Практичне заняття 1 Державна мова — мова професійного спілкування

І. Підготуйте відповіді на запитання, виконайте завдання:

1. Що таке мова? Які функції виконує мова? Яка з них, на ваш погляд, найважливіша?

2. Прочитайте подані вислови відомих людей. Який із них вам подобається найбільше? Чому? Підберіть і запишіть вислови про мову, які подобаються Вам.

• Не можна бути справжнім математиком, не будучи трохи поетом (Т. Вейерштрасс).

• «Кого не манить краса, ні мистецтво, хто живе вбогим духовним життям, той нічого не дасть математиці. Поезія не ріжниться від математики вищим летом уяви, а математик ріжниться від поета лиш тим, що все і всюди розумує… Але як у мистецтві, так і в математиці лише твори г а р н і переживають століття і виховують цілі покоління» (Мирон Зарицький).

• Найважливіше з людських зусиль – прагнення до моральності. Від нього залежить наша внутрішня міць і саме наше буття. Тільки моральність наших вчинків надає красу й гідність нашому житті. Зробити його живою силою й допомогти зрозуміти його значення – головне завдання освіти (А.Ейнштейн).

• Людське знання складається не лише з однієї математики й технології. Навпаки, це лише один бік знання, це лише нижче знання; вище обіймає собою моральний світ, містить у галузі свого розуміння все, чим високе й святе буття людини (В.Г.Белінський).

• Мораль і культура повинні бути провідною зіркою науки (С.Буффле).

• Перед людиною є три шляхи до пізнання: шлях мислення - найбільш благородний, шлях наслідування - найбільш легкий і шлях особистого досвіду - найбільш важкий (Конфуцій.)

3. З’ясуйте місце української мови серед мов світу.

4. Коли виникла українська мова? Який із поглядів на походження української мови ви поділяєте?

5. Що таке лінгвоцид? Які форми лінгвоциду застосовували щодо української мови?

6. З’ясуйте правовий статус української мови. Які ви знаєте українські законодавчі акти, що стосуються мови. Чи виконуються вони?

7. Що означають терміни «державна мова», «офіційна мова»? Що ви знаєте про досвід країн Європи у вирішенні мовних проблем?

8. Прочитайте текст. Складіть питальний план до нього. Охарактеризуйте варіанти вирішення мовного питання в різних державах.

Мовне питання в різних державах

Мовне питання в різних країнах вирішували майже однаково – на державному рівні. Розглянемо, як це відбувалося у Франції, Італії, Індонезії, Ізраїлі, Індії, Японії.

У Франції наприкінці 18 ст. шість мільйонів французів із 25 не знали французької мови, приблизно стільки не могли вести зв’язної розмови, тобто половина населення не володіла мовою своєї країни. Проте завдяки послідовній мовній політиці держави, яка залучила такі чинники, як військова повинність, освіта, видання книг, газет та журналів французькою мовою, державні чиновники, які мусили вживати мову держави, стан було поліпшено. Французька мова протягом 19ст. утвердилася як єдина на всій території держави й у всіх сферах суспільного життя. Наслідком такої політики стали консолідація суспільства, духовне та економічне зростання, високі досягнення в науці, культурі. І тепер французька держава не байдужа до мовних проблем: 4 серпня 1994 р. Сенат Франції і Національні збори прийняли закон про вживання французької мови, який встановлює суворі санкції за ігнорування мови на території держави.

Коли Італія 1861 р. здобула незалежність, італійською мовою володіли 600 тис. з понад 25 млн. населення Італії. Переважна більшість людей, які володіли мовою, була зосереджена в Тоскані і тільки 70 тис. проживали у столиці країни – Римі. За дорученням італійського уряду відомий письменник Алессандро Мандзоні розробляє програму утвердження італійської мови: Італію створено, італійців треба створити. Втілення в життя цієї програми дало змогу консолідувати населення Італії в єдине динамічне італійське суспільство.

В Індонезії, де налічується понад 200 млн. населення, є більше 300 мов та близько 1000 діалектів. Понад 300 років ця країна перебувала під владою Голландії, яка доклала всіх зусиль, аби запровадити тут голландську мову. Скидаючи колніальне ярмо, індонезійці відкинули і нав’язану їм чужу мову. У наш час у ВНЗ викладання ведеться державною індонезійською мовою, лише іноді лекції можуть читатися англійською, а вживання голландської мови заборонено. Державною мовою виконується видання літератури, викладання у початковій і середній школі.

Жителі Ізраїлю відродження втраченої майже 2000 тис. років тому власної держави тісно пов’язали з відродженням своєї давньої мови - івриту. Для її вивчення створили мережу денних і вечірніх курсів, видання літератури, спеціальних газет. Молоді люди, які не володіли мовою, вивчали її під час військової служби.

Більшість нових держав Азії та Африки, національний склад яких дуже не однорідний, конституційно закріпили державною якусь одну мову. Наприклад, Танзанія, де 12 млн. населення і понад 100 мов, єдиною національною мовою країни проголосила мову суахілі. Вона вживається у всіх державних установах, нею проводиться навчання в середній школі.

Якщо багатонаціональна Індія з необхідності і визнала англійську мову як офіційну поряд із мовою хінді, то її використанню у такому статусі встановлено певний термін.

Цікаве розв’язання мовного питання можна побачити у Японії. Тут для забезпечення функціонування і розвитку японської мови створено низку державних установ: Державний інститут японської мови, Інститут культури радіо- і телепередач. Питання мовної політики посідають вагоме місце в японських засобах масової інформації, великими тиражами виходять лінгвістичні журнали, термінологічні словники.

9. Підготуйте короткий виступ на парламентських слуханнях «20 років незалежності України – калейдоскоп реалій очима студентів».

10. Окресліть поняття «мовнокомунікативна компетенція». На основі чого формується мовнокомунікативна компетенція фахівця? Прокоментуйте запропонований текст наукової статті.

Національне відродження України залежить передусім від стану національної мови. Деяким викладачам, які засвоїли технократично-поверхневий погляд на проблеми власної мовної культури, хочеться нагадати слова видатного лінгвіста, нашого земляка О. Потебні, які і зараз звучать дуже актуально: „ ... для усвідомлення української національності треба передусім самому добре пізнати і засвоїти українську мову, бо без цього всі українські змагання будуть поставлені на піску”[Потебня О.О. Мова й народність / О.О. Потебня. – Х., 2003. – С. 150–186]. Засвоїти і пізнати мову – це означає сягнути глибин мудрості й інтелекту народу, намагаючись побачити красу світу, відчути стійкість народної моралі та естетичний смак слова. Володіння засобами здобуття фактів культури з мовних концептів (лексики, фразеології, форм мовного етикету) є невід’ємною складовою риторичної майстерності викладача, що в свою чергу формує ерудицію, розширяє світогляд студента.Таким чином, рівень володіння рідною мовою як викладачем, так і студентом є невід’ємною складовою загальної культури. Пізнання основних законів розвитку та функціонування сучасної мови повинно стати не тільки предметом філологічних досліджень, але й необхідною умовою мовної компетенції кожного її носія (Т. В. Креч. Виховання мовної культури в загальній системі освітнього простору).