6. Запобігання та розв'язання сімейних конфліктів

“Усі щасливі сім'ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім'я нещасна по-своєму”, — так починається роман Л. Толстого про трагічний І сімейний конфлікт Анни Кареніної. Сімейні конфлікти, як і нещасливі сім'ї, несхожі один на одного, бо торкаються почуттів та інтимної сфери людини. Тому специфіка сімейних конфліктів полягає в тому, що вони не завжди регулюються правом. За допомогою безпосередньо правових норм можна врегульовувати лише ті аспекти сімейного життя та відносин, на які держава може впливати шляхом установлення обов'язкових правил поведінки. Проте цивілізовані стосунки й правомірна поведінка в сім'ї є важливою умовою сімейної гармонії.

На етапі вступу до шлюбу важливе значення для профілактики можливих конфліктів має дотримання визначених чинним законодавством вимог щодо умов та процедури взяття шлюбу. Відповідно до чинного законодавства умовами вступу в шлюб є досягнення шлюбного віку (для жінки — 17, для чоловіка 18 років, при можливості вступу в шлюб особи, що досягла 14 років за її заявою, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам) та взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу. Для забезпечення стабільних відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей установлена державна реєстрація шлюбу. На орган державної реєстрації покладається обов'язок ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховування перешкод до реєстрацію шлюбу. Чинне сімейне законодавство передбачає взаємну обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров'я. Приховування тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для одного з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Сімейний кодекс України (2002 р.) вперше законодавчо врегулював статус та процедуру заручин (ст. 31). Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Кодекс визначає обов'язок

165

особи, яка відмовилась від шлюбу, відшкодувати другій стороні затрати, що їх вона зазнала у зв'язку з приготуванням до шлюбу та весілля.

Важливе значення для профілактики та мирного вирішення сімейних суперечок і конфліктів є дотримання у сімейних стосунках передбачених чинним законодавством прав та обов'язків подружжя, матері, батька, дитини, інших членів сім'ї та родичів. Серед основних гарантованих законодавством особистих немайнових прав подружжя — право на материнство, на батьківство, на повагу до своєї індивідуальності, на фізичний та духовний розвиток, на особисту свободу. Невиконання цих положень може стати підставою для серйозних конфліктів у сім'ї. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Проте усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Основним інтегруючим фактором у шлюбі є сумісна діяльність подружжя: ведення спільного господарства, народження та виховання дітей, відпочинок тощо. Дружина й чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Запобіганню майновим спорам між подружжям має слугувати врегулювання у Сімейному кодексі права особистої приватної власності дружини та чоловіка, права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, не заборонених законом, як щодо майна, яке є їхньою особистою власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном, яке нажите ними під час шлюбу. При розпорядженні майном одним із подружжя не вимагається (за винятком випадків відчуження будинку, квартири, автомашини та ін.) згода іншого.

Проте коли руйнується сім'я і неможливо уникнути конфлікту, розподіл майна часто-густо відбувається болісно, через те, що кожен намагається доводити своє переважне право на володіння тим чи іншим майном. Цивілізованому вирішенню таких спорів має слугувати інститут шлюбного договору, який передбачений Сімейним кодексом України. Він закріплює право подружжя укласти такий договір як до реєстрації шлюбу, так і під час перебування в шлюбі з правом внесення до нього змін за взаємною згодою. Змістом шлюбного договору є регулювання майнових відносин між подружжям, визначення їхніх майнових прав та обов'язків. Такий договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

166

Важливою умовою запобігання конфліктам у родині є дотримання визначених чинним законодавством порядку й обов'язку утримання батьками дитини (повнолітніх непрацездатних дочки, сина, які потребують матеріальної допомоги), а також повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Серед засобів врегулювання сімейного конфлікту — передбачена Сімейним кодексом України (ст. 119, 120) можливість встановлення режиму окремого проживання подружжя. Такий режим за заявою подружжя або за позовом одного з подружжя може бути встановлений рішенням суду у разі неможливості чи небажання дружини й/або чоловіка проживати спільно. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав і обов'язків подружжя, які встановлені чинним законодавством і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.

Радикальним способом розв'язання сімейних конфліктів є розірвання шлюбу. На думку психологів, юридичному розлученню, як правило, передують емоційне розлучення, що полягає у втраті любові й довіри між подружжям, та фізичне розлучення, яке призводить до роздільного побуту й проживання подружжя. Численні сімейні конфлікти створюють умови, неможливі для сімейного життя та спільного проживання. В такій ситуації право на розлучення надає можливість членам подружжя позбавитися постійної соціальної та міжособистісної напруги, в якій вони перебувають.

Сімейним кодексом передбачено спрощений порядок розірвання шлюбу державними органами реєстрації актів громадянського стану на підставі спільної заяви подружжя, яке не має дітей. Проте у разі розірвання шлюбу в судовому порядку на суд покладається зобов'язання вжити заходів щодо примирення подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Рішення про розірвання шлюбу суд постановляє, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя й збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей.

Проте розлучення як спосіб розв'язання сімейного конфлікту вирішує далеко не всі проблеми. Конфліктні стосунки між колишнім подружжям можуть продовжуватися у площині вирішення майнових, житлових проблем, питань сплати аліментів тощо. Але найтяжчими є негативні наслідки розлучення батьків для дітей.

Отже, правові засоби можуть сприяти лише частковому розв'язанню сімейних конфліктів. Основні можливості щодо попередження та оптимального вирішення сімейних конфліктів — у сфері соціальної психології, зокрема, психології сім'ї та психології міжособистісних відносин. Крім того, слід зауважити, що не всі сімейні конфлікти мають негативне значення. Конфлікти можуть допомагати подружжю краще розуміти та враховувати інтереси один одного, дійти справжнього порозуміння зі спірних питань.

Подружній конфлікт, як правило, має емоційне забарвлення і тому важливо розрізняти емоційні та конструктивні причини його виникнення. Однією з найскладніших проблем у конфліктології є розв'язання емоційних конфліктів. Саме подружжя зазвичай не в змозі вирішити їх самостійно. У таких випадках стане в нагоді допомога професійних психологів, а також посередників, у ролі яких можуть виступати родичі, друзі, знайомі, а інколи й незнайомі люди.

Для вирішення неемоційних конфліктів існує багато способів. Наведемо деякі з них [44, с. 48–49].

1. Кожен з подружжя одночасно виконує кілька ролей. Наприклад, роль дружини, матері, домогосподарки, юрисконсульта тощо. Те ж саме можна сказати й про чоловіка. Якщо виникають конфлікти з причини несумісності цих ролей, то саме подружжя має визначитися: робота чи дитина, кар'єра чи сім'я.

2. У разі конфлікту з приводу того, хто є главою сім'ї, в нагоді стануть такі варіанти вирішення цієї проблеми: а) домовитися щодо спільного прийняття рішень з важливих питань сімейного життя; б) не акцентувати увагу на цій проблемі — лідер має визначитися сам; в) розподілити сфери домінування.

3. Не переносити власні внутрішні конфлікти у сім'ю, але намагатися вислухати один одного, заспокоїти, щось порадити і тим самим розрядити внутрішню наругу у партнера по шлюбу.

4. Не переносити службові стосунки на подружні.

5. Не акцентувати увагу на недоліках, прорахунках та помилках партнера по шлюбу, намагатися пам'ятати про переваги.

6. Завжди пам'ятати, що ніжність, ласка, поважне ставлення, добре слово тощо можуть улагодити чимало конфліктних ситуацій.

Взаємна повага та доброзичливість, взаємодопомога та співчуття, спільні цілі та спільна діяльність сприяють досягненню справжньої сімейної єдності, коли окремі “Я” інтегруються у спільне “Ми”.

18