Добавил:
dasha.gromova93@gmail.com Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
педагогика.docx
Скачиваний:
32
Добавлен:
07.01.2019
Размер:
175.18 Кб
Скачать

16. Дати сутнісну характеристику поняття «знання» як категорії сучасної освіти.

Основою навчання є знання, уміння, навички, які з боку вчителя є базисними компонентами змісту освіти, а з боку учня — продуктами засвоєння.

Знання – це відображення людиною об'єктивної дійсності у формі фактів, уявлень, понять і законів науки. Вони є колективним досвідом людства, результатом пізнання об'єктивної дійсності.

Знання - категорія, що відображає істотні моменти зв'язку між пізнавальною діяльністю і практичними діями людини.

Знання фіксують результати істинної пізнавальної діяльності.

Знання виражаються у поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях.

17. Охарактеризувати уміння як категорію сучасної освіти, визначити їх класифікацію з точки зору цілепокладання та охарактеризувати.

Уміння – готовність свідомо і самостійно виконувати практичні дії, інтелектуальні операції на основі засвоєних знань, життєвого досвіду і вже набутих навичок.

18. Охарактеризувати ієрархію пізнавальних цілей навчання за таксономією Б. Блума.

Таксономія Б. Блума:

  1. Оцінювати. Генерувати нові ідеї, продукти або способи розгляду речей (проектувати, створювати, планувати, виробляти, винаходити)

  1. Створювати. Обґрунтовувати рішення або план дій.

(перевіряти, висловлювати припущення, критикувати, експериментувати, судити)

  1. Аналізувати. Розбивати інформацію на частини з метою вивчення, розуміння і взаємозв’язку.

(порівнювати, організовувати, деконструювати, знаходити)

  1. Застосовувати. Використовувати інформацію в схожій ситуації.

(здійснювати, використовувати, виконувати)

  1. Розуміти. Пояснювати ідеї або концепції.

(інтерпретувати, узагальнювати, перефразовувати, класифікувати, пояснювати)

  1. Запам’ятовувати. Згадувати інформацію.

(розпізнавати, перераховувати, описувати, називати, знаходити)

19. Визначити та охарактеризувати рівні цілепокладання в методиці навчання.

Цілепокладання — важливий компонент планування діяльності. До функцій цілепокладання в управлінні діяльністю можна віднести: надання сенсу людській активності; установку пріоритетів; планування і проектування, економію витрат; мобілізацію, активізацію; позитивне емоційне підкріплення; концентрацію зусиль, організацію, узгодження; контроль. 

1 рівень: життєзабезпечення (фізичне та психічне здоров'я).

2 рівень: формально-рольова відповідність.

3 рівень: перспективний розвиток особистості учня.

20. Охарактеризувати поняття «навчальна мотивація» та визначити цілі мотиваційних технологій.

Знання, які учень здобуває у школі, можуть бути для нього лише засобом досягнення інших цілей (одержати атестат, уникнути покарання, заслужити похвалу тощо). У такому разі його спонукають не інтерес, допитливість, прагнення до оволодіння знаннями, вміннями, захопленість процесом засвоєння знань в результаті навчання. Залежно від очікуваних результатів учні можуть виявляти такі типи мотивації навчальної діяльності:

21. Навести класифікацію мотиваційних технологій та надати сутнісну характеристику її складових.

Навчальну діяльність школярів спонукає комплекс мотивів, у якому можуть домінувати внутрішні мотиви, пов'язані з її змістом і виконанням, або широкі соціальні мотиви, пов'язані з потребою зайняти певну позицію у системі суспільних відносин. З віком потреби і мотиви та їх структура зазнають відповідних змін.

Основними динамічними параметрами мотивів є стійкість (учень натхненно вчиться навіть всупереч несприятливим зовнішнім умовам, перешкодам, він не може не вчитися, його навчальна діяльність високопродуктивна у нормальних і в екстремальних умовах); модальність (емоційне забарвлення), яка може бути позитивною і негативною.

22. Визначити види технологій мотивації учнів на навчально-пізнавальну діяльність та охарактеризувати їх.

Формування мотивів навчання - це створення у школі умов для появи внутрішніх спонукань до навчання, усвідомлення їх учнем і подальший саморозвиток ним своєї мотиваційної сфери. Стимулювати її розвиток можна й необхідно системою психологічно продуманих прийомів

Загальний зміст розвитку навчальної мотивації школярів полягає в тому, щоби переводити учнів із рівнів негативного й байдужного ставлення до навчання до зрілих форм позитивного ставлення до навчання - дієвого, усвідомленого, відповідального.

Об'єктом формування варто вважати всі компоненти мотиваційної сфери і всі сторони вміння вчитись. А саме:

  • мотиви соціальні та пізнавальні, їх змістовні й динамічні характеристики;

  • цілі та їх якості (нові, гнучкі, перспективні, стійкі, нестереотипні);

  • емоції (позитивні, стійки, вибіркові, регулюючої діяльності);

  • уміння вчитись і його характеристики (знання, стан навчальної діяльності, навченість).

ВИДИ МОТИВІВ

Пізнавальні. Їх характеризує спрямованість на зміст навчального предмета

Соціальні. Для них властива спрямованість на іншу людину, на соціальну значущість навчальних дій

РІВНІ МОТИВІВ

Широкі пізнавальні, навчально-пізнавальні мотиви самоосвіти

Широкі соціальні та вузькосоціальні (позитивні) мотиви соціального співробітництва

ЯКОСТІ МОТИВІВ

Змістовні. Усвідомленість, самостійність, дієвість, ступінь поширення

Динамічні. Стійкість, сила, виразність, переключення, емоційне забарвлення

ПРОЯВИ МОТИВІВ

У прагненні до одержання нової інформації, у пошуку рішень задач, в успішності та відвідуваності занять, у прагненні до завдань заниженої чи підвищеної складності

У вчинках, що свідчать про обов'язок і відповідальність; у прагненні до контактів, співробітництва; в ініціативі та допомозі одноліткам

23. Охарактеризувати процес становлення дидактики.

З попереднього відомо, що сучасна педагогіка – це комплекс наук про виховання людини і однією з цих наук є дидактика. Дидактика– це теорія навчання. Своїм корінням дидактика виходить із народної педагогіки, цього багатовікового узагальненого народного досвіду навчання і виховання молодого покоління, який засновано на народній мудрості та виражено у прислів'ях, приказках, традиціях, обрядах тощо. 

Навчання, виховання, розвиток людини – єдиний, цілісний процес, а педагогіка – наука про цей цілісний процес. Тому дидактика є частиною педагогіки. Її виокремлення як частини складного цілого – це всього лише метод, а точніше, прийом, який служить одній єдиній меті: заглибитись у процес навчання і вивчити його закономірності, щоб потім, у цілісному навчально-виховному процесі якнайкраще використати їх для формування особистості людини. Однак розгляд дидактики як частини педагогіки визначає дуже вузьку область її дії – проблеми змісту навчання, процесу навчання, залишаючи інші процеси – виховання, розвиток під час навчання ніби збоку. Водночас розгляд дидактики як однієї із педагогічних наук передбачає дослідження і того, як у навчанні одночасно вирішуються і завдання розвитку, і виховання людини. Тому сьогодні дидактика – це не лише теорія навчання, сучасна дидактика – це теорія освіти і навчання, це теорія цілісного навчально-виховного процесу.

Обов’язкові елементи дидактичного проекту:

  • тема уроку

  • тип уроку та форма його проведення

  • мета уроку

  • структурні елементи навчальної діяльності

  • домашнє завдання

24. Охарактеризувати дидактику як науку про навчання.

Об'єктом дидактики є навчання як діяльність, спрямована на передачу підростаючому поколінню соціального досвіду, необхідного для життєорганізації особистості в умовах визначеного соціального простору на основі внутрішньо закладених її потенціалів. Головним у цій діяльності є відношення між тими її особливостями, що стосуються вчителя і учня, тобто викладанням і учінням, які виступають у єдності. Зважаючи на це, предметом дидактики є взаємозв'язок між викладанням (діяльністю вчителя) і учінням (пізнавальною діяльністю учня). Дещо конкретизує це визначення М.М.Фіцула:

  • 1) визначення мети й завдань навчання, без чого неможливе повноцінне навчання;

  • 2) окреслення змісту освіти відповідно до вимог суспільства, що дає змогу підібрати науковий матеріал, який учні мають засвоїти, та певні практичні вміння і навички, якими вони повинні оволодіти за час навчання в школі;

  • 3) виявлення закономірностей процесу навчання на основі його аналізу, здійснення спеціальної пошуково-експериментальної роботи;

  • 4) обґрунтування принципів і правил навчання на основі виявлених закономірностей навчання;

  • 5) вироблення організаційних форм, методів і прийомів навчання, які б допомогли ознайомити вчителів зі способами і шляхами навчання учнів, та за допомогою яких можна досягти цілей процесу навчання;

  • 6) забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання, які може використовувати вчитель, щоб виконати завдання процесу навчання.

Учені традиційно виділяють дві функції дидактики: 1) науково-теоретичну, або описово-пояснювальну (визначення сутності процесу навчання, його основних форм, закономірностей і т. п.) та конструктивно-технічну, або нормативну (конструювання проекту педагогічної діяльності, яким буде керуватися педагог-практик у відповідності із соціальним замовленням суспільства). Обидві ці функції перебувають у тісному взаємозв'язку між собою .

25. Визначити та охарактеризувати принципи навчання.

Навчання як цілеспрямований, системний і послідовний процес підпорядковане певній системі принципів, дотримання яких забезпечує його ефективність.

Принципи навчання (дидактичні принципи) - основні положення, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.

Принцип навчання, відображаючи якийсь один істотний аспект процесу навчання, є основою для формулювання правил навчання, які залежать від принципу навчання, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Вони функціонують як практичні вказівки, якими користуються в конкретній навчальній ситуації.

Сучасна дидактика актуальними вважає такі принципи навчання: