- •6.Характеристика організації взаємодії як функції менеджменту
- •7.Делегування повноважень. Централізація та децентралізація.
- •8.Лінійні та функціональні повноваження.
- •9.Процес та принципи побудови організації.
- •10.Аналіз факторів, що впливають на процес побудови організації.
- •11.Сутність та класифікація організаційних структур управління.
- •2). Функціональні;
- •3). Комбіновані:
- •12. Особливості побудови оргструктури.
- •13. Сутність і роль мотивації
- •14. Елементи мотиваційного механізму.
- •15. Змістовні теорії мотивації.
- •16. Процесуальні теорії мотивації
- •1)Теорія очікувань.
- •2)Теорія справедливості.
- •3)Теорія комплектності(модель Портера-Лоулера)
- •17. Принципи створення систем матеріального стимулювання праці.
- •18.Специфіка систем мотивації у вітчизняних умовах
- •19.Сутність і значення контролю у менеджменті
- •20.Чинники, що визначають необхідність контролю
- •21.Види управлінського контролю.Умови застосування
- •22.Характеристика основних етапів управлінського контролю
- •23.Принципи ефективного контролю
- •24.Значення види та джерела інформації
- •26. Види комунікацій та умови їх застосування.
- •27. Елементи і етапи комунікаційного процесу.
- •28. Напрямки вдосконалення міжособових та організаційних комунікацій.
- •30. Загальна характеристика і класифікація управлінських рішень.
- •30. Загальна характеристика і класифікація управлінських рішень
- •31. Основні етапи формування раціональних рішень
- •32.Фактори, що впливають на процес прийняття управлінських рішень
- •33. Переваги і недоліки моделей і методів прийняття управлінських рішень
- •34. Особливості прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику
- •35. Середовище прийняття управлінських рішень в Україні
- •40. Стрес у менеджменті. Механізм управління стресовими ситуаціями.
22.Характеристика основних етапів управлінського контролю
Процес контролю реалізується в кілька етапів:
Визначення стандартів і критеріїв. Стандарт – це офіційний державний або нормативно-технічний документ галузі, підприємства, що визначає характеристики вимог, яким повинен відповідати певний вид продукції; критерій – показник, за яким оцінюють якість роботи, продукції тощо. Загальноприйнятими щодо них є такі вимоги: обмеженість у часі, конкретність, реальність, можливість прогнозування показників і результатів.
Оцінювання виконання. Полягає у з’ясуванні відповідності кількості та якості робіт, продукції, загального стану суб’єкта встановленим стандартам, загальноприйнятим нормам і критеріям. Потребує залучення відповідних ресурсів, спеціальних контрольних засобів та приладів; може здійснюватися централізовано і децентралізовано.
Порівняння досягнутих результатів з установленими стандартами. Його здійснюють у кілька етапів:
встановлення масштабу допустимих відхилень;
вимірювання результатів;
передача і поширення інформації про конкретні результати;
оцінка інформації про отримані результати.
З’ясування необхідності коректив. Від ефективності процедур на цьому етапі залежить подальше функціонування організаційної системи та її окремих елементів. Здійснюється на основі обґрунтованих висновків щодо відповідності чи невідповідності робіт, продукції встановленим стандартам.
23.Принципи ефективного контролю
Щоб бути ефективним, контроль повинен відповідати наступним загальним принципам.
1. Принцип стратегічної спрямованості контролю. Ефективний контроль повинен відображати і підтримувати спільні цілі школи.
2.Принцип відповідності справі.Контроль повинен відповідати контрольованому виду діяльності, об'єктивно вимірювати і оцінювати те, що дійсно важливо.
3. Принцип нормативів. Обов'язковою умовою ефективного контролю є наявність об'єктивних, точних і зручних для застосування нормативів. Необхідно знайти простий і конкретний спосіб визначення ступеня виконання запланованих завдань
4. Принцип контролю за критичними точками. Ефективний контроль вимагає особливої уваги до чинників, критичним для оцінки ступеня виконання плану.
5. Принцип істотних відхилень. Ефективність контролю підвищується, якщо увага зосереджується на відхиленнях, що мають деяку критичну величину або відносяться до розряду виняткових.
6. Принцип дії. Контроль виправданий лише тоді, коли відхилення від планів піддаються потім коригуванню.
7. Принцип своєчасності контролю. Своєчасність контролю полягає в певній частоті проведення вимірювань або оцінок, яка адекватно відповідає контрольованому явищу.
8. Принцип простоти контролю. Найпростіший контроль, з точки зору тих цілей, для яких він призначався, - це найбільш ефективний спосіб контролю. Найпростіші методи вимагають менше зусиль і більш економічні.
9. Принцип економічності контролю. Будь-який контроль, який вимагає більше, ніж дає для досягнення цілей, спрямовує роботу по хибному шляху.