- •Співставте погляди різних шкіл ранньогрецької філософії на першооснову світу : Фалес, Анаксимандр, Анаксимен, Геракліт, Піфагор, Демокрит.
- •3. Охарактеризуйте метод Сократа і обґрунтуйте, що діалог можна вважати найбільш продуктивною формою комунікації в сучасному глобалізованому світі.
- •4. Проаналізувавши умови, що надали філософії Сократа статусу «етичного раціоналізму», визначте чи можна абсолютизувати роль розуму в етичній поведінці людини.
- •5. Проаналізувавши вчення Платона про ідеї, визначте вплив цих поглядів на формування його гносеологічної концепції.
- •6. Проаналізувавши філософські погляди Платона та Аристотеля на людину, обґрунтуйте їх соціальну спрямованість і визначте спільні та відмінні риси цих концепцій.
- •7. Розкрийте причини того, що в елліністичний період на перший план в філософії виходять проблеми етики.
- •8. Охарактеризуйте, в чому схожість та відмінність шляхів досягнення щастя з позицій епікуреїзму та стоїцизму.
- •9. Поясніть, як і чому змінився статус філософії в епоху Середньовіччя та проаналізуйте основні ціннісно-світоглядні орієнтири людини, що формуються в цю епоху.
- •10. Проаналізуйте трансформацію поглядів на співвідношення віри та розуму в середньовічній філософії : Тертуліан – Августин – Абеляр – Аквінський.
- •11. Визначте основні положення християнської філософії, проаналізувавши соціальні погляди Августина Блаженного.
- •12. Проаналізувавши онтологічні погляди Томи Аквінського, обґрунтуйте його роль як систематизатора схоластичної філософії.
- •13. Використовуючи роботу Піко делла Мірандоли «Речь о достоинстве человека», проаналізуйте, чим відрізняється уява про людину в епоху Відродження від традиційних уявлень Середньовіччя.
- •14. Порівняйте основні методологічні ідеї ф.Бекона і р.Декарта та їх роль в розробці ідейних засад новоєвропейської науки.
- •15. Проаналізувавши основні поняття кантівської теорії пізнання, визначте його позицію щодо вирішення другої сторони основного питання філософії та порівняйте її з скептицизмом.
- •16. Визначте внесок і. Канта в розробку етичної науки та прокоментуйте його твердження, що «зоряне небо наді мною і моральний закон у мені» виступають основоположними цінностями.
- •17. Визначте внесок г.Гегеля в розвиток європейської філософської думки, проаналізувавши основний категоріальний апарат його діалектичного бачення.
- •18. Проаналізувавши роботу к. Маркса «к критике политической экономии. Предисловие», визначте основні категорії, що виражають сутність матеріалістичного розуміння історії.
- •19. Охарактеризуйте основні етапи розвитку позитивізму, визначивши методологічну специфіку кожного з них.
- •20. Проаналізувавши основні проблеми, що складають предмет дослідження філософії екзистенціалізму, розкрити зміст його основних категорій.
7. Розкрийте причини того, що в елліністичний період на перший план в філософії виходять проблеми етики.
Елліністичну філософію характеризують такі головні філософські школи: епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм
Епікуреїзму був притаманний так само індивідуалістичний характер. Головне у вченні Епікура – етика поведінки як спосіб досягнення щастя. Філософію він розумів як практичне вчення, що забезпечує людині щасливе безтурботне життя, вільне від людських страждань: «Порожні слова того філософа, що не лікують ніякі страждання людини. Як від медицини немає ніякої користі, якщо вона не виганяє хвороби тіла, так і від філософії, якщо вона не виганяє хвороби душі». Епікурейська етика гедоністична (від грець. hedone – задоволення), саме задоволенню епікурійство надавало значення мети життя. Але епікурійці при цьому мали на увазі не чуттєве задоволення, не грубу тваринну насолоду.
Великим авторитетом в елліністичну епоху також користувалося вчення стоїків Панецій Родоський ,Посідоній,Зенон з Кітія . Стоїки розуміли філософію як вчення і вправу, що приводять до благополучного доброчинного життя. Їх філософія ділиться на три частини: логіка, фізика, етика, які не можна відірвати одну від одної. Етика заснована на певному світогляді, логіка визначає основи мислення, а також пізнання дійсності, а останнє – обґрунтовує етичну поведінку. Усе у світі відбувається у відповідності з необхідністю, підкоряється логосу. Вища мета людини, як і в епікурейців, досягнення щасливого життя. Головна складова частина вчення стоїків – етика. Чесноти стоїки вбачали у вправах розуму, порок – у діях, якими керують нерозумні пристрасті. Та людина, що нездатна керуватися розумом, не є вільною.Найбільш видним представником римського стоїцизму були Сенека. усі його роботи присвячені етичним проблемам. Згідно Сенеці, все у світі підкоряється владі строгої необхідності. Бог – внутрішня правляча сила природи, що панує над розумом (логосом). Душа безсмертна, тіло – кайдани душі. Як основні принципи достойного життя, філософ виділяє: принцип згоди з природою і принцип підпорядкованості людини долі. Дія долі неминуча і невблаганна. Тому людині не варто впадати у відчай, адже змінити долю неможливо. ”.
8. Охарактеризуйте, в чому схожість та відмінність шляхів досягнення щастя з позицій епікуреїзму та стоїцизму.
Епікуреїзму (засновник Епікур) був притаманний індивідуалістичний характер. Головне у вченні Епікура – етика поведінки як спосіб досягнення щастя. Філософію він розумів як практичне вчення, що забезпечує людині щасливе безтурботне життя, вільне від людських страждань: «Від філософії немає ніякої користі, якщо вона не виганяє хвороби душі».
Говорячи про щастя і задоволення, Епікур має на увазі окремого індивіда, а не суспільство. Епікур зазначав, що для того, щоб стати щасливою, людина повинна пізнати закони природи.
Саме задоволенню епікурійство надавало значення мети життя.. Щастя – це стан духовної стабільності (атараксії), який може виробити в собі лише мудрець, здатний перебороти страх перед богами і страх смерті. За Епікуром, є три види бажань: природні і необхідні для життя; природні, але для життя не необхідні; не необхідні для життя і не природні. Мудрець прагне тільки до першого виду бажань і утримується від інших. Результатом такої помірності є досягнення повної незворушності або безтурботності, що і являється щастям філософа.
Великим авторитетом в елліністичну епоху також користувалося вчення стоїків, засновником якого був Зенон з Кітія (336-265 до н.е.). Філософія стоїків ділиться на три частини: логіка, фізика, етика, які не можна відірвати одну від одної. . Вища мета людини, як і в епікурейців, досягнення щасливого життя.
Головна складова частина вчення стоїків – етика. Чесноти стоїки вбачали у вправах розуму, порок – у діях, якими керують нерозумні пристрасті. Порок – це пристрасть, що ігнорує розум. Та людина, що нездатна керуватися розумом, не є вільною. Шлях до щастя, згідно стоїків, лежить через апатію, тобто через викорінення жагучих почуттів, афектів. Тут видно близькість стоїчного поняття «апатії» і епікурейського поняття «безтурботність духу». Але вчення стоїків характеризує принципово новий момент: вони вводять поняття фатуму, долі, – залежності людського життя від необхідного ходу речей. Людина не владна змінити свою долю, але вона владна щодо свого відношення до неї. Доля веде того, хто згодний з нею, а незгодного – тягне.