження дуже давно. Нею займалися ще Платон і Арістотель. Пізніше Макіавеллі описав образ лідера-государя, який будь-якими засобами досягає політ. цілей. Лідер (від англ. leader-вождь) – авторитетний член організації або малої групи, особливий вплив якого дає йому змогу відігравати істотну роль у соціальних процесах. Лідер – особа, яка здатна впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності. Проблеми лідерства вивчають різні науки: психологія, соціологія, соціальна психологія і т.д. Особистість, яка претендує на лідерство, повинна мати певні соціально значущі риси, які формуються в процесі її взаємодії з іншими людьми. Вебер виокремлює 3 типи лідерства: 1) традиційне лідерство – це право на лідерство, належність до еліти, віра у святість традицій. Воно базується на вірі підлеглих у те, що влада законна, оскільки вона існувала завжди, і ця влада пов’язана з традиційними нормами, на які посилається правитель; 2) харизматичне лідерство хар-ся вірою підлеглих у надзвичайні здібності вождя та його винятковість. Широкі маси населення вірять у те, що такий лідер покликаний самим життям виконувати якусь виняткову місію, тому вони бувають навіть фанатично віддані такій людині; 3)раціонально-легальне лідерство означає появу в суспільному житті політ. лідера через демократичні процедури виборів, що відповідають вимогам закону. Обраному лідеру надаються широкі повноваження, за будь-які зловживання він нестиме відповідальність перед виборцями. Роль лідерів є особливо значною в переломні періоди розвитку, коли від них вимагається швидке прийняття рішень, здатність правильно зрозуміти конкретні завдання.
55. Політична свідомість..
Політична свідомість — це духовне утворення, яке включає в себе політичні ідеї, погляди, уявлення, традиції, соціально-політичні почуття народу, що відбивають найбільш істотні економічні, соціальні, політичні та духовні інтереси людей, що мають бути реалізовані через інститути політичної системи. Політична свідомість завжди конкретно історична, вона відбиває інтереси конкретних людей в конкретній країні з певним рівнем економічного й духовного розвитку. Першим важливим компонентом політичної свідомості є політичні знання та сформовані на їхній основі типові політичні уявлення про різні аспекти політичного життя суспільства.Необхідно зауважити, що політичні знання та уявлення, як і політична свідомість в цілому, функціонують на двох рівнях: буденному та теоретичному. Буденна політична свідомість — це сукупність ідей, уявлень та знань, які виникають безпосередньо з буденної практики того чи іншого класу, соціальної верстви або групи людей чи окремих індивідів. Буденна політична свідомість характеризується чітко вираженими соціально-психологічними рисами: соціальними почуттями, настроями, емоціями, імпульсивністю, гостротою сприйняття політичних процесів, подій та рішень. Більш високим рівнем політичної свідомості можна вважати політико-теоретичну свідомість. Вона являє собою сукупність ідей, уявлень, поглядів, знань та вчень, що виникають на основі наукового дослідження політичних відносин, процесів, інститутів, проникнення в їхню сутність, глибинні взаємозв'язки і суперечності, закономірності розвитку.