35. Процес управління за результатами

Основна ідея управління за результатами полягає в тому, що жодна організація не представляє ніякої цінності сама по собі, але вона є впорядкованою формою, яка об'єднує окремих індивідів та їх групи для досягнення певних результатів.

Управління за результатами - це сукупна система управління, мислення та розвитку, за допомогою якої досягаються цілі, визначені і погоджені всіма членами організації.

Праця в системі управління за результатами не має примусового характеру, тобто його зміст, послідовність, місце і час виконання обумовлюються тільки результатами, у визначенні яких бере участь і керівництво, і персонал.

Виходячи з цього, можна дати наступну схему управління:

1) управління діяльністю, яке складається з планування діяльності, постановки виробничих завдань, створення системи вимірювання виробничої роботи, контролю за виконанням завдань;

2) управління персоналом, до якого відносяться забезпечення співпраці між усіма членами трудового колективу, кадрова політика, навчання, інформування, мотивація працівників;

3) управління найважливішими зв'язками організації;

4) постійне вдосконалення управління діяльністю організації і персоналу, зовнішніми зв'язками організації, у тому числі поліпшення планування діяльності підприємства, дослідження і розвиток мікроклімату в організації, вдосконалення розподілу праці.

ЗЕД

1.Поняття та особливості зед.

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

До особливостей розвитку зовнішньоекономічних відносин України необхідно віднести те, що входження нашої держави у світове співтовариство відбувається в умовах глибокої кризи національної економіки та економік країн, що утворилися на території колишнього СРСР, і країн колишньої РЕВ, з якими Україна мала найтісніші економічні зв'язки. Під впливом економічної кризи наша держава зазнала великих втрату виробничому і науково-технічному потенціалі, допустила істотне погіршення структури виробництва та експорту, нажила великий зовнішній борг і великі суми по його обслуговуванню. Будучи породженням в певній мірі дезінтеграційних процесів на території колишньої РЕВ, і передусім на території колишнього СРСР, спад виробництва, в свою чергу, призвів до обвального скорочення економічних зв'язків України з постсоціалістичними державами. А це означало втрату Україною ринків збуту, на які припадала значна частина вітчизняного зовнішньоторгового обороту.

За таких умов наша країна здійснила переорієнтацію своїх зовнішньоекономічних зв'язків з постсоціалістичних країн на розвинуті капіталістичні країни. Однак останні не заінтересовані в появі на світовому ринку нового сильного конкурента. А тому й окремі з них зберігають дискримінаційні заходи щодо економічних зв'язків з Україною, прагнуть взяти під контроль український ринок стратегічної продукції і технологій і разом з тим витіснити українські підприємства з ринку СНД.

Ще одна особливість зовнішньоекономічної діяльності України - недостатність досвіду розвитку міжнародних економічних відносин. До набуття Україною незалежності переважна частина досвіду щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності була зосереджена в союзних органах управління. Навіть якби Україна володіла повним (сукупним) досвідом СРСР щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, то і тоді б вона не змогла його застосувати в повній мірі, оскільки то був досвід роботи в іншій економічній системі, в умовах жорсткої державної монополії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності.