12 Мілетська школа філософії

Фалес з Мілета (625 – 547 рр. до н. е.) Головним, на що спрямовував всі свої знання і розумові сили Фалес, були розмірковування про світ, Всесвіт, людину. Він ввів поняття першооснови світу, першоматерії (грецькою – архе). Нею він називав воду. Під «водою» Фалес розумів, звісно, не звичайну фізичну воду. Це був символ, що виражав ідею єдності світобудови. Він говорив про те, що «все – з води і все зникає у воді», виражаючи цими словами ідею вічності світу і його багатоманітність. У «нескінченній воді», казав Фалес, криється можливість вічного розвитку всесвіту. Все, що є в світі, виникає на її основі. Фалеса і його учнів, що входили до Мілетської школи, називали не філософами, а фізіологами (від грець. «фюзіс» – «природа»), підкреслюючи цим, що основна їхня увага була спрямована на прояснення природи (тобто будови, структури) всього сущого, природи світобудови.

Анаксімандр (бл. 610 – 546 рр. до н. е.). Він прославився своїми філософськими думками стосовно світового Первоначала, будови космосу і походження людини.В якості початку світу, початку всіх речей, або Первоначала, Анаксімандр приймав дещо, що він назвав словом Апейрон, яке приблизно можна зрозуміти як Безмежне («Апейрон» – «а» заперечує кореневе значення слів «межа», «кінець»). З нього народжується все, виникає небо і світи, що в ньому знаходяться (філософські розмисли Анаксімандра дали змогу висловити припущення про існування не одного світу, а безлічі «світів» і «небес»). Воно вічне і незмінне, і охоплює всі світи; в ньому криється, за Анаксімандром, «всіляка причина всезагального виникнення і знищення». Філософ підкреслює: те, що є Первоначалом, першоматерією, неможна уявити у вигляді певної визначеної природної стихії, будь то вода, земля, повітря чи вогонь.Первоначало неможна виміряти ані просторовими, ані часовими вимірами. Апейрон можна порівняти з вічним рухом. Анаксімандр заклав уявлення про Первоначало, як всезагальне Єдине, з якого «виділяються протилежності, що знаходяться в ньому» – «тепле і холодне, вологе і сухе». Ці властивості відповідають певним речам і стихіям: вогню – тепло, льодові – холод, воді – вологість, землі – сухість та ін.

Анаксімен (бл. 588 – 525 рр. до н. е.). Анаксімен створив своє оригінальне вчення про основи світу. В своїх уявленнях про первоначало цей філософ спробував об’єднати і вчення Фалеса про «воду», і вчення Анаксімандра про Апейрон.В якості першооснови всього сущого, тобто першоматерії, Анаксімен прийняв повітря, яке є безмежними і має невизначену форму. Все суще, всі стихії і навіть боги, вважав Анаксімен, виникають з повітря. Згідно з поглядами філософа речі виникають шляхом якісних змін повітря. Ці якісні зміни спричинюються згущенням та розрідженням повітря. Саме по собі повітря «невидиме, а виявляє себе, коли стає холодним або теплим, вологим або сухим, і рухається». Таким чином, Анаксімен зберіг і принцип зіткнення протилежностей, сформульований його вчителем Анаксімандром.