3«Слово про закон і благодать» Митрополита Іларіона – памятка оригінального письменства Київської Русі.

"Слово про Закон і Благодать "митрополита Іларіона являє собою найцікавіший пам'ятник вітчизняної релігійно-філософської думки, тому що свідчить про прояв в XI духовної спадщини раннього російського християнства, близького до Кирило-Мефодіївського традиції .. Сам текст пам'ятника зберігся більш ніж у 50 списках XV-XVI ст. і в різних редакціях, а найбільш авторитетним вважається список середини XV ст. (Гим, Син., № 591, арк. 168-203). Саме з цього списку текст "Слова" був виданий М.М. Рожевим в 1963 р. Нові перевидання "Слова" почалися тільки з середини 80-х років, остання з них - у серії "Бібліотека літератури Давньої Русі" -- підготовлена А.М. Молдовани. Звичайний час написання пам'ятника датується між 1037 і 1050 рр.. (перша дата - освітлення собору Софії, друге - смерть дружини Ярослава Ірини - Інгігерда, яка зазвичай датується 1050). М.Д. Присілків звужує ці хронологічні віхи до 1037 - 1043 рр.. А.Г. Кузьмін, навпаки, пропонує відмовитися від нижньої дати і наблизити датування пам'ятника до верхній дату, при цьому саму верхню дату він вважає 1051 роком, а не 1050-м. Зміст пам'ятника також викликає різні думки. Так, ще І.М. Жданов звернув увагу на протиставлення Іларіоном Нового Завіту Старого, як Благодаті Закону, і російської Церкви Візантії. Нещодавно В.В. Кожинов спробував інакше інтерпретувати думку митрополита Іларіона, вважаючи, що весь пафос "Слова" спрямований проти Хозарського каганату. Однак ця точка зору не знайшла підтримки у більшості дослідників.

Логічний аналіз дозволяє розділити "Слово про Закон і Благодать" на три складові частини. Перша частина - це своєрідний філософсько-історичне введення. У його основі лежить міркування про співвідношення Старого і Нового заповітів - Закону і Благодаті. Сенс такого міркування різноманітний. З одного боку, це продовження суто богословського спору між західною, римської Церквою і Церквою східної, православної. Справа в тому, що західне християнство вшановувало Старий Заповіт як збори різного роду правових норм, як виправдання властивих західному світові прагматичних прагнень і т.д. На Сході Старого завіту надавалося набагато менше значення.

"Слово" - це похвальна пісня Русі та її князям. А оспівування гідності і слави Руської землі і княжили в ній нащадків Ігоря Старого направлено прямо проти політичних домагань Візантії.

"Слово про Закон і Благодать "ілюструє і перші кроки християнства в Стародавній Русі. Неважко помітити, що у Іларіона християнство носить яскраво виражений оптимістичний характер, воно пронизане вірою в те, що порятунок буде дано всім, хто прийняв Святе Хрещення, що саме християнство перетворило Русь, відкрило їй врата в божественні палати.

Отже, в тлумаченні християнського віровчення, митрополит Іларіон близький до раннього російській християнства, що має свої витоки у Кирило-Мефодіївському традиції. І в цьому Іларіон був не самотній. Як показують дослідження, схожі погляди висловлені в "Пам'яті і похвали князю Володимиру російській" Якова-мніха, де велике місце займають сюжети, які порівнюють подвиги Володимира і Ольги з діяннями Костянтина і Олени. Головне ж, і в одному, і іншому пам'ятниках яскраво відчувається оптимістичне, радісне, навіть захоплений настрій від самого факту Хрещення Русі.

В історіософським ж сенсі, митрополит Іларіон продовжив і розвинув лінію розпочату ще в літописній традиції, зробивши зусилля по "вписуванню" історії Русі в біблійну історію. Численні біблійні аналогії, які наповнюють текст "Слова про Закон і Благодать", дозволяють автору представити Русь, як держава, що встали в ряд інших християнських держав і займає в цьому ряді саме гідне місце. Але, абсолютно свідоме і доказове перевагу Нового Завіту Старого, доводило і самостійність Русі як у порівнянні із Заходом, так і в порівнянні зі Сходом.