85. Журналістика як галузь творчої діяльності.

У своїй діяльності журналіст органічно поєднує творчі та організаційні функції. Він не тільки визначає тему свого виступу та його мету, але і проводить збір первинного матеріалу (що, як правило, пов'язане з великими організаційними зусиллями), його обробку, а потім слідують етапи створення матеріалу, його редагування і публікації. Підсумком діяльності журналіста є оцінка його виступу. Специфіка праці журналіста полягає у тому, що вона носить публічний характер. Здавалося б, оцінка матеріалу читачем, глядачем повинна мати для журналіста універсальне значення. Однак, соціологічний аналіз показує, що це не зовсім так. Наприклад, коли під час одного з опитувань журналістам задали питання: «З чим Ви перш за все пов'язуєте успіх свого матеріалу?», виявилося, що тільки 60% пов'язують його з відгуком читачів на виступ. Разом з тим, 42% опитаних надають велике значення неформальному схваленню свого матеріалу колегами.

86. Поняття “свободи преси” і “четверта влада” як відображення спеціального становища журналістики у суспільстві (сучасні світові концепції).

Свобода преси вважається однією з основних конституційних свобод. Конституційні гарантії свободи преси є невід'ємною ознакою демократичної системи ЗМІ.

Конституція України визначає політико-правовий зміст свободи слова. У Статті 34 Основного Закону записано, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення права на свободу думки, слова та інформації, згідно з Конституцією України, може бути обмежене в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, запобігання розголошенню одержаної конфіденційно інформації, або для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя.

Свобода ЗМІ передбачає відповідальність журналістів за матеріали, вплив на аудиторію. Основна мета свободи преси — це створення передумов для формування освіченого й поінформованого електорату, здатного самостійно оцінювати стан громадських справ. Свобода преси означає, що мас-медіа можуть зайняти будь-яку позицію щодо влади — лояльну чи непримиренну, бути її рупором чи контролювати дії влади, критикувати її політику, вади та зловживання. Свобода преси— це, по суті, і є свобода ставлення громадян до влади, свобода робити надбанням гласності всі владні дії, свобода їх критики або підтримки.

Реалізація права громадян на інформацію - найістотніша ознака демократії.

87. Функції журналістики.

Функція інформування. Завданням ЗМІ є контроль за станом оточуючого середови­ща, повідомлення людям усіх новин, за допомогою яких вони зможуть зрозуміти навколишній світ. ЗМІ передають такі нови­ни, які повинні навчати, просвіщати, давати їм ті знання, котрі вони більше ніде не зможуть отримати. Це означає, що ЗМІ про­дукують гласність у передачі інформації. Саме ця функція, котра продукує гласність та передає інформацію споживачам, і є най­важливішою, головною функцією ЗМІ.

Функція артикуляції. ЗМІ повинні не тільки передавати те, що сказали «сильні цього світу», вони повинні бути «відображувачем думки безсловесних мас», як це сказав відомий німецький науковець у галузі ЗМІ Франц Ронненберг. Вони повинні також надавати людям можли­вість висловлювати власну думку, виражати повногласно їхні потреби, протести, їх радощі та турботи. Це відбувається тільки тоді, коли у розпорядженні аудиторії є спеціальний «форум ду­мок» (наприклад, сторінка читацьких листів, «відкритий мікро­фон»), та тоді, коли про думки людей щодо їхніх проблем журна­лісти дізнаються за допомогою інтерв'ю, шляхом розслідувань та опитувань.

Функція соціалізації. Під функцією соціалізації розуміється передача культурних здо­бутків, освітня функція ЗМІ. Оскільки до завдань преси нале­жить передача зразків, цінностей та норм буття, котрі є гідними та можливими для людини, що загальноприйняті у суспільстві, то ЗМІ таким чином соціалізуть людину. ЗМІ повинні виконува­ти це завдання, не тільки передаючи інформацію про те, що ста­лося, а так, щоб пояснити, зіставити, поглибити події року, тиж­ня, висвітлити їх причини та показати важливі зв'язки між ними. Це означає, що вони аналізують події. Для цієї функції особливо підходять друковані засоби масової інформації, а також радіо та телебачення, котрі використовують такі технічні засоби, за допо­могою яких можна глибше та ширше висвітлити потрібні теми.

Функція критики та контролю. Є такі автори, котрі не визнають функцію ЗМІ критики та контролю. Тому що тільки народ, кажуть вони, нація, а не пра­цівники ЗМІ, можуть і повинні критикувати тих, хто стоїть при владі. Але ж для цього є функція артикуляції. Ця думка діамет­рально протилежна американським відносинам суспільства із ЗМІ, і навіть німецькі та швейцарські суди добре ставляться до функ­ції критики та контролю. Згідно з цим, ЗМІ повинні виконувати функцію громадського контролю. Вони повинні наглядати за роботою усіх, хто має владу, через виробництво гласності з пере­дачею інформації. Через це ЗМІ не стають офіційною «четвер­тою владою», тому що державні гілки влади легітимізуються під час виборів, чого немає у випадку із ЗМІ. Але ж вони все-таки є владою, силою, і ця влада дає їм можливість стежити за діями урядовців у політиці та в економіці.

Функція кореляції. Кореляцією вважається взаємодія між редакцією будь-якого засобу масової інформації та його аудиторією у процесі погод­ження різних думок та точок зору. Зрештою, це стосується тих, хто формує певний світогляд. Це відбувається під час коменту­вання працівниками ЗМІ подій та ситуацій у світі. Дуже важли­во, що люди в цих складних подіях, непередбачених випадках або небезпечних ситуаціях шукають координати для орієнтуван­ня, підтримку у ЗМІ. Залежно від характеру ЗМІ ця функція використовується для створення громадської думки: одна пар­тійна газета може видати полум'яні заклики до боротьби. Гро­мадсько-правове радіо або телебачення, навпаки, повинні в біль­шій мірі передавати думки громадян, тим самим виконуючи свій громадянський обов'язок.

Функція обслуговування. ЗМІ повинні допомагати своїй аудиторії та приносити користь. Із матеріалів, що поширюють газети, радіо та телебачення, спо­живачі повинні отримувати практичну допомогу, корисні пора­ди для свого буденного життя. Все, про що ми дізнаємося із ЗМІ (прогноз погоди, пробки на дорогах, забруднення навколишньо­го середовища, курси валют, відомості про померлих, платня за оренду квартири, де, коли, які відбудуться або відбулися заходи), полегшує наше буденне життя. Як в газетах та журналах, так і на телебаченні та радіо існують спеціальні служби порад, котрі до­помагають своїм читачам, слухачам, глядачам вирішувати власні юридичні, освітні, сексуальні проблеми, радять, як зберегти здо­ров'я та навіть знайти робоче місце — все це дійсно має велике значення для багатьох людей. ЗМІ часто сприймаються реципі­єнтами з більшою довірою, ніж такі суспільні інститути, як пар­тії або церква. Саме тому дуже важливо, щоб ЗМІ сумлінно ви­конували свою функцію обслуговування.

Функція розважання. Багато людей чекають від ЗМІ передусім задоволення потреб в розвагах, відпочинку та розрядці. Вони бажають за допомогою ЗМІ хоч на мить відійти від круговерті буденності. Цю функцію виконують перш за все такі ЗМІ, як книга, ілюстрований жур­нал, бульварна газета, художній фільм, радіо та телебачення, мен­шою мірою класична газета. Існують дві концепції того, як ЗМІ можуть виконувати цю функцію. Одна концепція виходить з того, що ЗМІ віддають перевагу передусім кожній темі, котра має роз­важальну цінність. Такий шлях обрали багато бульварних газет (popular papers), а також приватні телестанції. Інша концепція має на меті репрезентувати якомога більше матеріалів на по­літичну, економічну та культурну тематику, подаючи їх як розва­жальну інформацію. Саме звідси виникло поняття infotainment (інформація + розвага).

Функція реклами. У капіталістичній системі економіки ЗМІ є найважливішими носіями реклами. У Швейцарії, наприклад, 55 відсотків загаль­ної суми, яку витрачають на рекламу, інвестується в періодичні ЗМІ, тоді як 45 відсотків припадає на такі види реклами, як пря­ма поштова розсилка, кіно та плакати. Та й взагалі частина пре­си, що періодично виходить, переважає в багатьох країнах інші види ЗМІ, крім, напевно, в таких південноєвропейських краї­нах, як Греція, Португалія, Італія, де телебачення домінує. Рек­лама - це, без сумніву, також певний вид передачі інформації. Саме тому реклама вважається також функцією ЗМІ.