27. Густинський літопис.

Одне з найважливіших джерел із середньовічної історії України. Створений у Густинському монастирі в с. Густин на Чернігівщині. Літопис зберігся у кількох списках, найвідомішим серед яких є список 1670 р. ієромонаха того ж таки монастиря М. Лосицького. Особу автора не з'ясовано. Найпоширенішим залишається припущення 20-х pp. XX ст. А. Єршова, що Густинський літопис склав знаний церковний діяч і письменник 3. Копистенський у 20-х pp. XVII ст. Джерело викладає історію українського народу з давньоруських часів по 1597 р. і має назву «Кройніки». Літопис написано на підставі багатьох джерел, які автор систематично зазначав на берегах рукопису. Серед них — давньоруські літописи, польські історичні твори XVI ст. (Кромера, Бельського, Стрийковського та ін.). Густинський літопис віддзеркалює чимало оригінальних, часом унікальних свідчень з історії Київської Русі та середньовічної України. Зберiгся Густинський лiтопис у списках 2 пол. XVII cт. Основний його список був укладений з благословiння iгумена Густинського монастиря Авксентiя Якимовича (1665-1703) iєромонахом тiєї обителi Михаїлом Павловичем Лосицьким 2 серпня 1670 р. Список цей примiтний для української церковної iсторiографiї тим, що в ньому окрiм хронiки подiй, пов’язаних з icторiєю Київської Русi, пiвденно-руських князiвств XII-XIV cт., Литовської Русi та Польсько-Литовськiй державi подано "Лiтописець про заснування ... Густинського монастиря...".Цей "Лiтописець" передусiм розповiдає про icторiю Густинської Свято-Троїцької обителi, Ладинського Покровського скита i Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря, якi вiдiграли важливу роль у справi збереження Православ’я вiд тотального наступу католицизму на українських землях. Вiн мiстить чимало вiдомостей про життя їхнiх фундаторiв, жертводавцiв та мешканцiв, що, почасти, були постатями загальноцерковного та загальнодержавного значення. Також у цьому творi подано деякi факти з iсторiї таких давньоукраїнських чернечих осередкiв, як Києво-Печерський, Межигiрський, Терехтимирiвський монастирi. Хронологiчнi межi цього твору становлять перiод мiж 1600 та 1671 роками, а саме вiд заснування обителi до її другого спустошення вiд пожежi. Головна частина "Лiтописця" присвячена життєдiяльностi Iсаiї Копинського – вiдомого монаха-аскета, представника українського iсихазму, активного церковного дiяча, єпископа, Київського митрополита (1631-1633), котрий доклав величезних зусиль для розбудови в умовах свавiлля католицької Речi Посполитої трьох православних обителей "Заднiпровської Вишневеччини": Троїцької Густинської, Преображенської Мгарської та Покровської Ладинської. Наступна частина твору стисло оповiдає про долю тих монастирiв за митрополитства св. Петра Могили, доводячи хронологiю подiй до 1641 року, щоправда, наприкiнцi додано iнформацiю з приводу пожежi та вiдбудову соборної Троїцької церкви з роками 1671 та 1674. Таким чином, можна зробити висновок, що упорядник "Лiтописця" Михаїл Лосицький використав якийсь давнiший зразок монастирської хронiки, ймовiрно, вiдредагувавши та доповнивши його.