• Погрози кинути її;

• Погрози самогубства;

• Погрози нанесення фізичної шкоди собі або родичам;

• 2.3. Сучасна ситуація в Україні. Шляхи виходу

• Зараз проблема дитинства одна з найважливіших проблем нашої країни. І не треба легковажно ставитися до ситуації, що склалося, бо діти – це наше майбутнє і треба сприймати це дуже серйозно.

• На паперах все виглядає не так, як у реальному житті. Більшість дітей, як і їхніх батьків, і уявлення не має про права дитини і про Конвенцію ООН про права дитини. Та навіть ті, хто знають, не можуть застосувати свої знання належним чином, бо вічно. Проблемою нашого населення була юридична необізнаність на неграмотність. Так, держава робить деякі окремі, повільні, рідкі кроки на шляху вирішення цієї проблеми, але повинні існувати дійсні шляхи виходу, справжня рішуча програма.

• Конвенція ООН про права дитини порушується на кожному кроку, бо про неї знають одиниці. Тому, поглянувши на нижче наведену таблицю, можна побачити реальну ситуацію, що склалася в Україні, відносно виконання Конвенції й порушення прав дитини.

Висновок

Діти завжди були джерелом натхнення, радості та щастя. Але склалося так, що вони з’являються на світ, де панує політика, економіка, право, культура та релігія. І так, як вони є важливою складовою нашого суспільства, кожен з нас має навчитися ставитись до них, як до тих, у чиїх руках буде наше майбутнє. Ні одна декларація, ні одна конвенція чи конституція не прийнята «для галочки» і «просто так». Всі закладені принципи у цих документах є тією елементарною базою для виховання здорових (як і у фізичному, так і у психічному плані) майбутніх громадян будь-якої держави. Звичайно, є протиріччя у вихованні і у формуванні свідомості, як правової, так і національної, і кінець кінцем, просто людської , у різних країн, етнічних груп чи станів, але та база прав дитини має бути у кожного.

Сьогодні вже не достатньо просто змінювати світ в інтересах дітей, сьогодні все йде мова про те, щоб змінювати світ разом з дітьми. Для цього треба слухати, що кажуть молоді люди, треба надавати їм можливість висловлювати свою думку і брати участь у прийнятті рішень, що торкаються їх життя. Настав час перейти від доброчинності стосовно дітей до визнання того, що кожна дитина, як і кожна людина, має власні права.

Я переконана, що починати змінювати суспільство треба з молоді, із забезпечення прав, гарантованих Конвенцією. Таких прав, як право на вільне висловлювання своїх думок, своїх поглядів на різні проблеми, право бути вислуханим і право приймати рішення, впливати на процеси в суспільстві. Механізми для забезпечення цих прав існують не тільки в державі, а й в молодіжному та дитячому оточенні – в розвитку шкільного самоврядування, залученні дітей до обговорення суспільних проблем, які безпосередньо їх стосуються. Коли, наприклад, ухвалювалося рішення стосовно проведення шкільної реформи, ніхто не поцікавився думкою школярів. Вважаю, що в цьому випадку слід би послухати учнів і врахувати їхні побажання.

Ми перебуваємо у періоді трансформації, не тільки політичної, але й культурної. У нас зараз суспільна криза – і вона відчутно позначається на молоді. Однак нинішня молодь вже зробила ковток свободи – тому зміни на гірше вже не зможуть відбуватися.

Завжди приємно чути про права дітей від самих дітей, приємно чути про їхні обов’язки. Але це реально вже наслідок величезної, кропіткої роботи дорослих, які цілком усвідомлюють всю значимість маленької людини.

Список літератури