Висадка саджанців горіха

Висадку саджанців можна здійснювати як восени так і навесні. Але навесні висадка саджанців горіха більш вдала, так як на деревце, послаблене пересаджуванням, не впливають холодні зимові вітри.

Ямки для пересаджування роблять в день висадки для максимального  збереження вологи. Розміри ямок повинні бути  діаметром  60см х 60 см. Перед посадкою пошкоджені корінці можна обережно обрізати. Потрібно розмістити їх горизонтально на тій відстані, на якій вони будуть закопані та розрівняти довкола саджанця у формі зірки.

Необхідно, щоб після посадки місце прищеплення знаходилось на 3-5 см вище рівня ґрунту.

Щоб досягти цього можна використовувати підставку, виготовлену з дошки, в якій зарані зроблено виріз. Під час посадки краї дошки будуть підтримуватися краями ямки, а виріз, в якому знаходитиметься саджанець на рівні місця прищепи, задасть оптимальну висоту для посадки.

До висаджування в ямку не можна лити воду. Після висаджування землю злегка втрамбовують, а навколо ямки навколо ямки роблять поглиблення. Потім кожному саджанцю наливається 15-20 л води. По закінченню навколо стовбура робиться огорожа з ґрунту (h= 10-15 см), яку не потрібно втрамбовувати.

Вирощування і доглядання

Підживлення..  По завершенню  посадки кожне деревце підживлюється на поверхні: 500 г азоту, фосфору, калію ( 18/46/0 або інша підходяща формула) в радіусі одного метра навколо стовбура.

Кожного року площа підживлення повинна збільшуватись в радіусі 0,50 м.

Полив. Оптимальна норма поливу складає приблизно 20 л води на одне деревце в тиждень, але ця норма може бути зменшена або збільшена  в залежності від кількості опадів/засухи. Існують різноманітні схеми і способи поливу.

Додаткові культури. Іноді власники садів використовують міжряддя для посадки додаткових культур. Таке можливо, якщо сад зрошується, а культури висаджують на відстані 1 м від ряду  дерев. Також щороку додаткові культури віддаляють на 0,5 м від дерев.

Формування крони: Підрізування для формоутворення є однією з найважливіших робіт в саду з метою:

• більш ефективного звикання дерева після пересадки;

• розробки і підтримки крони дерева;

• стимуляції плодоносіння шляхом видалення безкорисних чи мертвих гілочок;

• полегшення роботи для механічного збору врожаю за рахунок однотипності форм і розмірів дерев.

Необхідно пам’ятати, що висота стовбура при посадці не повинна перевищувати 0,9-1,1 м інакше можлива затримка збирання врожаю.

В перший рік росту саджанців особливої уваги потребує підрізка дерев. Робити це потрібно в кінці серпня з метою зупинення росту саджанців для їх захисту від осінніх заморозків. Для цього необхідно обірвати верхні бруньки на верхівці дерев.

В цей же період потрібно просапати біля основи стовбура, загорнувши місце щеплення, щоб на нього не впливали різкі зміни температури ( 15-20 см).

Фітосанітарний захист: Основною хворобою горіха є бактеріоз: бактерія, що є причиною некрозу (чорним плямам) всіх органів (гілки, бруньки, плоди). Вона розвивається в умовах підвищеної вологості при температурі 16-29 ˚С.

Боротьбу з цією хворобою проводять за допомогою препаратів з вмістом міді в невеликій кількості (1%).

            1-ий обробіток проводиться після обривання бруньок. Використовується розчин 1,5% бордоської суміші.

            2-ий обробіток проводиться після появи перших листків. Використовується той самий препарат, але з концентрацією 0,5%.

            3-ий обробіток  проводиться з початком росту молодих пагонів, концентрація – 0,5%.

            4-ий обробіток проводиться після опадання листя. Використовується 1,5-2% бордоська суміш.

Виходячи з розмірів та схем розміщення саджанців існують такі види садів:

• традиційний;

• напів-інтенсивний;

• інтенсивний.

Кількість саджанців на гектар залежить від виду саду (100-400 саджанців), а виходячи з цього і економічна ефективність сільськогосподарського використання.

3.2 Проектування сівозміни

4.3 Організація території сівозмін

Організація території сівозміни складається з погодження розміщення елементів:

1. полів сівозмін або робочих ділянок;

2. польових шляхів;

3. польових станів, господарських дворів та водних джерел.

Розміри сторін і форм полів встановлюють виходячи з умов правильної організації на цих землях виробничих процесів, а також враховуючи особливості машино-тракторних агрегатів, територіальних умов і площі полів.

Розміри сторін поля встановлюються залежно від площі поля, складу культур сівозміни та обсягу поздовжніх робіт з врахуванням умов розміщення полів.

Розміщення існуючих лісосмуг, шляхів значно впливає на розміщення сівозмін і полів. Для цього межу нових полів та їх робочих ділянок співпадають з лісовими смугами, каналами, дорогами.

В умовах рівнинної місцевості полезахисні лісосмуги проектують по межах полів і посеред них, якщо площі полів великі.

Розміщення лісосмуг і польових шляхів слід погоджувати не тільки з межами полів, а також і між собою. Розміщення лісосмуг проводиться відповідно до чинних інструктивних і нормативних вказівок з проектування і вирощування захисних лісових насаджень.

Полезахисні смуги як правило розміщують перпендикулярно в напрямках поперек суховійним вітрам на відстань 250-260 м друг від друга. Поперечні від 1,5 до 2,0 км.

Густота дорожньої мережі багато в чому залежить від типу і виду сівозміни. Якщо відстані між допоміжними польовими дорогами не перевищують 300-1000 м. то умови для виконання транспортних робіт вважаються сприятливими.

Рекомендовані відстані між повздовжніми польовими дорогами в полях сівозмін різних природних зон України такі: Полісся – 550-600 м; лісостеп – 650-800 м; степ – 700-800 м. Якщо виникає протиріччя, то польові дороги проектують через одну лісосмугу.

Польові дороги проектують з навітрової сторони, по рельєфу вище лісосмуги.

Рисунок 3.3.1 – Внутрішньогосподарський землеустрій земельної ділянки

Яблуко

Горіх

Черешня

ВИСНОВОК

Щоб забезпечити раціональне і високоефективне використання земель у фермерському господарстві «Таврія» було проведено внутрішньогосподарський землеустрій.

Він полягає в тому, що в господарстві запроектована польова сівозміна. Запроектовані польові дороги, щоб забезпечити під’їзд до юного поля, а також для захисту полів від пануючих вітрів – полезахисні смуги.

Отже, запроектований проект передбачає повне використання всього земельного фонду господарства. У фермерському господарстві «Таврія» створюються умови для збереження цінних сільськогосподарських угідь, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення середовища, оптимального взаємозв’язку між населенням і виробничими центрами, розміщення і орієнтацію виробництва.

Отже, після впровадження проекту господарства буле більше уваги звертати на стан довкілля та стан ґрунтів, їх охорону. При правильному дотриманні всіх вимог, що зазначені в проекті, господарство отримає високі врожаї, а як наслідок цього – хороший прибуток.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Каланчацька районна рада [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://rda-kalanchak.gov.ua/kalanchatska_rayonna_rada

2. Алифанов А.Ф. Геологические памятники Херсонщины. – Херсон: Айлант, 2001. – 88 с.

3. Бойко М. Ф. Природа Херсонської області. Фізико-географічний нарис. / М. Ф. Бойко. – Київ: Фітосоціоцентр, 1998. – 120 с.

4. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III // Офіційний вісник України, 30.11.2001, № 46, ст. 2038, стор.1.

5. Василевська Я.В. Особливості рекреаційного природокористування в межах приморських районів Херсонської області / Я.В. Василевська // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія 4. Географія і сучасність. – 2009. - №20. – С.81-85. 

6. Географія Херсонщини / [І. О. Пилипенко, Д. С. Мальчикова, С. Л. Єрмакова, М. М. Руденко та ін.]. – Херсон: ПП Вишемирський В. С 2009. – 221 с.

7. Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=40790

8. Зінченко О. І.  Кормовиробництво: Навчальне видання. — 2-евид., доп. і перероб. — К.: Вища освіта, 2005. — 448 с.: іл.

9. Комплексний аналіз агроекологічного стану ґрунтів Херсонської області / Грищук Є.М., Безуглий О.П., Шукайло С.П., Морозов О.В. та ін. – Херсон: Изд-во «Агропром», 2008. – 31 с.

10. Мойсієнко І., Солоцька Т. Рідкісні види судинних рослин степів та лесових оголень прибережжя Дніпровського лиману (Херсонська обл.: смт. Станіслав, с. Широка балка) // Зб. наук. праць „Природничі науки”, вип. Метода, 2005. – С.12-16