34.Смакова і нюхова сенсорні системи.

Ми сприймаємо запахи завдяки спеціальній нюховій сенсорній системі. Це фізіологічна система, яка спеціалізується на сприйнятті хімічних подразників і формуванні специфічного відчуття запаху.

Спеціальні клітини, що здатні сприймати хімічні подразники зовнішнього й внутрішнього середовища, називають хеморецепторами (від грец. хемо - хімія).Нюхові рецепторні клітини (хеморецептори) розміщені у слизовій оболонці верхньої частини носової порожнини. Вони здатні сприймати молекули різних пахучих хімічних речовин. Ці молекули, розчиняючись у слизу, який виділяє слизова оболонка носової порожнини, контактують із війками нюхових рецепторів і подразнюють їх. У результаті подразнення виникають нервові імпульси, які через нюховий нерв прямують спочатку до підкіркових центрів головного мозку (проміжний мозок), від яких передаються у нюховий центр кори кінцевого мозку, де й формується відчуття запаху.Гостроту нюху визначають за найменшою концентрацією речовини, яка спричинює відчуття запаху. Її вимірюють кількістю молекул пахучої речовини в 1 см3 повітря. Нюхова система швидко звикає до запаху. Якщо людина заходить до кімнати з певним запахом, то через деякий час перестає його відчувати. На гостроту нюху впливає температура і вологість. Оптимальна температура для сприйняття запахів становить +30 °С.Смак - це відчуття, що виникає при дії розчинів хімічних речовин на спеціальні рецептори, що містяться в ротовій порожнині.Смакові відчуття є індивідуальними. Більшість учених виділяє чотири елементарні смакові відчуття: солодке, солоне, кисле і гірке. Відчуття смаку відіграє велику роль у регуляції надходження хімічних речовин до організму (їжа), формуванні апетиту, регуляції травлення.Рецептори смаку (хеморецептори) - це спеціалізовані клітини розташовані у смакових бруньках слизової оболонки внутрішньої поверхні щік і піднебіння та язика (мал.2,1). Кожна смакова брунька язика з'єднана з ротовою порожниною невеликим отвором - порою. Вона веде в невелику камеру, заповнену рідиною, на дні якої розташовані смакові рецептори, їжа в ротовій порожнині змочується слиною. Смакові рецептори реагують на речовини, з яких складається їжа, подразнюються, і сигнали у вигляді нервових імпульсів через смаковий нерв прямують спочатку до підкіркових центрів головного мозку (проміжний мозок), від яких передаються у смаковий центр кори кінцевого мозку, де й формується відчуття смаку.

35.Автономна нервова система.

Автоно́мна (вегетативна) нерво́ва систе́ма — у ссавців частина нервової системи, яка керує мимовільними діями гладких м'язів (стравоходу, кровоносних судин), серця і залоз. Функцією автономної нервової системи є підтримка гомеостазу — сталості внутрішнього середовища організму. Вона не підкоряється свідомості, хоча й підпорядкована спинному та головному мозку.

Звичайно вегетативна нервова система поділяється на два підрозділи: симпатичну та парасимпатичну системи. Третя, ентерична, система, що іннервує травні органи та здебільшого незалежна від центральної нервової системи, також іноді вважається частиною автономної нервової системи.Симпатична система відповідає на стрес, збільшуючи серцебиття, кров'яний тиск, цілком готуючи тіло до дій. Парасимпатична система важливіша, коли тіло перебуває у стані спокою. Вона сповільнює серцебиття, знижує кров'яний тиск, стимулює травну систему.