61. Дієвість журналістики і шляхи її підвищення.

Як підвищити дієвість:

Перш за все, це необхідність для журналіста при аналізі конкретних ситуацій постійно «шукати відповіді на запитання»: що саме і хто може і повинен зробити, щоб покращився стан справ, активніше і цілеспрямованіше був рух в відповідає потребам суспільства напрямі? При цьому пропозиції щодо підтримки позитивних починань, прогресивних форм діяльності, щодо виправлення недоліків, подолання труднощів, вирішення назрілих проблем формулюються лише після аналізу, чітко показує, чи можна взагалі їх реалізувати і в які саме терміни. Тут важливо розрізняти завдання сьогоднішнього дня, найближчого майбутнього і на більш віддалену перспективу.

Таким чином, фоном і разом з тим головним змістом виступу журналіста виявляється принципове політичне рішення з приводу перспектив руху. Такий підхід, з одного боку, «оберігає» його від занадто детального проникнення в спеціальну область, де перше слово належить, зрозуміло, професіоналам, а з іншого - дозволяє активно втручатися в життя з позицій і в зв'язку з найважливішими соціальними інтересами масової аудиторії, з точки зору інтересів усього суспільного розвитку. Саме це дозволяє журналістиці «утриматися» в рамках своєї специфіки як масово-інформаційної діяльності і не переходити в сферу спеціальної інформації, реалізуючи характерний для ЗМІ підхід до явищ життя під кутом зору потреб масової свідомості громадськості (світу в цілому або країни, області або району ). Завдяки цьому і фахівці отримують можливість за допомогою журналістики побачити стан справ і потребують вирішення проблеми з загальносоціальних позицій - то, що без «підказки» журналіста часто виявляється за межами їх уваги, зосередженого на вузькоспеціальних питаннях.

Перш за все необхідно донести до них виступи ЗМІ - адже не всі інститути мають прес-центрами, які збирають і узагальнюють виступи ЗМІ по стосуються їх діяльності питань. Важливо упевнитися, що виступ ЗМІ «дійшло до адресата» і тим самим (а може бути, і «прямим текстом») заявлено про бажаність отримання відповіді на висунуті зауваження і пропозиції. Якщо реакції на «первинне» звернення немає, корисно через деякий час нагадати про позицію видання або програми, а також докласти додаткову інформацію (інформацію, що надійшла нову або наявну в редакції, але не опубліковану раніше).

62. Функції обслуговування і розважання.

Див. запитання 87

63. Визначення поняття “Засоби масової інформації”.

Засоби масової інформації це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інформації. У цю мережу входять телерадіопрограми, газети, журнали, інформаційні агенства, кінодокументалістика. Сьогодні в українському політичному процесі активно починає ви­користовуватися Інтернет, який дозволяє політикам встановити зво­ротний зв'язок зі своїми виборцями. Сучасні ЗМІ с установами, створеними для відкритої публічної передачі за допомогою спе­ціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам.

Основною метою діяльності ЗМІ є вплив на суспільну думку. Успіх у вирішенні цього питання пов'язаний з діалектичним поєднанням вже існуючих поглядів та формуючого впливу на них.

Ще одне визначення: Засоби масової інформації (ЗМІ) — преса, радіо, телебачення — це самостійна індустрія, спрямована на формування громадської думки, національної політичної свідомості та самосвідомості населення з використанням організаційно-технічних комплексів, які забезпечують масове тиражування і швидку передачу словесної, образної та музичної інформації.

64. Сутність гуманістичної позиції журналістики.

Визнаючи пріоритет загальнолюдських цінностей перед всіма іншими, журналіст виступає за гуманізм, мир, демократію, соці­альний прогрес, права людини. Він займає непримиренну пози­цію щодо будь-яких форм виправдання агресії, гонки озброєнь, інших форм насильства, зневаги і дискримінації, тоталітаризму і тиранії. Журналіст спрямовує свою діяльність на відстоювання життєвих інтересів Української держави, її народу, ліквідацію не­безпечних соціальних конфліктів, на охорону природи і пам'яток історії та культури тощо.

Журналіст з повагою ставиться до особливостей, цінностей і гідності кожної національної культури, кожної людини. Своєю діяльністю він допомагає усувати непорозуміння і настороже­ність у стосунках між народами, сприяє вихованню культури міжнаціональних відносин, пробуджує у своїх читачів, глядачів, слухачів розуміння потреб інших народів, повагу прав і гідності всіх націй і всіх людей, незалежно від статі, раси, мови, націо­нальності, релігійних та ідейних переконань. Він сприяє ство­ренню клімату довіри в міжнародних відносинах, роззброєнню і національному розвитку, відстоює право на свободу слова.

Обов'язок журналіста — сприяти гласності і демократизації у сфері засобів масової інформації, рішуче виступати проти спроб здійснювати цензуру. Він має підносити роль української націо­нальної преси у світовій цивілізації, добиватися того, щоб Укра­їна мала своє представництво у світовій комунікативній системі, утверджувала в міжнародних інформаційних потоках власний неповторний голос.

Журналістський корпус України вперше за останні десяти­річчя прагне репрезентувати власну журналістику, точніше — власну українську журналістику. Найнагальнішим завданням засобів масової інформації стало формування державного мис­лення як мислення гуманного, демократичного, відповідально­го.

65. Преса і вибори.

У передвиборчі періоди, як засвідчує досвід, українські жур­налісти не гребують маніпулятивними технологіями. Це досить відчутно знизило рівень довіри громадськості до їхньої робо­ ти. Непрямим показником цього є і різниця між обсягами вис­вітлення діяльності та політичної реклами різних політичних сил та їхніх результатів на виборах. Населення України навчи­ лося давати опір впливу мас-медіа і без симпатії сприймає спро­ би журналістів брати безпосередню участь у передвиборчих кампаніях. До речі, з більш ніж 100 журналістів, які балотува­ лися до Верховної Ради України за мажоритарними округами в 2002 р. лише один став депутатом. Професійний статус журналіста несумісний з боротьбою за представницький мандат. Журналіст, який вирішив йти у полі­ тику, повинен на період передвиборчої кампанії припинити професійну журналістську діяльність. На жаль, ця етична аксіо­ ма в Україні часто ігнорується. Журналістська інформація під час виборів має оцінювати­ ся за критеріями правдивості та неупередженості. Неприпус­ тимо, щоб журналіст, який подає матеріали на передвиборчу тематику, був відвертим симпатиком певних політичних сил. Якщо таке трапляється, то в силу вступає правило збалансова­ ності, тобто таку саму площу (або час) для висвітлення своєї позиції мають отримати конкуруючі політичні структури. Слід ураховувати також те, що журналіст, який відверто надає перевагу певним політичним силам, втрачає свою репу­ тацію професійного незаангажованого спостерігача та аналі­ тика в очах аудиторії. У передвиборчих перегонах мас-медіа окремі журналісти повинні уникати маніпулювання інформацією в формі упере­ дженого підбору новин, вживання емоційно забарвленої лек­сики тощо.

66. Журналістика у системі економічних відносин суспільства.

Див. запитання 23.

67. Політичні та соціальні причини щодо зародження та становлення української преси.

У всіх народів зародження журналістики залежало від історичних умов, а тому відбувалося в різний час. Основними факторами цього процесу є: розвиток капіталізму, внаслідок чого виникла потреба в достовірній економічній інформації; політичні події, які потрібно було знати людям не тільки у своїй державі, а й у сусідніх; винайдення друкарського верстату і книгодрукування (Гутенберг), без якого було б неможливим існування журналістики в такій формі, якою вона є зараз; потреба підвищити загальний рівень освіченості в умовах швидкоплинного розвитку людства.

В Україні була досить складна ситуація в період зародження журналістики, тому що народ перебував під владою різних країн.Східна частина українських земель належала до Російської імперії, а західна — до Речі Посполитої, згодом — до Австрії. Тому українським митцям довелося тривалий час докладати величезних зусиль, щоб під тиском поневолювачів видавати та поширювати інформацію й публіцистичні твори рідною мовою. З цих причин і через відсутність спільної столиці журналістика в Східній та Західній Україні виникла незалежно одна від одної. У Східній Україні на початку ХІХ ст. журналістика ще тільки зароджувалася у зв’язку з відкриттям Харківського університету 1805 р. Її становленню сприяли дві пресові традиції: німецька й російська. Особливо на розвиток харківської журналістики вплинула велика група німецьких учених.

І тут варто зазначити, що Німеччина мала давні й ґрунтовні традиції журналізму, до того ж преса (регіональна) там слугувала об’єднавчим чинником у близько 300 етнічних німецьких державах. Німецькі періодичні видання з’являлася й розвивались як приватні комерційні підприємства, котрі не слугували пропаганді уряду, на відміну від централізованих держав, де преса була урядовою й пристосованою до політичних завдань.

Див. запитання 21.

. В Україні склалися свої передумови появи журналістики. Ще в дожурналістський період були закладені писемні та усні традиції публіцистичної творчості (давньоруські літописи, фольклор кобзарів, полемічна література, козацькі літописи, творчість мандрівних дяків, творчість Г.Сковороди. Таким чином, українська журналістика виникла на основі загальноєвропейських чинників та національних традицій.

68. Журналістика як галузь масово-інформаційної діяльності.

У поняття «журналістика як система преси, радіо і телебачен­ня» входять її складові частини — інфраструктури (інформацій­на, технічна, науково-навчальна та ін.). При цьому дуже важли­во визначити місце і роль інфраструктур у діяльності ЗМІ, фор­ми участі журналістів у діяльності цих інфраструктур.

Поняття «журналістика» — це синтез ряду термінів, зокрема, «засоби масової інформації», «засоби масової комунікації», «за­соби масового спілкування» («мас медіа») та ін. При цьому цен­тральне місце у структурі системи основних категорій науки про журналістику посідає поняття «масова інформація». У системі категорій існують постійні зв'язки і відбуваються взаємопереходи, а між категоріями науки про журналістику існують прямі й опосередковані взаємовідносини.

ЖУРНАЛІСТИКА — вид громадської діяльності щодо періо­дичного поширення соціальної інформації через канали масової комунікації (пресу, радіо, телебачення, кіно та ін.).

Якщо коротко, то журналістика — це інформування, вироб­ництво і поширення інформації. Думка ця загальноприйнята. А тепер ширше поглянемо на масово-інформаційний процес, що взаємодіє із соціальною дійсністю. Журналістика знаходиться на перехресті інформування й громадської діяльності. Недарма у ст. 25 Закону «Про друковані засоби масової інфор­мації (пресу) в Україні» зазначено: «Журналістом редакції друко­ваного засобу масової інформації... є творчий працівник, який професійно (підкреслення наше. — А. Москаленко) збирає, одержує, створює й займається підготовкою інформації для друкова­ного засобу масової інформації».

Якість матеріалів в органах масової інформації є завданням першорядним. Розбудова демократичної держави, впровадження ринкових відносин, національне відродження — усе це різко під­вищує відповідальність кожної людини, кожного члена суспіль­ства за продукт своєї праці.

69. Пошукова журналістика і журналістика розслідування.

Див. запитання 13.

70. Природні здібності, знання і майстерність журналіста

Тут треба і майстерно воло­діти пером, і знати відповідну галузь, і володіти основами психо­логії, філософії загальнолюдських вартостей, знати вітчизняну і загальну історію, вивчати ментальність народу тощо, соціальна відповідальність і професійна майстерність — це основа основ журналістської діяльності, ці поняття нерозривні.Важливе місце також посідають питання журналістської май­стерності, яку слід розуміти ширше, ніж суто літературну ква­ліфікацію. Сюди слід віднести і професійну принциповість, і вміння прислухатися до співрозмовника, і вміння проникнути в суть явищ, і досконале володіння мовою, і різнобічні знання.Співробітник засобів масової інформації — це працівник на громадській ниві, який захищає і підтримує загальнолюдські інте­реси. Для цього йому необхідні ґрунтовні знання з усіх галузей життя, вміння швидко працювати і досконалий літературний стиль.Питання про журналістську майстерність в наші дні набуває особливого значення: культурний і теоретичний рівень читачів набагато зріс, вони не бажають миритися і не миряться з літе­ратурним примітивом, вони стали значно вимогливішими, більш широким стало коло їх духовних інтересів та запитів.

Складна й важка справа в творчості журналіста — назвати подію чи явище їх власним ім'ям, знайти в них серцевину, виявити справжній зміст і зуміти висловити цей зміст у слові. Точність мови — перший ступінь наукової думки. Звідси вимога суворого, критичного ставлення до слова. Ходульність, фразерство, дво­значність, туманність, неясність, поверховість, галасливість, са­мовпевненість — найлютіші вороги журналіста. Ясна, проста функціональна мова є кращим засобом взаєморозуміння між ав­тором і читачем.

Ще одна характерна ознака журналістики як виду твор- чості — її практична спрямованість на досягнення певних результатів як у сфері свідомості, так і практичних вчинків конкретної людини, групи людей, органів влади, громадських організацій тощо. Іншими словами йдеться про результативність преси

Літературна майстерність у журналістиці — це вміння оперативно інформувати, відгукуватись на актуальні питання, глибоко і компетентно проникати в суть суспільних подій і явищ, правдиво узагальнюючи їх з певних групових, держав- них, загальнолюдських інтересів, сміливо, аргументовано, цікаво і переконливо втілювати власні думки і думки співрозмовників у стислій і досконалій формі, домагаючись певних духовних і практичних результатів

У понятті “журналістська майстерність”, як доводить Володимир Здо- ровега, — нашаровуються різні ознаки професійних рис працівника ЗМІ від мо- рально-громадських (мужність, сміливість), психологічних (оперативність, від- чуття актуальності), освіченість (знання, компетенція) до суто літературних (уміння цікаво, стисло, образно викладати думку), а на телебаченні ще й певні зовнішні дані (голос, зовнішній вигляд)Провідні якості журналіста – це комунікабельність, інтелект, спостережливість, ерудиція, грамотність, наполегливість, оперативність, порядність, широкий круго- зір, хороша пам’ять, допитливість, професійна етика та легке опанування новими навичками та знаннями. Важливим є професійний обов'язок журналіста, вироблене співтовариством журналістів уявлення про зобов'язання перед суспільством, які журналісти сумлін- но беруть на себе, виходячи з місця та роллі своєї професії в житті. Зміст професійного обов'язку сучасного журналіста описано в «Міжнародних принципах журналістської етики», прийнятих на IV консультаційної зустрічі між- народних і регіональних журналістських організацій, що проходила в 1984 році в Парижі і в Празі. Цей документ говорить: «Найперше завдання журналіста – гаран- тувати людям отримання правдивої та достовірної інформації за допомогою чесно- го відображення об'єктивної реальності ». Саме в такій гарантії укладена серцевина загальної формули професійного обов'язку

71. Проблеми мас-медіа.

1. Глобалізація - з'являються глобальні ЗМІ, концентровані горизонтально і вертикально. Це призводить до створення масового інформаційного продукту, експансії англійської мови. Споживання масове, стандартизоване (масова культура), споживач стає пасивним.

2. Розбіжність уявлень про світ у журналістів і аудиторії.Часто Жур-т не знає, що цікаво його аудиторії. Це веде до відриву від тих, для кого працюють ЗМІ.

3.Обмеженість кількості рекламодавців в регіонах, що зменшує прибутки ЗМІ.

4. Залежність від владних структур і що домінують на даній території промислово-фінансових груп.

5. Велика кількість замовних матеріалів, змішування реклами та PR.

6. Підрив фінансової бази ЗМІ в умовах галопуючої інфляції на початку 90-х. 7. Зниження насиченості друкованими виданнями на душу населення.

8. Падіння тиражів у порівнянні з радянським періодом.

9. «Жовта» преса.