РОЗДІЛ 2

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГОСПОДПРСТВО

1. Місце розташування господарства

Говрилівська сільська рада розташована (рис.1) у крайній південній частині Херсонщини. На півночі та сході межує з територіями Новоолександрівської, Миренської і Червоночабанської селищних рад Каланчацького району. На заході та півночі межує з територіями Олександрівської, Привільської селищних рад Каланчацького району.

Рисунок 1.1 – Карта Гаврилівської сільської ради

2. Природні умови

1. Клімат

Клімат району помірно-континентальний з жарким посушливим літом і м’якою зимою. Середня тривалість теплого періоду 180 діб. Середня температура повітря за липень +23⁰С, в літку температура повітря може перевищувати +40⁰С. Середня температура повітря за січень -3⁰С, взимку температура повітря може знижуватись до -20⁰С. Сума додаткових температур повітря складає 33⁰С. Середньорічна температура повітря +9,8⁰С.

Середньорічна кількість опадів за рік складає 350-400мм або 3500-4000 м³/га.

Переважаючий вітер – північно-східний.

Таблиця 2.2.1.1 – Основні кліматичні показники за даними метеорологічної станції Хорли

Показники	Місяці
	І	ІІ	ІІІ	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	Рік
Температура повітря 0С	-3	-1,4	4,0	9,2	12,3	19,1	21,5	19,0	15,6	10,2	6,0	2	9,8
Вологість повітря %	80	79	70	73	71	69	60	65	70	75	79	83	73
Опади (Р) мм	26	25	21	27	41	43	40	42	38	30	28	27	388

2. Геоморфологія і рельєф поверхні

Каланчацький район розташований на Північно-Кримському зрошуваному масиві, який знаходиться у межах старовинної тераси - дельти Дніпра (Херсонська область). Він являє собою слаборозчленовану рівнину, нахилену в бік Дніпра та Чорного моря. Геологічний розріз в нижній частині представлений нижньо- та середньосарматськими глинами, які відіграють роль регіонального водоопіру, а вище - сарматськими,  меотичними та понтичними тріщинуватими та закарстованими вапняками, перекритими товщиною кіммерійских водоупорних глин потужністю  від 5 до 30 м. Закінчується розріз могутньою товщиною (від кілька десятків метрів до 80-100м) пісочно-глинистих середньо- та верньопліоценових, а також четвертинних алювіальних утворень з покривом лесових ґрунтів (від 1-3 до 5-7м).

В районі є такі природні та водні ресурси:

• пісок – пісочні балки Джарилгацької затоки;

• очерет – необмежена кількість на узбережжі Чорного моря;

• глина – є можливість відкрити два кар’єри, на території селища Каланчак, обсяги родовищ вимірюються 5 млн. м куб. ґрунту. Цих запасів вистачить на 50 років при потужності заводу 30 млн. цегли на рік. Аналіз ґрунтів по кар'єрах проводився у 1991 році;

• мінеральні води – в с. Хорли (за хімічним складом прирівнюються до Куяльницьких, проведені геологічні розробки).

3. Ґрунти

Ґрунти Гаврилівської сільської ради переважно представлені темно-каштановими солонцюватими ґрунтами різного механічного складу. Ґрунтоутворюючими породами є легкі суглинки, які перекривають пилуваті супіски і дрібнозернисті піски. ґрунти глинистої й суглинної механічної сполуки у верхньому горизонті містять 3,4-2,4% гумусу. У складі гумусу втримується приблизно рівна кількість фульвокислот і гумусових кислот, нерідко фульвокислоти переважають над гумусовими кислотами. Ємність поглинання — 20-30 мг-экв на 100 м ґрунти, у складі обмінних основ 94-99% припадає на кальцій і магній й 1-6%— на натрій. Реакція верхніх горизонтів нейтральна (pH 6,5-7,8) і лужна в нижніх горизонтах. Ґрунтотворний дерновий процес відбувається в умовах недостатнього зволоження. Це сприяє нагромадженню в ґрунтовому профілі не тільки карбонатів кальцію та магнію, а й легкорозчинних солей натрію, що спричинює надходження катіонів натрію до ГВК.

Рослинний покрив порівняно з чорноземною зоною значно бідніший. Така рослинність з невеликою біомасою надземної і кореневої частин та малою кількістю опадів не сприяють нагромадженню гумусу. Гумусований профіль темно-каштанових ґрунтів має потужність 60– 75 см, у супіщаних і легкосуглинкових різновидах — 80–100 см. Аналогічний профіль каштанових ґрунтів становить 40–60 см.

Характерною ознакою даних ґрунтів є чітка диференціація профілю за елювіально-ілювіальним типом, що пов’язано з солонцюватістю цих ґрунтів.

В темно-каштанових солонцюватих ґрунтах легкорозчинні солі і гіпс залягають на глибині 150–250 см. Для темно-каштанових ґрунтів характерне вузьке співвідношення між обмінним кальцієм і магнієм (2–4 : 1). Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабколужна (рНводний = 6,8...8).

Карбонати закипають на глибині 50–60 см. У зоні поширення темно-каштанових ґрунтів значно розвинуте зрошення, що привело до підняття підґрунтових вод, вторинного засолення ґрунтів, утворення глибистої структури та інших негативних явищ.

Будову профілю темно-каштанових солонцюватих ґрунтів:

Не(А) — гумусовий горизонт (0–30 см) темно-сірий з каштановим відтінком. порохувато-грудку-ватий, на структурних агрегатах помітна присипка SiO2 тонкопористий; перехід помітний;

Нрі(В1) — верхній перехідний горизонт (31–45 см) темнувато-сірий з буруватим відтінком, грудкувато-зернисто-горіхуватий, на структурних агрегатах присипка SiO2 і слабкий глянець; перехід поступовий;

Рhiк(В2) — нижній перехідний горизонт (46–80 см) бурувато-брудно-палевий з темно-сірими плямами і гумусними потьоками, горіхувато-призмо-подібно-грудкувата структура, на агрегатах добре виражений глянець, зустрічається білозірка; перехід поступовий;

Рк/s(С) — палевий лес (80–120 см) з темно-бурим відтінком, багато білозірки, щільний, можлива присутність легкорозчинних солей.

Солончаки, солонці і солоді є інтразональними ґрунтами.

Солончаками називають засолені ґрунти, у верхніх горизонтах яких понад 1 % водорозчинних солей. На них ростуть специфічні рослини — солянки. За ступенем засоленості розрізняють слабко-, середньо-, сильнозасолені і дуже сильнозасолені фрунти. При великому засоленні солончаки літом вкриваються суцільною білою кіркою — вицвітами солей. Глибина гумусного горизонту становить 10—60 см, вміст гумусу — до 1—5%, рН 7—9.

Солонці — ґрунти з високим вмістом натрію у вбирному комплексі — понад 15%. Вони також безструктурні, дуже розпилені, при висиханні стають дуже твердими. Глибина гумусного горизонту становить від 2 до 16 см, вміст гумусу від 1 до 5%, рН досягає 8—8,5. Для поліпшення властивостей цих ґрунтів треба вносити гіпс (4—5 т на 1 га), застосовувати триярусну оранку, при якій верхній шар залишається на місці, а горизонт В перемішується з нижніми карбонатним і гіпсовим шарами. Використовують такі ґрунти під пасовища.

РОЗДІЛ 3

ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Загальна площа землекористувача індивідуального садівництва «Таврія» становить 191.9 га.

Для оцінки території даного господарства з точки зору компактності було використано формулу 1:

К=П/4√Р

Де К – Коефіцієнт компактності;

П – Периметр Землекористування, м;

Р – Площа землекористування,.

Компактне вважається таке землекористування, яке яке при заданій площі, має найменший периметр (квадрат). Згідно з розрахунками коефіцієнт компактності становить 1.

Таке значення свідчить про те, що територія господарства є досить компактною.

Територія господарства має четирекутну форму. Площа, яку займае РІЛЯ в господарстві становить – 191,9 га.

З даним господарством межують на Півночі, Сході, Півдні, Півдня з землями Гаврилівською сільською радою.

Детальна характеристика площ Індивідуального садівництва.

Назва угідь
Рілля	191,1 га
Пасовища	-
Сіножатті	-
Всього с.г. угідь	191.1 га
Під господарськими шляхами
Полезахисні лісосмуги
Всього земель в межах плану

3.1 Визначення землекористування

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян. Це означає, що засновниками фермерського господарства, а також його членами мають право бути лише фізичні особи.

Закон України « Про фермерське господарство» чітко розрізняє засновників та членів господарства. Так змістом ст. 5 Закону Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Головна мета створення фермерських господарств в Україні є збільшення обсягів продовольчих фондів держави та підвищення добробуту сімей селян завдяки участі їх у підприємницький діяльності, яка спрямована на отримання прибутку.

Відповідно до чинного законодавства, Індивідуальне садівництво «Таврія» с формою підприємства громадян України які виявили бажання робити сільськогосподарську продукцію, займаються її переробкою и реалізацією.

Відповідно за діяльність фермерського господарства покладено на його голову. На Яценко В.В. виданий договір на право тимчасового користування земельною ділянкою. (на умовах оренди). Він представляє ФГ «Таврія» перед підприємствами, організаціями, установами та окремими господарствами.

Індивідуальне садівництво є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Виробничо-економічні відносини фермерського господарства з іншими юридичними особами та окремими громадянами будуються на основі договорів. При цьому держава гарантує дотримання і захист прав та законних інтересів індивідуального садівництва. Не допускається втручання в їх господарську діяльність з боку державних, громадських та інших органів.

Фермерське господарство «Таврія»

• Використовую землі відповідно для їх цільового призначення та умов її надання ;

• Застосовує природоохоронні технології виробництва;

• Підвищує родючість ґрунту.

3.2 Характеристика існуючого правового режиму використання земель

Фермерське господарство «Таврія» має 191,1 га земель, які взяті у довгострокову оренду з балансу земель запасу.

Господарство «Таврія» взяло в оренду 191,1 га земель на 25 років. У договорі були вказані існуючі обмеження.

Таблиця 2. Земельні ресурси фермерського господарства «Таврія»

Землі фермерського господарства	Загальна площа,га	Рілля	Сіножаті	Пасовища	Всього с/г угідь	Під дорогами	Лісосмуг
Довгострокова оренда	191,1	191,1	-	-	191,1

3.3 Перспективи розвитку фермерського господарства

Даний проект розробляється для того, щоб фермерське господарство «Таврія» ефективно і раціонально використовувало свій земельний фонд. Для цього заплановано запроектувати сівозміну.

На території фермерського господарства досить родючі ґрунти, всю територію займає рілля. Завдяки цим факторам, господарство може вирощувати будь-яку продукцію.

Фермерство – нова для сучасного періоду форма господарювання на землях сільськогосподарського призначення. Отже, це явище, яке характеризує сільськогосподарський сектор економіки, а через нього – і всієї економіки України 

В законі України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися ї переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство – особливий вид підприємницької діяльності громадян України, що полягає у виробництві, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції з метою одержання прибутку. В сучасних умовах така форма аграрного господарювання потребує особливого правового захисту та підтримки з боку держави. 

Основними проблемами, які перешкоджають та гальмують розвиток фермерських господарств є наступні:

• Малоземелля деяких регіонів (Західного);

• Віділення недостатніх розмірів земельних наділів для введення ефективного господарювання;

• Відсутність проектів землеустрою, щодо еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впровадження угідь;

• Слабка державна фінансово-кредитна підтримка фермерства;

• Суб’єктивізм та подекуди негативне становлення до фермерів представників виконавчої влади на місцях;

• Нерегульованість ринку збуту продукції аграрного сектору;

• Відсутність необхідної величини стартового капіталу для створення фермерського господарства;

• Брак коштів для поповнення основних фондів, закупівлі поголів’я худоби, насіння, мінеральних добрив, засобів догляду за рослинами, необхідної техніки для механізації виробничого процесу і т.п.;

• Несвоєчасні розрахунки заготівельних організацій;

• Недосконалість механізму довгострокового кредитування та оподаткування фермерських господарств;

• Велика кількість різних документів, яку необхідно оформити дрібному фермеру для отримання державної допомоги;

• Брак розфасовка насіння, гербицидів та інших матеріалів дрібними партіями;

• Недорозвинута інфраструктура.

РОЗДІЛ 4

ПРОЕКТНА ЧАСТИНА

4.1 Обґрунтування спеціалізації господарства

4.1.1Технологія вирощування яблуневого саду

Під час посадки яблуневого саду, метод розміщення дерев слід вибирати з місцевих погодних умов, з сортів саджанців, котрі садитимете та рельєфу вибраної місцевості. Розрізняється декілька методів посадки яблуневого саду:

• прямокутний;

• шахматний;

• полоса з деревами;

• контурний (підходить для розміщення на схилах)

Розміщення яблунь у саду

Розміщення дерев напряму залежить від загущеності яблунь та чи можуть вони розвиватись одне з одним. Для правильного росту та розвитку дерева потрібне гарне освітлення. Дерева з великою кроною рекомендується розміщувати на північній частині майбутнього яблуневого саду. Заздалегідь розмітьте ряди для посадки.

Ранньолітні сорти яблуні дають плоди з 10 червня до 1 липня, літні сорти: 1 липня по 10 серпня, осінні та пізньоосінні сорти: 1 серпня по 10 вересня, зимові – 10 вересня по 20 жовтня.

Під час саджання яблуневого саду зверніть увагу на ґрунт та рельєф місцевості. Найкращим варіантом є невеликий схил, приблизно, 6-8°, це забезпечує певний потік прохолодного, свіжого повітря по території саду. Найгіршою місцевістю для розвитку будь-якого дерева є низини із замкнутою доступністю повітря.

Для того, щоб посадити дерево весною, викопайте яму ще з осені, якщо бажаєте посадити яблуню восени, яму копайте за 15 днів до початку саджання. Розміри ями для саджанця: ширина ями – 60-80 см, глибина – 50 см. Верхній шар родючої землі з викопаної ями відкидайте в одну сторону, нижній – старайтесь відкинути у іншу сторону. В центральну частину ями забийте невелику палку, довжиною в 1-1.2 метри.

Саджати яблуневий сад можна як весною, так і восени. Восени це слід робити в середині вересня, приблизно, 15-30 вересня. Весною – 5-6 днів після початку польових робіт. Як багато інших садових дерев, яблуня полюбляє воду, старайтесь, впродовж всього періоду формування та приживання саджанця проводити поливи. 2-3 поливи (20-25 днів між кожним) з невеликим рихленням землі.

4.1.2 Технологія вирощування черешневого саду

Перед посадкою черешні потрібно підібрати саме сонячне і захищене від північних вітрів місце. Проведіть посадку рано навесні. Якщо ви виконаєте ці умови, то успішне вирощування черешні вам гарантовано.

Найкращий час для посадки черешні – рання весна, ще до брунькового набрякання. На травневі свята, коли, як правило, бруньки вже розпускаються, висаджувати деревця не можна. Такі саджанці сильно хворіють, погано приживаються. Небажано садити черешню восени, із-за небезпеки підмерзання сильних однорічних приростів, які в одно-дворічних саджанців іноді бувають і більше метра.

Купівля саджанців черешні

Купувати саджанці черешні краще восени, так як саме в цей час багатий вибір сортів. На зиму їх треба прикопати, а рано навесні (у березні) прямо по бруду висадити.

Купуючи посадковий матеріал, пам’ятайте, що всі зимостійкі сорти черешні отримані шляхом щеплення. Її неважко виявити на стовбурі. Не забувайте, що деревця, вирощені з кісточок, не зберігають сортових якостей і можуть мати дрібні несмачні ягоди.

І однорічні, дворічні саджанці черешні однаково підходять для посадки. Головне, щоб вони мали добре розвинену кореневу систему. Висота однорічок повинна бути 70-80 сантиметрів, дволіток – близько метра.

Після покупки коріння слід обернути вологою тканиною, а зверху плівкою. У такому вигляді саджанці легко перенесуть транспортування. Інакше деревця можуть постраждати від зневоднення.

Однак, ще до придбання саджанців треба підготувати місце для посадки черешні. Ви вже знаєте, що воно повинно бути самим теплим і світлим в саду, захищеним від північних вітрів. Зауважимо, що черешня вимоглива до вологого ґрунту, але застою води не переносить, навіть на короткий термін. Тому черешню не можна садити у низинах, де ґрунтові води близько залягають.