9. Художня образність «Слова…»: символічні образи, метафори тощо

Автор "Слова" використовує найрізноманітніші художні засоби зображення: гіперболи, метафори, порівняння, контрасти, епітети, уособлення. Неосяжність Руської землі підкреслюється їм одночасністю дії в різних її кінцях: "дівиці співають на Дунаї, ллються голоси через море до Києва", "труби сурмлять в Новгороді, стоять стязі в Путивлі", "коні іржуть за Сулою, дзвенить слава в Києві".

Таким самим, як у нього самого, загостреним слухом і зором, здатним долати простір, наділяє автор і своїх героїв: коли Всеславу в Полоцьку подзвонять до заутрені рано у святій Софії у дзвони - він у Києві вже дзвін чув, а коли Олег розпочав золоте стремено в місті Тмуторокані - той дзвін чув, бувало, великий Ярослав, а Володимир Мономах щоранку вуха собі закладав у Чернігові.

Широкий простір дії об'єднується гіперболічної швидкістю пересування по ньому дійових осіб. Всеслав, за висловом автора "Слова", хитрощами підперши на коней і скакнув до міста Києву та доткнулся списом до золотого престолу київського. Відскочив від нього лютим звіром. Опівночі з Білгорода зник у синьому хмарі, вранці ж, піднявшись, зброєю відчинив ворота Новгорода, Розбив славу Ярослава.

У великих просторах Русі могутність героїв "Слова" набуває гіперболічні розміри: Володимира Мономаха не можна було прикувати до гір київських; Галицький Ярослав підпер гори, зачинив Дунаю ворота.

Чим ширше охоплює автор Російську землю, тим конкретніша і життєві стає її образ, в якому оживають річки, котрі вступають у розмову з Ігорем, наділяються людським розумом звірі і птахи, які беруть участь у долі Ігоря.

Вся художня система "Слова о полку Ігоревім" побудована на контрастах.

Один з найбільш гострих контрастів, які пронизують всю поему, - це контраст книжкових елементів стилю з народно-поетичними. Елементи книжкові та усні переплітаючись, створюють своєрідність і різноманітність стилю цього невеликого, але виключно багатого за формою і змістом твору.

Широко представлена ​​в "Слові" і феодальна символіка. У військово-дружинної середовищі певне символічне значення мали меч (символ війни), стяг, спис, стремена. Вираз "понизити стяг" означало визнати себе переможеним, "напитися шоломом воду з будь-якої річки" означало підкорити землі на її берегах.

.

Народна стихія в "Слові" виражається в характерних для народної поезії негативних метафорах ("у Немиги криваві береги не добром були засіяні - засіяні кістьми руських синів"), в фольклорних епітетах (чисте поле, гострі мечі, розжарені стріли, синє море, чорний ворон , червоні дівчата та ін), в деяких гіпербола, порівняннях і т. д.

Вражаюче, що настільки невеликий твір так багато і навіть розкішно з мови. Автор "Слова" дуже точно і влучно підбирає слова і вирази. Солов'їний спів не припинилося - воно "заснуло"; сині блискавки не просто блищать - вони "тремтять"; трава не просто полягла - вона "никне". Персти не просто кладуть на струни - їх "накладає". Славу можна "розбити" і "прітрепать". Туга "розливається". Печаль "тече" посеред Руської землі. Веселощі "розвіюється по ковилі".