30.Соціально-економічне становище радянської України в період індустріалізації (20-30-ті рр. Хх ст.).

Індустріалізація в Україні мала ряд особ-ливостей: вкладання значних коштів у про-місловість, нерівномірність процесу модер-нізації, поява новіх галузей, витіснення приватного сектора в економіці йшло бистрішими темпами ніж в СРСР. Стави-лося за мету забезпечити першочерговий розвиток галузей групи А (паливної, енергетичної, хімічної, машинобудівної та ін.). У результаті індустріалізація України з аграрної перетворилась на індустріальну. Однак форсована індустріалізація зумовила появу негативних тенденцій в економіці: домінуюче становище виробництва засобів виробництва, розквіт підприємств –моно-полістів, велика кількість незавершених будівництв через нестачу сировини, палива робочої сили, централізація економіки, нерівномірність промисловості, посили-лась експлуатація трудящихся методами примусу та залякування.Знизився життєвий рівень народу.Іншою складовою сталін-ського курсу була так звана соціалістична колективізація сільського господарства яка передбачала обмеження елементів ринку, ліквідацію всіх форм сільськогосподар-ської кооперації,і «куркульства як класу». Єдиною формою організації виробництва на селі мали стати колгоспи й радгоспи.Все це мало здійснитися за три-чотири роки. Тих, хто виступив проти «лінії партії», оголосили «ворогами народу» і репре-сували .Встановлення колгоспно-радгос-пної системи супроводжувалося насиль-ницькою експропріацією землі, худоби. Робилося все для того, щоб убити одвічне прагнення селянина мати власну землю та вчитися продуктивно працювати на ній. В результаті «соціалістичної колективізації» радянська влада досягла багатьох цілей. Заможне і здатне до продуктивної праці населення було винищено. Інша частина селян, була загнана до колгоспів.

31.Політика суцільної колективізації сільського господарства в радянській Україні, її сутність та наслідки (1929 – 1933 рр.).

Складовою сталін-ського курсу була так звана соціалістична колективізація сільського господарства яка передбачала обмеження елементів ринку, ліквідацію всіх форм сільськогосподар-ської кооперації,і «куркульства як класу». Єдиною формою організації виробництва на селі мали стати колгоспи й радгоспи.Все це мало здійснитися за три-чотири роки. Тих, хто виступив проти «лінії партії», оголосили «ворогами народу» і репре-сували .Встановлення колгоспно-радгос-пної системи супроводжувалося насиль-ницькою експропріацією землі, худоби. Робилося все для того, щоб убити одвічне прагнення селянина мати власну землю та вчитися продуктивно працювати на ній. В результаті «соціалістичної колективізації» радянська влада досягла багатьох цілей. Заможне і здатне до продуктивної праці населення було винищено. Інша частина селян, була загнана до колгоспів.

32.Окупаційний режим на території України та антифашистський Рух Опору у роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).

Завойовники встановили "новий порядок". Окупаційна політика здійснювалась згідно плану "Ост". Україна розглядалась як життєвий простір для німецького народу. Призначенням України було постачання продуктів та сировини "новій Європі". Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Першими підлягали знищенню євреї та цигани.

Окупанти фактично ліквідували саме поняття "Україна", розчленувавши її територію на три частини. Опорою окупаційного режиму були різноманітні каральні органи: таємна поліція (гестапо), загони СС, служба безпеки (СД), поліція. Частина населення добровільно йшла на службу до окупантів (колабораціоністи).

Спеціальні підрозділи здійснювали політику геноциду. В Україні з'явилися гетто та концентраційні табори. У містах штучно створювався масовий голод.

У величезних масштабах відбувалось економічне пограбування України. Крім продовольчих ресурсів, вивозились устаткування заводів і фабрик, рухомий склад залізниць, сировина, матеріали і навіть чорнозем та фруктові дерева.

На боротьбу з окупаційним режимом піднялися широкі верстви населення. У русі Опору були дві течії - радянська, очолювана ВКП(б) і КП(б)У, і націоналістична, організована ОУН під керівництвом С. Бандери. ОУН під керівництвом А. Мельника.

Головні методі боротьби з окупантами:

Створення партизанських загонів, підпільних організацій.

Нанесення збитків окупантам.

Ведення бойових дій партизанськими загонами (під керівництвом С. Ковпака, С. Руднєва, 0. Сабурова, 0. Федорова та ін.).

Агітаційна робота серед населення.

Створення в 1942 р. Української повстанської армії (УПА). Го¬ловнокомандуючий УПА з 1943 р. - Р. Шухевич (Т. Чупринка). УПА діяла на Волині, Поліссі, Житомирщині, Київщині, За¬карпатті, Галичині, Буковині, Вінничині, у Бессарабії, Одеській області. УПА проводила рейди, нападала на німецькі гарнізони, склади, обози. УПА мала зіткнення з радянськими військами, військами НКВС. УПА в 1943 р. роззброїла війсь¬кові формування ОУН-Мельника.