7. Внесок Есхіла та Евріпіда у розвиток античної трагедії

Внесок Есхіла у процес створення трагедійного дійства був величезний. Поет створює трагічну трилогію, що незабаром стає традиційною для змагань драматичних поетів. Великим поштовхом для швидкого розвитку трагедії стало введення Есхілом другого актора. Він увів згадувану формулу трагічного мовчання, що створювала напруження. Він перший синтезував усі елементи, пов'язані з дифірамбічними заспівами, надавши їм глибоко драматичного характеру. Завдяки його творчості трагедія набулапершорядного суспільного звучання і стала найголовнішимдраматичним жанром.

Есхілові належала низка технічних удосконалень у театрі та драматичному мистецтві. Він першим почав виробляти пофарбовані маски, надаючи їм певні трагічні вирази людського обличчя, винайшов котурни — черевики трагічного актора, що набагато збільшували його зріст. Він увів ряд театральних машин, без яких не могла обійтися вистава

Евріпід був поетом розкладу афінської рабовласницької демократії.

У всіх трагедіях Евріпіда розробляється зовсім нова і незвична для традиційного грецького театру родинно-побутова тема.  Евріпідпершим увів у свою трагедію і конфлікт одного героя, тобто протиборство двох почуттів у душі цього героя, інакше — психологічний конфлікт.   У Медеї це протиборство ненависті до Ясона і почуття материнської любові.  Вплив софістичної філософіїна творчість Еврипіда проявився у ставленні поета до рабства. У багатьох своїх трагедіях він вивів на сцену раба, що було новацією(«Єлена», «Тон», «Гекуба», «Троянки»). У низці трагедій Еврипідрозвиває думку про те, що рабство є несправедливістю та насильством («Гекуба», «Троянки»)

Можна сказати, що у творчості Евріпіда намітилися два шляхи для наступного розвитку драми:

1. Від трагедій «Медея», «Іпполіт» та ін. — до патетичної, пафосної трагедії, трагедії великих і сильних, іноді патологічних пристрастей.

2. Від трагедій «Іон», «Єлена» та ін., де вперше зустрічаютьсямотиви втраченої та знайденої дитини тощо, — до «побутової» драми, п'єси з побутовим сюжетом, буденними персонажами. 

Творчість Еврипіда мала велике значення для наступного розвиткусвітової драми: сюжети, образи, мистецтво монологу та діалогу, своєрідність композиції тощо збагатили світову драму в процесі їїрозвитку.

 

8. Сюжет та композиція «Одіссеї» Гомера

Композиція. 12110 віршів укладені у 24 пісні. І частина — 1-4 пісні(пошуки Телемахом батька Одіссея); ІІ частина — 5-12 пісні(пригоди Одіссея); ІІІ частина — 13-24 пісні (Одіссей повертаєтьсядодому)

Експозиція. Дім Пенелопи. Телемах вирушає на пошуки Одіссея. Одіссей у феакійців. Зав’язка. Одіссей у кіклопа Поліфема. Розвиток подій. Пригоди Одіссея по дорозі додому. Кульмінація. Повернення додому та побиття женихів Пенелопи. Розв’язка. Пенелопа впізнає Одіссея. Одіссей укладає мирний договір зродичами убитих женихів.

Сюжет. Одіссей, цар острова Ітаки, чоловік Пенелопи і батькоТелемаха — головний герой «Одіссеї», один із ахейських вождів, які брали участь в облозі Трої. Одіссей мав повернутися додомупісля Троянскої війни, але він прогнівив спочатку бога морівПосейдона, потім бога сонця Геліоса, і тому довелося йому довгоблукати невідомими країнами й багато чудес побачити під час цихмандр. Тим часом у його домі, на Ітаці, бешкетують сусіди, якісватаються до його дружини Пенелопи, і марно намагаєтьсявпоратися з ними молодий син Одіссея — Телемах. Дія поемирозпочинається на острові Ітака, батьківщині відсутнього Одіссея. 20 років чекає на повернення чоловіка Пенелопа. До неї сватаються108 женихів. Щоб уникнути їхніх домагань вона говорить, щовийде заміж, коли закінчить ткати поховальне покривало. Вдень вона ткала, а вночі розпускала. Оповідь у поемі починається зсередини події, а про попередні події слухач дізнається пізніше, зрозповіді самого Одіссея. Перші чотири пісні оповідають про те, як Телемах вирушає до сусідніх грецьких царів, товаришів Одіссея по війні,— дізнатися про батька. Друга, центральна частина поеми(пісні 5—12),— це епос пригодницько-географічного характеру, повернення Одіссея додому. 5 пісня — 8 років Одіссей пробув у німфи Каліпсо. З веління богів Одіссей вирушає додому. Але підчас бурі флот Одіссея розбитий і він опиняється у феакійців, де ірозповідає Навсікаї свої пригоди: про кіклопів; — про латофаргів(товариші наїлися лотоса і все забули); — про Кіркею (товаришібули перетворені на свиней); — про те, як він спустився у Аїд; про сирен; про те, як проплив між Скиллою і Харибдою; — про острівГеліоса; — про Каліпсо. Пісні 13—24 присвячені прибуттю Одіссеядодому на острів Ітаку. Перетворений Афіною на старого жебрака, прийшов на бенкет женихів у власному домі. Запевнив Пенелопу, що її чоловік живий і незабаром повернеться. Стара годувальницявпізнала Одіссея по шраму на нозі, але він примусив її мовчати. Пенелопа, за навіянням Афіни, влаштувала змагання зі стрільби злука, переможець якого мав стати її чоловіком. Одіссей переміг, а потім став посилати стріли в непроханих гостей. Усі вони загинули. Богиня Афіна повернула йому колишній вигляд, і він постав перед щасливою Пенелопою.

 9.Естетична та світоглядна своєрідність середньовічної літератури:  Ядром світогляду середньовічної людини була віра, тому й середньовічна культура була теоцентрична (у її центрі був Бог).

Світогляд античної людини був горизонтальним. Навіть боги знаходились десь поряд з людьми. У Середньовіччі формується вертикальний світогляд, окрім світу земного існує світ небесний і пекло. Багато подій відбуваються по цій вертикалі, іноді у душі героя, що спричиняє до появи психологічності. Цей світогляд окрім ієрархічності (усе у світі перебуває у складних ієрархічних стосунках, де кожен елемент посідає своє місце) має також риси символічності. Реальність, дана нам у досвіді сприймалась як символ іншої, понаддосвідної, небесної реальності, була підпорядкована останній. Будь-який елемент земного світу вважався символом відповідного елементу світу небесного. Причому предметам та явищам не надається символічне значення, як це буде у мистецтві наступних епох. Вони відпочатку сприймаються як символи, сутності котрих потрібно дошукатися.

Енциклопедичність: Настанова на вірогідність, тяжіння до універсальності, прагнення «охопити світ у цілому, зрозуміти його як певну завершену всеєдність і в поетичних образах, в лініях та барвах, в наукових поняттях — висловити це розуміння»

10. Періодизація та класифікація середньвічної літератури: Періодизація: два періоди: 1) раннє Середньовіччя — період літератури розкладу родового ладу (від 5 століття до 9-10 століття);

2) зріле Середньовіччя — період літератури розвинутого феодалізму (від 9-10 століття до 15 століття).

Класифікація:  1.художня словесність племен, що безслідно зникли (галли, готи, скіфи тощо);

2.літератури Ірландії, Ісландії тощо, що пережили лише тимчасовий розквіт;

3.література майбутніх націй — Франції, Англії, Німеччини, Іспанії, Київської Русі;

4.література Італії, яка послідовно виросла з традицій доби пізньої античності (античної літератури) і завершилася творчістю Данте. Це також вся латиномовна література

5. література Візантії.

За темами:  «література монастиря» (релігійна);

• «література родової общини» (міфологічна, героїчна, народна);

• «література лицарського замку» (куртуазна);

• «література міста».