59.Захист права власності

Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде доведено судом.

Законодавство України встановило такі основні способи захисту права власності:

-    витребування власником майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

-    усунення порушень права власності щодо користування та володіння річчю, майном (наприклад, чиняться перешкоди в їюристуванні будинком).

-    відшкодування збитків, заподіяних порушенням права власності. Важливою конституційною гарантією права приватної власності є норма, згідно з якою примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановленому законом та за умови повного попереднього відшкодування.

Якщо право власності примусово припинене законодавчим актом України, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, в тому числі неотримані доходи.

60. Спадкування за законом і за заповітом

Спадкування – це перехід майна від померлого до інших осіб. Сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна від померлого до інших осіб, називають спадковим правом,

У спадковому праві розрізняють такі основні поняття: -    спадкодавець – власник, після смерті якого залишилося майно; -    спадкоємець – особа, до якої майно переходить після смерті власника;

Спадкування буває двох видів – за законом та за заповітом, Інколи частина майна успадковується за законом, інша частина – за заповітом. Заповіт – це розпорядження власника своїм майном на випадок смерті, Заповіт набуває чинності лише після смерті спадкодавця. Спадкування за законом настає в таких випадках: -    заповіту немає; -    заповіт визнано недійсним; -    спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовилися її прийняти.

В коло спадкоємців за законом входять діти (в т. ч. й усиновлені), дружина, батьки (усиновителі) – 1 черга, брати і сестри, дід, бабуся (як з боку батька, так і з боку матері), утриманці померлого, а також держава. – 2 черга

61. Умови і порядок укладання шлюбу

Шлюбом в Україні визнається юридично оформлений добровільний союз чоловіка і жінки з метою утворення сім’ї. Шлюб укладається у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Це робиться як в інтересах держави, так і майнових прав подружжя та дітей. Релігійний обряд вінчання, а також згода батьків юридичного значення не мають. Укладення шлюбу відбувається по закінченні місячного строку після подачі бажаючими одружитися заяви в орган реєстрації актів громадянського стану (РАГС). На прохання осіб, які одружуються, цей строк при наявності поважних причин може бути скорочений органом РАГСу.

Для укладення шлюбу необхідні такі умови: -    взаємна згода осіб, які одружуються; -    взаємна обізнаність про стан здоров’я один одного; -    досягнення ними шлюбного віку (в Україні – 18 років для чоловіків та 17 років для жінок). Виконавчі органи місцевих рад можуть у виняткових випадках знижувати шлюбний вік.

Не допускається укладення шлюбу: -    між особами, з яких хоча б одна перебуває в іншому шлюбі; -    між родичами по прямій висхідній і нисхідній лінії, між повнорід-ними і неповнорідними братами й сестрами, між усиновителями й усиновленими; -    між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або слабоумства.