- •Мова і суспільство. Функції мови
- •Сучасна українська літературна мова і мова професійного спрямування
- •Державний статус української мови. “Закон про мови в Українській рср” від 28 жвтня 1989р
- •4. Мова у професійній діяльності економіста
- •5. Походження і формування української літературної мови
- •6. Мовна норма. Види норм української літературної мови. Нормативність як основа професійної мовної культури
- •7. Особливості усної форми української літературної мови
- •8. Особливості писемної форми української літературної мови
- •9. Поняття про функціональний стиль української літературної мови. Основні стилі ураїнської літературної мови
- •10. Характеристика наукового стилю української літературної мови
- •11. Характеристика публіцистичного стилю української літературної мови
- •12. Характеристика офіційно-ділового стилю української літературної мови
- •13. Писемна форма офіційно-ділового стилю. Документи їх різновиди
- •Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста
- •Характеристика розмовного стилю української літературної мови. Мовленевий етикет – основа спілкування студентів і спеціалістів.
- •Лексика ураінської мови. Словниковий склад української мови з погляду походження
- •Лексика укр мови з погляду вживання
- •Багатозначні і однозначні слова. Пряме і переносне значення слів. Точність слововживання як ознака офіційно-ділового і наукового стилів укр літературної мови
- •Омоніми, синоніми, параноніми, антоніми у різних функціональних стилях укр літературної мови
- •Синонімія, паронімія й омонімія у науковому тексті
- •Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах
- •Місце і роль економічної термінології в словнику укр літературної мови
- •Загальновживані слова, професіоналізми і терміни
- •Запозичення із загальноєвропейських мов та їх роль у формуванні укр економічної термінології
- •Взаємодія національних та інтернаціональних елементів у процесі формування економічної терміносистеми
- •Грецькі та латинські терміноелементиі слова у сучасному економічному словнику
- •Активний і пасивний словник української мови. Неологізми в галузі економічної термінології. Застаріла термінолексика (архаїзми, історизми) в економічній мові
- •Фразеологія. Джерела виникнення фразеологізмів
- •Роль фразеологізмів в оптимізації професійного мовного спілкування
- •Українська лексикографія. Типи словників. Їхня характеристика. Специфіка тлумачення економічних термінів у загальномовних і спеціальних словниках
- •Енциклопедичні словники, їх роль у навчанні та професійній діяльності
- •Лінгвіністичні словники, їх роль у навчанні та професійній діяльності
- •Особливості української орфоепії
- •Українська орфографія. Принципи українського правопису
- •Вживання великої літери
- •Правопис слів іншомовного походження
- •Графічні скорочення, їх використання у міжнародній правовій та економічній практиці
- •Правопис складних слів
- •Правопис складних іменників
- •Правопис українських префіксів і суфіксів
- •Правопис прізвищ
- •Іменник. Відмінкові закінчення іменників-термінів чоловічого роду 2-ої відміни в родовому відмінку однини
- •Іменник. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду 2-ої відміни в давальному відмінку однини у ділових документах
- •Складні випадки відмінювання українських прізвищ, імен та імен по батькові
- •Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників. Аналітична і синтетична форми у науковому й офіційно-діловому стилях
- •Ступені порівняння прикметників
- •Числівник. Відмінювання числівників в українській мові. Способи передавання цифрової інформації у наукових текстах і текстах документів правопис та відмінювання числівників
- •Займенник. Особливості відмінювання займенників
- •Прислівник. Особливості функціонального навантаження прислівників у різних стилях укр літературної мови
- •Дієслово. Дієслівні форми та способи їх творення. Специфіка творення дієприкметників в укр мові
- •Прийменник. Прийменникові конструкції у мові офіційних документів
- •Синтаксис. Словосполучення та речення. Синтаксичні особливості наукових та офіційно-ділових текстів
- •Правила узгодження складеного підмета з присудком в українській літературній мові
- •Правила узгодження числівника з іменниками в укр літературній мові
- •Прості та складні речення. Їх функціональне навантаження у різних стилях укр літературної мови
- •Пунктуація. Розділові знаки у простому і складному реченнях
- •Пряма, непряма і невласне пряма мова. Діалог як продуктивна форма усного професійного спілкування
- •Цитати. Їх роль у науковому стилі мови. Розділові знаки при цитатах
- •Культура мови і мовний етикет
- •Структура та мовні особливості обліково-фінансових документів (доручення, розписка)
- •Структура та мовні особливості документів щодо особово складу (заява, автобіографія, резбме)
- •Структура та мовні особливості довідково-інформаційних документів (доповідна записка, пояснювальна записка)
- •Мова і суспільство. Функції мови
Українська лексикографія. Типи словників. Їхня характеристика. Специфіка тлумачення економічних термінів у загальномовних і спеціальних словниках
Лексикографія (від грецьких слів лексикос — той, що відноситься до слова і графо — пишу) — це розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників.
Від інших книг словник відрізняється і специфічною будовою. Тому знайомство зі словником треба починати з передмови. Там можна знайти опис будови словника, методику користування словником, зразки словникових статей, список скорочень та джерел, алфавіт. Основний зміст словника складають статті, розміщені за алфавітом першої літери і всіх наступних. Словникова стаття у різних типах словників має дещо відмінну будову, але спільним у ній є наявність за алфавітом першого (основного) слова, його називають реєстровим. Коли говорять про кількість слів у словнику, то мають на увазі саме реєстрові слова.
Основні типи і види словників
Залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання розрізняють два типи словників: енциклопедичні словники і філологічні ( загальномовні).
Енциклопедичні словники пояснюють не реєстрові слова, а позначувані ними відомості з різних сфер життя, науки, виробництва, мистецтва та характеризують відомих осіб, визначні історичні постаті. З українських загальноенциклопедичних словників варто назвати такі: «Український радянський енциклопедичний словник; «Українська радянська енциклопедія»; «Енциклопедія українознавства».
Слово «енциклопедія» у перекладі з грецької мови означає «безперервне, систематичне навчання». Енциклопедіями називають і ґрунтовні довідкові видання з окремих галузей знань, систематизовані за алфавітом чи в тематичному порядку — енциклопедія медична, енциклопедія технічна тощо.
Енциклопедичні словники пояснюють не реєстрові слова, а позначувані ними відомості з різних сфер життя, науки, виробництва, мистецтва та характеризують відомих осіб, визначні історичні постаті. В енциклопедичному словнику, дивлячись слово Київ, можна знайти всі відомості про столицю України.
Є загальні енциклопедичні словники, в яких даються відомості з різних галузей науки, техніки, культури тощо, і спеціальні, присвячені певній галузі науки: економіці, математиці, медицині, літературі тощо.
Крім енциклопедичних словників, є енциклопедичні та інші довідники, бібліографічні показчики тощо, які допомагають орієнтуватися в інформації з різних галузей знань, в соціально-культурних питаннях.
У лінгвіністичних, або філологічних словниках предетом пояснення є слово. Залежно від того, з якої точки зору воно розглядається, лінгвіністичні словники бувають різних типів.
Тлумачні словники, в яких дається поснення значень слів з точки зору їх вживання в сучасній мові. В цих словниках фіксуються лексичні норми укр. літературної мови. Вони є найважливішими серед одномовних словників.
Перекладні словники, в яких подається переклад слів з 1-єї мови на іншу. Вони є найпопулярнішими серед різних типів словників. Перекладні словники бувають двомовні, чотиримовні та ін.
Термінологічні, або номенклатурні словники, в яких пояснюються терміни з тієї чи іншої галузі науки. Вони бувають одно- і двомовні, перекладні.
Етимологічні словники, в яких пояснюється походження, розвиток і первинне значення слова.
Орфографічний словник подає правильний правопис, правильний наголос і правльні граматичні форми вміщених у ньому слів.
Орфоепічні словники дають одночасно і властиву слову правильну вимову, і наголос.
Словники іншомовних слів, які пояснюють слова і терміни, засвоєні з інших мов.
Історичні словники, в яких подаються і пояснюються слова, що вживалися раніше.
Синонімічні словнки, в яких подаються синонімічні ряди, або гнізда, повнозначних слів даної мови.
Діалектологічні словники, в яких дається лексика, вживана в певній місцевості, на певній території, незалежно від того, поширена вона в літературній мові чи ні.
Фразеологічні словники,в яких дається поснення значеньфразеологічних зворотів (тлумачні фразеологічні словники) або подається їх переклад з 1-єї мови на ін. чи вказується відповідник в ін. мові.
Частотні словники, в яких фіксується частота вживання слів і словоформ на підставі обстеження текстів або записаних уривків усного мовлення.
Словники власних імен,в яких фіксуються вживані в даній мові власні мена.
Обернені, або зворотні словники, в яких слова розміщуються за алфавітом у зворотньому порядку літер: не з початку слова, а з кінця, тобто за “оберненим алфавітом”.
Топонімічні словники, в яких описуються назви географічних об”єктів (топоніміка – це розділ мовознавства, що вивчає географічні назви).
Словники мови окремих письменників, в яких подаються й пояснюються всі вживані в творах того чи іншого письменника слова.