51. Правила узгодження складеного підмета з присудком в українській літературній мові

Підмет - це головний член речення, що означає пред­мет, про який говориться в реченні і відповідає на питання хто? що?

Наприклад: На полі сідає сніг. Чумаки зали­шили по собі безліч легенд, переказів, веселі й сумні пісні, добру славу працелюбів і романтиків.

У першому реченні підметом є слово сніг (відповідає на питання що?), а в другому - чумаки (відповідає на питання хто?). Слово підмет завжди у називному відмінку.

Підмет може бути виражений будь-якою частиною мови, якщо вона відповідає на питання хто? або що?, тобто вжитою в значенні іменника.

Підмет може виражатися сполученням слів, ужитим в зна­ченні іменника в називному відмінку, а також цілим реченням.

Присудок - головний член речення, що означає дію або стан предмета, про який говориться у реченні, і відповідає на запитання що робить предмет (підмет)? що з ним ро­биться? який він с? хто або що він є?

Наприклад: а) Люблю я пісню солов'їну.

Що я роблю? –Люблю.

Підмет і присудок взаємопов'язані: підмет лише називає пред­мет мовлення, а присудок характеризує його за дією або ознакою.

За будовою присудок буває простий і складений.

Прості виражаються одним словом (дієсловом). Наприклад: Промінь кидає на дівчину винуватий благаючий погляд.

Інколи форми простого присудка можуть ускладнюватися: частками (А вона прийшла-таки вчасно; А ти йди-но сюди); повторенням дієслова (їдемо ми їдемо, ходить-походжає, сумує-горює); дієсловами знай, давай, візьми у наказовому способі ( Давайте підемо всі разом).

Прості присудки можуть бути виражені дієсловом бути у різ­них формах.

Складений присудок виражається кількома словами. Поді­ляється на два види: складений іменний та складений дієслівний.

Складений іменний утворюється за допомогою іменної частини (іменника, прийменника, займенника, числівника, дієприкметника) та допоміжного діеслова-зв'язки. Наприклад: Була весна весела, щедра, мила.

До іменної частини можуть входити сполучники: як, мов, немов, що, точно та ін., які вносять у присудок значення порів­няння. Наприклад: День як рік. Пісня наче птах.

52. Правила узгодження числівника з іменниками в укр літературній мові

Числівником називають ту частину мови, що означає кількість або порядок предметів і відповідає на питання скільки? та котрий? Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі та від­мінку: один хлопець, одна пісня. При числівниках два, три, чотири іменники стоять у називному відмінку (два студенти, три сестри), а від п'ять і далі в родовому відмінку множини (п'ять книжок, вісім річок).

Якщо числівники два, три, чотири вжито на означення приблизної кількості, то іменники ставляться тільки в родово­му множини: аркушів два (зо два), віршів три (зо три).

При збірних числівниках двоє, троє тощо іменники сто­ять у родовому відмінку множини: троє вовків, четверо гусей.

У сполученні зі складеними числівниками іменники узгоджу­ються тільки з останнім словом: вісімсот один кілометр, чоти­риста три підручники.

У непрямих відмінках кількісні числівники (крім дробових) узгоджуються з іменниками у відмінку: Н. сім озер; Р. семи озер; Д. семи озерам; 3. сім озер; О. сімома озерами; М. на сімох озерах.

Дробові числівники вимагають, щоб іменник стояв у родо­вому відмінку однини: Н. три сьомих кілометра; Р. трьох сьомих кілометра; Д. трьом сьомим кілометра; 3. три сьомих кілометра; О. трьома сьомими кілометра; М. на трьох сьомих кілометра.

При числівникові півтораста іменник має стояти в родо­вому відмінку множини: півтораста кілометрів, миль. Числівники, як правило, стоять у реченні перед іменником. (дев'ятеро кошенят, два дні), проте якщо числівник називає приблизну кількість предметів, то іменник стоїть перед числів­ником: дубів двадцять (з двадцять), книжок п 'ять (з п'ять).

Усі порядкові числівники узгоджуються з родом, числом і відмінком іменника.

У датах назви місяців вживаються тільки в родовому від­мінку: перше січня, з першим січня.

На означення часу вживаються такі форми вислову: о вось­мій годині, об одинадцятій годині.