- •1. Суть політики, її специфіка. Межі політики.
- •2. Основні тeopiї політики.
- •3. Суб'єкти політики. Критерії політичної суб'єктності.
- •4. М.Вебер про політику як покликання I професію.
- •5. Співвідношення політики та економіки.
- •6. Співвідношення політики та моралі, цілей I засобів у політиці. Н.Макіавеллі про ці проблеми у праці "Державець".
- •7. Співвідношення політики I права. Етико-правова концепція політики I.Канта.
- •8. Предмет політичної науки, її основні закони I категорії. Методи політології.
- •9. Прикладна політологія. Її суть, методи та основі сфери застосування.
- •10. Співвідношення політології з іншими гуманітарними науками. Функції політології.
- •11. Політична влада: суть, форми. Специфіка державної влади.
- •12. Зміст основних концепцій політичної влади.
- •13. Ресурси політичної влади, їx зміст.
- •14. Джерела політичної влади, методи I принципи її реалізації. І.Ільїн про норми влади.
- •15. М.Вебер про типии політичного панування. Типологія влади ж. Бюрдо.
- •16. Політична влада і політична опозиція. Насильницькі і ненасильницькі форми боротьби за владу.
- •17. Політичні цінності. Їx структура.
- •18. Політико-правовий нігілізм, його суть I форми прояву.
- •19. Політична система: суть, структура, функції. Розвиток тeopiї політичної системи д. Істоном. Дж.Алмондом.
- •20. Типи політичних систем. Критерії ефективності функціонування політичної системи. Закон деградації політичної системи.
- •21. Держава як базовий елемент політичної системи. В.Липинський про причини втрати державності Україною в npaцi "Листи до братів-хліборобів...".
- •22. Громадянське суспільство: суть I структура. Розвиток теорії громадянського суспільства.
- •23. Правова держава: суть, принципи. Розвиток тeopiї правової держави.
- •24. Соціальна держава: суть, структура.
- •25. Багатозначність поняття "бюрократія". Концепція формально-раціональної бюрократії м.Вебера.
- •26. Суть бюрократизму, його ознаки. Противаги бюрократизму в демократичному суспільстві.
- •27. Сутнісні характеристики політичних режимів, їx типологія.
- •27А. Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі.
- •28. Зміст поняття "демократія". Основні принципи демократії, їx взаємозв'язок. Особливості демократії різних історичних епох.
- •29. Й.Шумпетер - основоположник сучасних теорій демократії. (Праця "Капіталізм. Соціалізм. Демократія").
- •30. Основні аспекти плюралістичної теорії демократії, її недоліки. Культура плюралізму.
- •31. Елітарна модель демократії. Її основні інститути.
- •32. Проблеми демократії в праці Алексіса де Токвіля "Про демократію в Америці"
- •33. Загроза демократії в перехідних суспільства. А.Токвіль про ці проблеми.
- •34. Перехід від авторитаризму (тоталітаризму) до демократа. С. Хантінгтон про моделі переходу від авторитаризму до демократії.
- •35. Політичний процес: суть,структура. Тенденції розвитку політичного процесу в Україні.
- •36. Політичний розвиток, його суть, види та умови. Криза політичного розвитку.
- •37. Політична модернізація: суть, критерії та основні моделі модернізації. Політична модернізація в Україні.
- •38. Політичне рішення: суть. Види. Етапи і способи прийняття політичного рішення.
- •39. Популізм як ідейно-політична доктрина. Історичні та соціальні корені популізму.
- •40. Політична участь I форми її прояву.
- •41. Політична стабільність. Фактори політичної стабльності.
- •42. Політичні конфлікти. Конструктивні та деструктивні політичні конфлікти та шляхи їх розв'язання.
- •43. Політичний маркетинг як форма політичних технологій: суть. Функції.
- •44. Політична людина. Дж. Алмонд. А. Боднар про основі типи політичної людини.
- •45. Суть та етапи політичної соціалізації особи. Teopії політичної соціалізації особи.
- •46. Політична поведінка: суть, типи, форми прояву.
- •46А. Маси і влада. Психологічні характеристики поведінки людини в товпі (г.Лебон).
- •47. Середній клас як політичне явище: суть, основні критерії, структура.
- •48. Основні напрями і принципи етнополітики.
- •49. Націоналізм як ідеологія. Різновиди доктрин націоналізму.
- •50. Політичне рекламування: етапи. Функції. Вимоги.
- •51. Політичні партії: суть, причини виникнення та етапи розвитку. Функції політичних партій.
- •52. Типологія політичних партій (м.Дюверже, с.Коен. Е.Вятр).
- •53. Партійні системи, їx характеристика. Ознаки партійної системи в України на сучасному етапі.
- •54. Юридичне оформлення політичних партій. Їх фінансування.
- •55. Групи інтересів, їx типологія та функції. Лоббі як панівна група, її суть і специфіка.
- •56. 3Асоби масової інформації політичному житті суспльства. Їх місце в політичному маніпулюванні свідомістю.
- •57. Політична еліта: суть, структура. Функції.
- •58. Сучасні теорії еліти (в.Парето. Г.Моска, р.Міхельс. В.Липинський).
- •59. Політичне лідерство. Критерії політичного лідерства за м.Вебером.
- •60. Типологія лідерства в залежності від критеріїв.
- •61. Політична свідомість: суть, структура, рівні.
- •62. Громадська думка як фактор політики, її функції.
- •63. Ідеологія: суть, специфіка та роль у політиці.
- •64. Зміст політичної психології, її функції.
- •64А. Політична культура: суть, структура, функції. Субкультура.
- •65. Правила конструювання іміджу засобами реклами.
- •66. Зовнішня політика: суть, суб'єкти. Типи і функції зовнішньої політики.
- •67. Актуалізація іміджу кандидата.
- •68. Г. Моргентау про природу національного інтересу. Національний інтерес України у зовнішній політиці.
- •69. Національна безпека. Основні виміри національної безпеки України.
- •70. Теоретичне обгрунтування міжнародних політичних відносин, їх суб'єкти. Закономірності розвитку міжнародних політичних відносин.
- •71. Технологія формування іміджу організацій та лідерів.
- •72. Політична етика. Макс Вебер про етику відповідальності та етику переконання.
- •73. Консерватизм як ідейно-політична доктрина та її трансформація в неоконсерватизм.
- •74. Лібералізм як ідейно-політична доктрина та його трансформація в неолібералізм.
- •75. Соціалізм. Соціал-демократична доктрина суспільного устрою.
- •76. Поняття "імідж", його природа і властивості.
- •77. Геополітика: основні положення і принципи геополітичного аналізу.
- •78. Глобальні проблеми сучасності, їх характеристика.
- •79. Теорія поліархії р.Даля. Інститути поліархії.
- •80. Хвилі демократизації за с. Хантінгтоном в праці "Третя хвиля. Демократизація в кінці XX ст.".
- •81. Нація як суб`єкт політики. Основні підходи до з'ясування суті нації.
36. Політичний розвиток, його суть, види та умови. Криза політичного розвитку.
Політичний розвиток — це перехід від певного політичного стану до якіснішого на базі вдосконалення політичних інститутів і підвищення рівня політичної культури суспільства.
Якщо суспільство в політичному плані не розвивається, це призводить до політичної стагнації — застою, відсутності змін, окостенінню організаційних форм, розпаду політичних структур, а внаслідок цього — до краху політичної системи суспільства або ж політичного регресу загалом.Такі негативні процеси супроводжуються політичною нестабільністю, соціальними конфліктами, кризами тощо.
Традиційні суспільства (переважно в країнах, що розвиваються) мають жорстко регламентоване традиціями та звичками політичне життя. Водночас функції політичних інститутів недостатньо диференційовані, що є передумовою неадекватного реагування на економічні, соціальні та технологічні зміни в суспільстві.
Перехід від традиційної політичної системи до сучасної почали називати "політичний розвиток" і "політична модернізація".
Передумовою активної розробки теорії політичного розвитку було намагання перенести модель британської або американської систем, які вважалися зразком політичного розвитку, до країн, що розвиваються. Однак цей широкомасштабний експеримент з упровадження західних політичних цінностей в інше соціокультурне середовище не дав очікуваних результатів.
Проте теорія політичного розвитку (модернізації) істотно вплинула на розвиток сучасної політичної науки.Саму ідею детермінації політичного розвитку висловлював ще Арістотель, який відзначав залежність політичної сфери суспільства від соціальних чинників (соціальної нерівності).
Але існувала й інша традиція аналізу політичного розвитку, яку започаткував Н. Макіавеллі, а з ним і його співвітчизники й послідовники — В. Парето, Г. Моска, Р. Міхельс, які декларували ідею самостійності політики й навіть її першості щодо інших сфер суспільного життя.На їхню думку, політичний розвиток визначає прогрес суспільства загалом, а ефективність впливу є результатом якості політичної еліти.
37. Політична модернізація: суть, критерії та основні моделі модернізації. Політична модернізація в Україні.
На думку представників цієї течії, політична модернізація є процесом зміни системних якостей політичного життя й функцій політичних інститутів з переходом від традиційного суспільства до сучасного.
Про здатність політичної системи до виживання свідчить її намагання модернізуватися. Системи з різними формами комунікації та соціалізації (мас-медіа, школи, вузи, церкви, армія тощо) культивують певні зразки політичної поведінки, підтримують віру в легітимність влади, її справедливість і т. ін.
Для вимірювання ступеня модернізованості політичної системи Г. Алмонд та Д. Пауелл запровадили такі критерії:
• диференціацію політичних ролей — інтереси кожної соціальної групи мають лобіюватися;
• спеціалізацію політичних інститутів — лобіюють інтереси своїх груп на основі взаємодії;
• культурну секуляризацію — перехід від ірраціональних (емоції, традиції, звички) чинників політичної поведінки до раціональних (право, факти, точна інформація).
Політична модернізація є однією з функцій політичної системи. На кожному історичному етапі свого розвитку суспільство ставить за мету соціальну модернізацію. Для країн посткомуністичного суспільства це означає швидкий рух до сучасних цивілізованих структур, високого рівня життя. Суспільство, для якого характерним є процес модернізації, здійснює відтворення на органічній новації, а не на тенденції розриву або руйнування попередніх організацій. Воно прагне до збалансованості, гармонії економічної, політичної, правової та інших систем, а також їхніх внутрішніх елементів.
C. Блек поділяє процес модернізації на декілька стадій :
усвідомлення мети ;
консолідація зорієнтованої на мету еліти ;
період трансформації ;
інтеграція суспільства на новій основі .
Одним з найголовніших завдань модернізації є структурне оновлення політичної системи , формування політичної структури соціальної дії , оскільки політична система повинна бути якомога більш адаптованою до нових проблем ,породжених сучасним суспільством , здібною діяти за конкретних історичних умов суспільно-політичних ситуацій
Також важливим елементов, є забезпечення високої політичної активності населення , як здатність влади до мобілізації людських і матеріальних ресурсів задля вирішення суспільно значущих завдань .
Сучасні вчені суспільствознаці вирізняють два досить різних між собою типи модернізвції , а саме : органічна модернізація та неорганічна ( або відображена ) модернізація .
Перший тип , притаманний розвиненим країнам Західної Європи та Північної Америки , розпочавшись в епоху відродження , йдучи нерівнозачно у різні часи , іноді гальмований наявністю тоталітарних режимів в тій чи іншій країні , відбувається в цих країнах ще й досі . Сутністю цього типу модернізації є те , що соціально-політичний розвиток відбувається у формі неперервного еволюційного та революційно-реформаторського процесу
Другий тип ( відображена модернізація ) характерний для країн , які знаходяться на порівняно низькому рівні розвитку з країнами , яким притаманна органічна модернізація .
На даному етапі в Україні можна характеризувати як відображену й часткову . Відображену , тому , що наша країна лише нещодавно стала на шлях самостійної державності , тому їй доводться долучатися до досвіду тих , хто проходив цим шляхом . Часткову тому , що на даний момент у суспільно-політичній системі переплетено доволі супуречливі елементи , та й нажаль деякі кроки уряду залишаються не зовсім , м'яко кажучи , зрозумілі. Трансформація в Україні сьогодні не має певної спрямованості. Трансформація - це процес зміни форми , виду , характеру суспільно - політичних відносин . Залишається відкритим питання про мету та ідеальний образ цих змін .