9. Економічна система і її сутність та структурні елементи. Еволюція економічних систем

Економічна система – це особливим чином впорядковані зв’язки між економічними суб’єктами (виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних життєвих благ). Її елементами (складовими) виступають:

• Продуктивні сили;

• Техніко-економічні та організаційно-економічні відносини;

• Відносини власності;

• Господарський механізм.

В нових ринкових умовах структурні елементи економічної системи характеризується більшим динамізмом, рухомістю, гнучкістю, а інколи і суперечливістю розвитку.

Економічна система включає рінні сфери функціонування, різні рівні господарювання її суб’єктів. Сучасна економічна система не є сукупністю індивідуальних господарств одного рівня, а складною системою кількох рівнів, що взаємодіють. Рівні економічної системи та їхні основні суб’єкти визначають так:

І. Глобальний економічний рівень:

а) світова (планетарна)економіка;

б) економіка міждержавних об’єднань.

На цьому рівні до суб’єктів відносять :

а) міжнародні та міждержавні фінансово-економічні інституції (Світовий банк – СБ, Міжнародний валютний фонд – МВФ; Європейський банк реконструкції і розвитку – ЄБРР та ін.);

б) транснаціональні корпорації (ТНК); фінансово-промислові групи (ФПГ); світові підприємницькі структури (СПС).

ІІ. Макроекономічний рівень:

а) національні економіки;

б) економіка територіально-економічних комплексів;

в) галузева економіка.

До суб’єктів макроекономічного рівня відносять :

а) суспільно-державні економічні інституції;

б) територіально-регіональне галузеві об’єднання;

в) вільні економічні зони;

г) територіально-виробничі комплекси.

ІІІ. Мета економічний рівень:

а) економіка окремих ринків (товарного, ресурсного, робочої сили);

б) економіка ринкових інфраструктурних підсистем (банківської, фінансової, податкової, грошової тощо).

Суб’єктами цього рівня є :

а) інфраструктурні інституції окремих ринків;

б) банківські, біржові, податкові та інші установи і об’єднання.

ІV. Мікроекономічний рівень:

а) локальна економіка;

б) індивідуальна економіка.

Суб’єктами базового мікроекономічного рівня виступають підприємства. Фірми, організації, установи, сім’ї, домашні господарства.

Центральне місце в економічній системі належить людині, як основній продуктивній силі суспільства. Людині приходиться мати справу з організацією виробництва, характер якого залежить від технологічного способу виробництва. Технологічний спосіб виробництва відображає поєднання засобів праці з організацією виробництва.

Перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого відбувається завдяки якісним змінам у характері засобів праці, прогресу науки і техніки. У відповідності з трьома етапами розвитку техніки розрізняють технологічні способи виробництва, які ґрунтуються на:

1. ручній праці – початок ХVІ – кінець ХVІІІ ст.;

2. на машинній праці – початок ХІХ ст., коли відбулася промислова революція, і до середини 50-х років ХХ ст.;

3. на автоматизованій праці – розпочався в кінці 50-х років ХХ ст. у зв’язку з розгортанням НТР вступила в новий етап свого розвитку, який зв’язаний з електронізацією матеріального виробництва та надання послуг і обігу.

З кінця ХХ ст. у найбільш розвинутих країнах світу все більшу роль відіграє інформація. Вона веде до появи нового типу суспільства – інформаційного.

Складову основу інформаційного суспільства становить інноваційно-інформаційна економіка, до якої мають перейти передові держави світу в трансформаційний період ХХІ століття.