- •1. Запровадження і розвиток економічної теорії. Основні напрямки в економічній теорії
- •2. Предмет економічної теорії, як комплексної науки. Політична економія, мікроекономіка та макроекономіка , як складові економічної теорії
- •3. Закони, принципи та категорії економічної теорії. Позитивна та нормативна економічна теорія
- •4. Функції економічної теорії. Економічна політика. Місце економічної теорії в системі наук
- •5. Методи економічних досліджень. Загальні та спеціальні методи їх використання
- •6. Сутність виробництва. Фактори виробництва
- •7. Обмеженість виробничих ресурсів. Мета виробничих можливостей
- •8. Економічні потреби, їх суть і класифікація. Закон зростання потреб. Економічний інтерес і його функції
- •9. Економічна система і її сутність та структурні елементи. Еволюція економічних систем
- •10. Класифікація економічних систем. Традиційна, ринкова, командна і змішана економічні системи
- •2) Централізовано-планова економіка
- •12. Власність у системі економічних відносин. Суб’єкти та об’єкти власності
- •13. Структура власності, її історичні типи, види і форми
- •4) Власність громадських організацій;
- •5) Власність релігійних організацій;
- •15. Натуральна і товарна форма організації суспільного виробництва, її суть та ознаки
- •16. Товар і його властивості. Вартість товару
- •17. Вартість і ціна : альтернативні теорії
- •18. Гроші, їх сукупність, форми та еволюція
- •19. Грошовий обсяг і його закони
- •20. Функції грошей та їх характеристика
12. Власність у системі економічних відносин. Суб’єкти та об’єкти власності
Власність в економічному сенсі являє собою складну систему господарських відносин, які існують у виробництві. Ця система включає в себе такі групи відносин:
А) відносини з приводу привласнення умов виробництва і його результатів;
Б) відносини господарського використання майна;
В) економічні форми реалізації відносин власності.
Історії відомі два основних типи власності: приватна і суспільна.
Приватна характеризується тим, що засоби виробництва, а отже, і вироблений продукт належать приватним особам. Вони можуть привласнювати продукт, як своєї, так і чужої праці.
Тому розрізняють приватну власність трудову і нетрудову, що має вирішальне значення для характеристики різних форм приватної власності: дрібнотоварної, рабовласницької, феодальної і приватнокапіталістичної.
Суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту. Її можна представити у двох основних видах: як власність народу в цілому і як власність окремих колективів (державна і колективна власність).
Таким чином приватну і суспільну власність, не варто протиставляти. Прогресивний економічний розвиток завжди передбачає взаємодію цих двох типів власності.
Власність - це ядро системи виробничих відносин, серцевина кожного суспільного способу виробництва, її називають ще основним визначальним виробничим відношенням.
По-перше, власність визначає характер функціонування не лише соціально-економічних, а й організаційно-економічних відносин. Наприклад, за умов суспільного одержавлення власності немає умов для розвитку підприємництва, маркетингової організації; по-друге, власність визначає цілі і мотиви розвитку виробництва; по-третє, будь-які докорінні зміни в економічних відносинах мають починатися з відповідних перетворень у відносинах власності.
Суб’єктом (хто привласнює одну річ )права власності можуть бути фізичні особи, групи (об’єднання) людей, держави, а інколи й кілька держав.
Об’єктами (те, що привласнюється) права власності можуть бути різноманітні речі, і навіть, як це було в рабовласницькому суспільстві, людина-раб. Економістів насамперед цікавить, до якої з двох груп можна віднести той чи інший об’єкт права власності - до споживчих благ чи до економічних ресурсів. До об’єктів права власності належать не лише матеріальні речі, але й різноманітні права, цінні папери.
Серед багатьох прав власності виділяються три основні – володіння, розпорядження та використання.
13. Структура власності, її історичні типи, види і форми
Основу економічної системи капіталізму становить приватно – капіталістична власність. Ця форма власності відрізняється як від рабовласницької, так і від феодальної, а також від приватної власності дрібних товаровиробників (відкрита експлуатація).
У рабовласницькому суспільстві засоби виробництва і сам виробник – власність господарства.
За феодалізму встановлюється інша форма приватної власності – повна власність на землю і неповна на працівника виробництва, тобто кріпака.
У дрібному товарному виробництві приватна власність на засоби виробництва базується на особистій праці їхнього власника.
За капіталізму на ранніх етапах розвитку існувала повна індивідуальна приватна власність на засоби виробництва, яка концентрувалась в руках небагатьох капіталістів.
За умов командно – адміністративної системи між бюрократичним апаратом і трудящими існували відносини експлуатації.
Індивідуальна приватно – капіталістична власність була панівною на ранніх етапах розвитку капіталізму. Це був період вільної конкуренції, який існував до першої чверті ХІХ ст.
Основними видами власності є: державна, колективна, індивідуальна і змішана.
І. Державна власність – привласнення державою, вищими чиновниками державного апарату, вищими менеджерами державних підприємств засобів і результатів виробництва та управління ними об’єктами державної власності. Державна власність виникає з моменту появи держави.
Формами державної власності є:
1) загальнодержавна власність. Суб’єктом права загальнодержавної власності є держава. До об’єктів цієї власності належать: майно збройних сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об’єкти; енергетична система; системи транспорту загального користування, зв’язку та інформації, що мають загальнодержавне значення.
2) комунальна власність (адміністративно – територіальних одиниць). Суб’єктами права власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі рад народних депутатів різних (регіонів) рівнів. Обєктами комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і кошти місцевих бюджетів; державний житловий фонд; об’єкти житлово – комунального господарства; майно закладів освіти, культури, охорони здоров’я, торгівлі; транспорт і зв'язок.
ІІ. Колективна власність – привласнення певним колективом (групою) засобів виробництва, результатів виробництва, яке поєднюється з колективним управлінням і власністю.
Формами колективної власності є:
1) кооперативна – це колективна власність кооперативів, що виникають на грунті добровільного усуспільнення їхніми членами всіх або частини належних їм засобів виробництва, а також грошових внесків (паїв);
2) акціонерна (майно створене за рахунок продажу акцій).
3) корпоративна власність має у своїй основі централізацію капіталів і заощаджень найманих працівників і здійснюється колективне привласнення результатів виробничої діяльності залежно від величини отриманих на внесені кошти акцій (об’єднується капітал акціонерних підприємств: залізниця, порти, гігантські заводи);
