- •22. Визначити види технологій мотивації учнів на навчально-пізнавальну діяльність та охарактеризувати їх.
- •23. Охарактеризувати процес становлення дидактики.
- •1. Принцип науковості.
- •2. Принцип систематичності й послідовності навчання.
- •3. Принцип доступності навчання.
- •4. Принцип зв'язку навчання з життям.
- •5. Принцип свідомості й активності учнів у навчанні.
- •6.Принцип наочності в навчанні.
- •7. Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок.
- •8. Принцип індивідуального підходу до учнів.
- •9. Принцип емоційності навчання.
- •26. Визначити та охарактеризувати компоненти, структурні елементи та функції навчання.
- •27. Охарактеризувати викладання і учіння як важливі складові дидактики.
- •Прийом навчання - елемент методу, що становить сукупність навчальних ситуацій, спрямованих на досягнення його проміжної мети.
- •29. Охарактеризувати сутність поняття «методи навчання», їх функції та принципи реалізації.
- •30. Визначити і охарактеризувати класифікацію методів навчання за перцептивними ознаками.
- •32. Дати загальну характеристику активних методів навчання.
- •37. Охарактеризувати метод кейсів як активний метод навчання.
- •38. Дати сутнісну характеристику та визначити основні аспекти поняття «педагогічна технологія».
- •39. Охарактеризувати особливості технологічного підходу до навчання.
- •40. Дати класифікацію основних і допоміжних технологій навчання.
- •42. Дати характеристику технології програмованого навчання.
- •43. Дати характеристику технології проблемного навчання.
- •44. Дати характеристику технології особистісно орієнтованого навчання.
- •47. Визначити типи уроків та описати структуру уроку засвоєння нових знань.
- •55. Визначити функції контролю та охарактеризувати їх.
- •56. Визначити та охарактеризувати принципи педагогічного контролю.
- •59. Визначити типи і форми тестових завдань та охарактеризувати їх.
- •61. Визначити ознаки процесу виховання та сутність його двобічності.
- •64. Визначити та охарактеризувати закономірності виховання особистості учня.
- •67. Визначити класифікацію виховання за обсягом та охарактеризувати кожну складову.
- •Методи виховання
- •68. Визначити класифікацію виховання за інстутиційною ознакою та охарактеризувати кожну складову.
- •70. Дати сутнісно-змістовну характеристику класифікації методів виховання за ю.К. Бабанським.
- •73. Навести класифікацію форм виховання по організованості учнів та за кількістю учасників.
- •74. Визначити загальну технологію підготовки виховного заходу.
- •76. Визначити структуру діяльності учителя.
16. Дати сутнісну характеристику поняття «знання» як категорії сучасної освіти.
Основою навчання є знання, уміння, навички, які з боку вчителя є базисними компонентами змісту освіти, а з боку учня — продуктами засвоєння.
Знання – це відображення людиною об'єктивної дійсності у формі фактів, уявлень, понять і законів науки. Вони є колективним досвідом людства, результатом пізнання об'єктивної дійсності.
Знання - категорія, що відображає істотні моменти зв'язку між пізнавальною діяльністю і практичними діями людини.
Знання фіксують результати істинної пізнавальної діяльності.
Знання виражаються у поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях.
17. Охарактеризувати уміння як категорію сучасної освіти, визначити їх класифікацію з точки зору цілепокладання та охарактеризувати.
Уміння – готовність свідомо і самостійно виконувати практичні дії, інтелектуальні операції на основі засвоєних знань, життєвого досвіду і вже набутих навичок.
18. Охарактеризувати ієрархію пізнавальних цілей навчання за таксономією Б. Блума.
Таксономія Б. Блума:
-
Оцінювати. Генерувати нові ідеї, продукти або способи розгляду речей (проектувати, створювати, планувати, виробляти, винаходити)
-
Створювати. Обґрунтовувати рішення або план дій.
(перевіряти, висловлювати припущення, критикувати, експериментувати, судити)
-
Аналізувати. Розбивати інформацію на частини з метою вивчення, розуміння і взаємозв’язку.
(порівнювати, організовувати, деконструювати, знаходити)
-
Застосовувати. Використовувати інформацію в схожій ситуації.
(здійснювати, використовувати, виконувати)
-
Розуміти. Пояснювати ідеї або концепції.
(інтерпретувати, узагальнювати, перефразовувати, класифікувати, пояснювати)
-
Запам’ятовувати. Згадувати інформацію.
(розпізнавати, перераховувати, описувати, називати, знаходити)
19. Визначити та охарактеризувати рівні цілепокладання в методиці навчання.
Цілепокладання — важливий компонент планування діяльності. До функцій цілепокладання в управлінні діяльністю можна віднести: надання сенсу людській активності; установку пріоритетів; планування і проектування, економію витрат; мобілізацію, активізацію; позитивне емоційне підкріплення; концентрацію зусиль, організацію, узгодження; контроль.
1 рівень: життєзабезпечення (фізичне та психічне здоров'я).
2 рівень: формально-рольова відповідність.
3 рівень: перспективний розвиток особистості учня.
20. Охарактеризувати поняття «навчальна мотивація» та визначити цілі мотиваційних технологій.
Знання, які учень здобуває у школі, можуть бути для нього лише засобом досягнення інших цілей (одержати атестат, уникнути покарання, заслужити похвалу тощо). У такому разі його спонукають не інтерес, допитливість, прагнення до оволодіння знаннями, вміннями, захопленість процесом засвоєння знань в результаті навчання. Залежно від очікуваних результатів учні можуть виявляти такі типи мотивації навчальної діяльності:
21. Навести класифікацію мотиваційних технологій та надати сутнісну характеристику її складових.
Навчальну діяльність школярів спонукає комплекс мотивів, у якому можуть домінувати внутрішні мотиви, пов'язані з її змістом і виконанням, або широкі соціальні мотиви, пов'язані з потребою зайняти певну позицію у системі суспільних відносин. З віком потреби і мотиви та їх структура зазнають відповідних змін.
Основними динамічними параметрами мотивів є стійкість (учень натхненно вчиться навіть всупереч несприятливим зовнішнім умовам, перешкодам, він не може не вчитися, його навчальна діяльність високопродуктивна у нормальних і в екстремальних умовах); модальність (емоційне забарвлення), яка може бути позитивною і негативною.
22. Визначити види технологій мотивації учнів на навчально-пізнавальну діяльність та охарактеризувати їх.
Формування мотивів навчання - це створення у школі умов для появи внутрішніх спонукань до навчання, усвідомлення їх учнем і подальший саморозвиток ним своєї мотиваційної сфери. Стимулювати її розвиток можна й необхідно системою психологічно продуманих прийомів
Загальний зміст розвитку навчальної мотивації школярів полягає в тому, щоби переводити учнів із рівнів негативного й байдужного ставлення до навчання до зрілих форм позитивного ставлення до навчання - дієвого, усвідомленого, відповідального.
Об'єктом формування варто вважати всі компоненти мотиваційної сфери і всі сторони вміння вчитись. А саме:
-
мотиви соціальні та пізнавальні, їх змістовні й динамічні характеристики;
-
цілі та їх якості (нові, гнучкі, перспективні, стійкі, нестереотипні);
-
емоції (позитивні, стійки, вибіркові, регулюючої діяльності);
-
уміння вчитись і його характеристики (знання, стан навчальної діяльності, навченість).
ВИДИ МОТИВІВ |
|
Пізнавальні. Їх характеризує спрямованість на зміст навчального предмета |
Соціальні. Для них властива спрямованість на іншу людину, на соціальну значущість навчальних дій |
РІВНІ МОТИВІВ |
|
Широкі пізнавальні, навчально-пізнавальні мотиви самоосвіти |
Широкі соціальні та вузькосоціальні (позитивні) мотиви соціального співробітництва |
ЯКОСТІ МОТИВІВ |
|
Змістовні. Усвідомленість, самостійність, дієвість, ступінь поширення |
Динамічні. Стійкість, сила, виразність, переключення, емоційне забарвлення |
ПРОЯВИ МОТИВІВ |
|
У прагненні до одержання нової інформації, у пошуку рішень задач, в успішності та відвідуваності занять, у прагненні до завдань заниженої чи підвищеної складності |
У вчинках, що свідчать про обов'язок і відповідальність; у прагненні до контактів, співробітництва; в ініціативі та допомозі одноліткам |
23. Охарактеризувати процес становлення дидактики.
З попереднього відомо, що сучасна педагогіка – це комплекс наук про виховання людини і однією з цих наук є дидактика. Дидактика– це теорія навчання. Своїм корінням дидактика виходить із народної педагогіки, цього багатовікового узагальненого народного досвіду навчання і виховання молодого покоління, який засновано на народній мудрості та виражено у прислів'ях, приказках, традиціях, обрядах тощо.
Навчання, виховання, розвиток людини – єдиний, цілісний процес, а педагогіка – наука про цей цілісний процес. Тому дидактика є частиною педагогіки. Її виокремлення як частини складного цілого – це всього лише метод, а точніше, прийом, який служить одній єдиній меті: заглибитись у процес навчання і вивчити його закономірності, щоб потім, у цілісному навчально-виховному процесі якнайкраще використати їх для формування особистості людини. Однак розгляд дидактики як частини педагогіки визначає дуже вузьку область її дії – проблеми змісту навчання, процесу навчання, залишаючи інші процеси – виховання, розвиток під час навчання ніби збоку. Водночас розгляд дидактики як однієї із педагогічних наук передбачає дослідження і того, як у навчанні одночасно вирішуються і завдання розвитку, і виховання людини. Тому сьогодні дидактика – це не лише теорія навчання, сучасна дидактика – це теорія освіти і навчання, це теорія цілісного навчально-виховного процесу.
Обов’язкові елементи дидактичного проекту:
-
тема уроку
-
тип уроку та форма його проведення
-
мета уроку
-
структурні елементи навчальної діяльності
-
домашнє завдання
24. Охарактеризувати дидактику як науку про навчання.
Об'єктом дидактики є навчання як діяльність, спрямована на передачу підростаючому поколінню соціального досвіду, необхідного для життєорганізації особистості в умовах визначеного соціального простору на основі внутрішньо закладених її потенціалів. Головним у цій діяльності є відношення між тими її особливостями, що стосуються вчителя і учня, тобто викладанням і учінням, які виступають у єдності. Зважаючи на це, предметом дидактики є взаємозв'язок між викладанням (діяльністю вчителя) і учінням (пізнавальною діяльністю учня). Дещо конкретизує це визначення М.М.Фіцула:
-
1) визначення мети й завдань навчання, без чого неможливе повноцінне навчання;
-
2) окреслення змісту освіти відповідно до вимог суспільства, що дає змогу підібрати науковий матеріал, який учні мають засвоїти, та певні практичні вміння і навички, якими вони повинні оволодіти за час навчання в школі;
-
3) виявлення закономірностей процесу навчання на основі його аналізу, здійснення спеціальної пошуково-експериментальної роботи;
-
4) обґрунтування принципів і правил навчання на основі виявлених закономірностей навчання;
-
5) вироблення організаційних форм, методів і прийомів навчання, які б допомогли ознайомити вчителів зі способами і шляхами навчання учнів, та за допомогою яких можна досягти цілей процесу навчання;
-
6) забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання, які може використовувати вчитель, щоб виконати завдання процесу навчання.
Учені традиційно виділяють дві функції дидактики: 1) науково-теоретичну, або описово-пояснювальну (визначення сутності процесу навчання, його основних форм, закономірностей і т. п.) та конструктивно-технічну, або нормативну (конструювання проекту педагогічної діяльності, яким буде керуватися педагог-практик у відповідності із соціальним замовленням суспільства). Обидві ці функції перебувають у тісному взаємозв'язку між собою .
25. Визначити та охарактеризувати принципи навчання.
Навчання як цілеспрямований, системний і послідовний процес підпорядковане певній системі принципів, дотримання яких забезпечує його ефективність.
Принципи навчання (дидактичні принципи) - основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.
Принцип навчання, відображаючи якийсь один істотний аспект процесу навчання, є основою для формулювання правил навчання, які залежать від принципу навчання, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Вони функціонують як практичні вказівки, якими користуються в конкретній навчальній ситуації.
Сучасна дидактика актуальними вважає такі принципи навчання: