13. Закони і підзаконні нормативні акти

За юридичною силою нормативні акти поділяться на закони та підзаконні акти.

Закон — нормативно-правовий акт, що має вищу юри­дичну силу, приймається вищим представницьким органом держави — конституційними зборами або безпосередньо населенням (референдумом); регулює найважливіші суспіль­ні відносини. Скасувати закон або внести до нього зміни має право лише сам законодавчий орган.

Чільне місце серед законів посідає конституція.

Конституція — це основний закон держави, який прий­мається за особливою процедурою, встановлює засади дер­жавного і суспільного ладу, основи правового статусу лю­дини і громадянина, систему і порядок утворення держав­них органів, територіальний устрій держави. Конституція є ядром усієї системи права, має найвищу юридичну силу і верховенство.

Крім конституції країни є ще такі види законів: конс­титуційні, органічні, поточні.

Конституційні закони — це закони, що вносять зміни і доповнення до конституції. Вони, як і конституція, прий­маються більшістю голосів депутатів або шляхом рефе­рендуму.

Органічні закони — це закони, на необхідність існу­вання яких вказано в конституції. Вони закріплюють по­рядок формування і функціонування певного державного органу.

Поточні закони регулюють усі інші суспільні відно­сини і приймаються більшістю депутатів від складу парла­менту.

На підставі законів, з метою їх конкретизації компетент­ними органами, приймаються підзаконні нормативні акти, спрямовані на забезпечення виконання законів. В Україні до них належать нормативно-правові укази і розпоря­дження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим; накази, інструкції та розпорядження міністерств, відомств, держкомітетів та інших центральних органів виконавчої влади, рішення органів місцевого самоврядування; нормативні акти міс­цевих державних адміністрацій.

13. Особисті права людини по Конституції України

Особисті (громадянські) права і свободи людини — це закріплені правом можливості фізичного існування і духовного розвитку людини. Особистими правами володіють всі проживаючі на території України індивіди незалежно від свого правового стану (громадяни України, іноземні громадяни . Конституція України містить такий перелік особистих (громадянських) прав людини: 1) право на вільний розвиток особистості. 2) право на життя 3) право на повагу людської гідності. 4) право на свободу і особисту недоторканність 5) недоторканність житла. 6) таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції. 7) невтручання в особисте і сімейне життя. 8) свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право на вільний в’їзд в Україну і виїзд з України 9) право на свободу думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань.

10) свобода світогляду і віросповідання.

13. Соціально - економічні права людини в Укр.

Соціально-економічні права— це можливості людини брати участь у виробництві матеріальних та інших благ. Ці права належать кожному громадянинові. Вони визнача­ють місце людини в економічному і соціальному житті та складають основу правового статусу громадянина як тру­дівника.

За змістом Конституції, можна навести наступний перелік соціально-економічних прав та свобод:

1) право приватної власності (Ст. 41);

2) право на користування природними та іншими об'єктами суспільної власності (Статті 13, 41)

2) право на підприємницьку діяльність (Ст. 42);

3) право на труд, на вибір професії та сфери діяльності (43);

4) право на відповідні умови праці (43);

5) право на справедливу оплату праці (43);

6) право на соціальне забезпечення та захист (46);

7) право на захист прав споживачів (42);

8) право на страйки с приводу економічних та соціальних питань (44);