19. Грошовий обсяг і його закони

Грошова маса – сукупність усіх грошових засобів, які знаходяться в економіці в готівковій і безготівковій формах, забезпечуючи обіг товарів і послуг у масштабах усієї країни.

Грошова маса відображає пропозицію грошей в економіці.

У структурі грошової маси виділяються активна частина, до якої відносять грошові засоби, що реально обслуговують господарський оборот, і пасивна частина, яка включає грошові нагромадження, залишки на банківських рахунках, що потенційно можуть служити розрахунковими засобами.

Особливе місце в грошовій масфі займають «квазігроші» або «майже гроші», тобто грошові засоби на термінових (строкових) рахунках, ощадних вкладах, депозитних сертифікатах.

Грошову масу в залежності від ліквідності поділяють на певні грошові агрегати, або грошові комплекси. Причому агрегат з більш високим рівнем ліквідності входить в комплекс з більш низьким рівнем ліквідності. Ухвалена ціла система агрегатів, які вкладаються один в одний.

Загальні риси грошових арегатів :Мo, М₁, М₂, М₃, L.

Мо – входять монети і паперові гроші. Цей агрегат абсолютно ліквідний

М₁ – включає готівкові гроші, що є в обігу Мо + частина безготівкових грошей а саме гроші на банківських рахунках, до запитання, інші чекові вклади і дорожні чеки.

М₂ – складається з усіх видів грошових засобів, які вводять в М₁, а також гроші на термінових вкладах, нечекові ощадні вклади, М₂ охоплює високоліквідні грошові засоби і страхові депозити, але невнликих розмірів. В США до них відносяться вклади до 100тис$.

М₃ – утворюється з агрегата М₂ + термінові ощадні вклади великих розмірів і вони належать різним організаціям і приватним фірмам.

Отже, основну частину грошової маси становлять різні види банківських депозитів (кредитних грошей), а також деякі види цінних паперів, які мають таку ж купівельну спроможність як і банківські рахунки.

Закон грошового обігу полягає у дотримуванні в обігу необхідної кількості грошей.

КГ = СЦ-К+П-ВР/О

MV=PQ – рівняння обміну Фішера

M = PQ / V – необхідна для обігу кількість грошей.

Із закону грошового обігу випливає його найважливіший принцип: грошова маса повинна відповідати потребам обігу.

20. Функції грошей та їх характеристика

1) Міра вартості. Ця функція займає центрадьне місце в системі грошових відносин. На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим виразом вартості товару. При цьому існує обернена залежність між ціною та вартістю грошової одиниці. Гроші реалізують свою функцію міри вартості не безпосередньо, а через їхню взаємодію з маштабом цін.

Маштаб цін – суто технічна функція грошей, і являє собою законодавчу фіксацію вагової кількості монетарного металу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. За часів карбування монет маштаб цін збігався з їхнім ваговим вмістом, пізніше відбулося відокремлення офіційного маштабу цін від реального грошового вмісту.

На основі маштабу цін здійснювалося порівняння національних грошових одиниць – долара, марки, фунта. Відповідно до цього встановлювався і валютний курс.

З маштабом цін пов’язані девальвація і ревальвація грошових одиниць. Девальвація – це офіційне зменшення, а ревальвація – збільшення золотого вмісту певної грошової одиниці.

На даний час згідно з рекомендацією МВФ фіксація офіційного (золотого) маштабу цін більшістю країн заходу нині не проводиться. Але це не означає повної вичерпності функції грошей міри вартості. В сучасних теоріях це функція тлумачиться як “одиниця розрахунків”. На її базі оцінюється відносна вартість товарів. Йдеться про визначення купівельної спроможності грошової одиниці, її відносної вартості на фундаменті принципів, розробленою кількісною теорією грошей. Цінова оцінка вартості товару здійснюється до процесу його реалізації на основі функції міри вартості. Міра вартості є суспільним еталоном оцінки вартості товару.

2) Засіб обігу. Сам процес обміну товарів, обіг Т-Г-Т породжує об’єктивну потребу не лише у функції міри вартості, а й загальному засобі обігу, на базі якого відбувається реальний рух споживчих вартостей товарів, їх фактичний обмін. Перша і друга функції нерозривні. Але для здійснення обігу потрібні реальні гроші.

3) Функція нагромадження. Роздвоєння обміну на два самостійних акти – куплю і продаж - створює можливість і необхідність нагромадження грошей. Якщо гроші випадають із сфери обігу, то вони є засобом нагромадження, утворення скарбу (багатства).Функцію скарбу можуть виконувати лише справжні гроші, паперові гроші виконують функцію нагромадження і заощадження.

4) Засіб платежу. Коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу платежу. Цю функцію вони виконують як у сфері товарного обігу (продаж товарів в кредит), так і поза ним (сплата з\пл), податків, (орендної лати).

5) Функція cвітових грошей. Ця функція здійснюється в економічних відносинах між країнами.