3. Закони, принципи та категорії економічної теорії. Позитивна та нормативна економічна теорія

Економічні категорії – це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів. Кожна категорія виражає окремі сторони економічних відносин, а в сукупності вони характеризують економічний лад суспільства в цілому.

Економічний закон – це стійкий, істотний, причинно-наслідковий зв’язок і взаємозалежність явищ і процесів економічного життя. Якщо економічна категорія виражає який не будь один момент, або одну сторону економічних відносин, суть одного явища, то економічні закони розкривають взаємозв’язок, внутрішню залежність кількох або багатьох одно порядкових явищ. Крім того, в категоріях фіксується статичних стан, а в законах – динаміка, процеси руху і розвитку економічного життя.

Пізнання економічних законів дає змогу визначити основні тенденції економічного розвитку суспільства, передбачити його перспективу.

Економічні закони характеризуються такими особливостями: вони мають стійких характер, виявляються через практичну діяльність людей, що не рідко опосередковується політичними, ідеологічними та іншими відносинами, які часто протидіють “природно-історичному” розвитку суспільного виробництва.

Сукупність економічних законів – це субординована система, в якій виділяється з одного боку, основні (первинні, вихідні) і, з іншого, похідні (вторинні, третинні) відносини.

Розрізняють такі економічні закони:

• Основний економічний закон – виражає найхарактернішу рису і найглибшу суть, природо-економічного ладу, найглибші імпульси економічного розвитку. Цей закон виражає мету суспільного виробництва і засоби його досягнення.

• Загальний економічний закон(системи в цілому) – це закони, які охоплюють усі сторони економічних відносин (виробництво, розподіл, обмін, споживання)тобто їхню сукупність як єдине ціле (закон попиту і пропозиції, спадної граничної корисності, закон пропорційності).

• Закони окремих сфер – охоплюють певні сторони економічних відносин: виробництво, розподіл, обмін, споживання (закон підвищення продуктивності праці, закон оплати праці).

Позитивна економіка оперує фактами і вільна від суб’єктивних і оціночних суджень вона намагається сформулювати наукові уявлення про економічну поведінку.

Нормативна ж економіка уособлює оціночні судження певної групи людей про те, якою має буди економіка, або яку конкретну політичну акцію треба рекомендувати, ґрунтуючись на певній економічній теорії або на певних економічних відносинах.

Позитивна економіка вивчає те, що є, тоді як нормативна економіка виражає суб’єктивні уявлення про те, що має бути. Позитивна досліджує фактичний стан економіки; нормативна визначає, які конкретні умови чи аспекти економіки бажані або не бажані.

Завдання “позитивної економіки” – описати, пояснити і передбачити рух виробництва, інформації, доходів, тобто дослідити фактичний стан економіки.

Завдання “нормативної економіки” обґрунтування економічної поведінки вироблення економічної політики.