Варіабельность реакцій адаптації до гіпоксії

Зниження парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі при перебуванні людини в гірських районах викликає різні пристосувальні перебудови в системі зовнішнього дихання, транспорту газів кров'ю і утилізації кисню в тканинах. При цьому у всіх ланках системи дихання можуть виявлятися індивідуальні особливості, властиві даній особі. Показано, напри­клад, що міра зниження життєвої ємкості легенів (ЖЕЛ) на однакових висотах в одних піддослідних не перевищуєте—10%, тоді як в інших досягає 50% вихідної величини [181.

Індивідуальні відмінності в реакції систем транспорту кисню на гіпоксію залежать від чутливості організму і виникають зазвичай на висоті близько 3 тис. м, але найбільш виражені при значному зниженні Ро, викликаному підйомом на висоту 6 тис. м н. в. м. [3]. Можна вважати, що не лише більш значна міра кисневого голодування, але і перебування на попередніх етапах підйому, накопичення недоокисленних продуктів обміну і дефіцит макроергів збільшують розбіжності між певними індивідами, виявляючи адаптивні можливості орга­нів дихання і кровообігу.

Пристосовні реакції, які збільшують хвилинний об'єм вентиляції легенів при вдиханні гіпоксичною газовою сумішю, можна віднести до механізмів так званою терміновою адапта­ції, направленою на збереження кисневого гомеостазу. При повторній зустрічі організму з аналогічним подразником в ре­зультате збереження і обліку інформації про попередні події реакція організму, як правило, буває інший. У біокібернетиці це явище розглядається як результат «навчання» системи, а в біології — як результат адаптації організму до подразника. Встановлено, що навіть при повторному вдиханні піддослідними газо­вих сумішей з низьким вмістом кисню, міра досконалості пристосувальних механізмів виявляється неоднаковою: в од­них піддослідних міра приросту ХОД складає 167%, тоді як в інших — всього 115%

Після перебування в горах, як правило, спостерігається підвищення резистентності людини до кисневого голодування, прояв­ляється в більшій мірі гранично допустимого підйому або часу перебування на фіксованій висоті. Резерв часу на висо­те 7,5 тис. м до сходження в групі піддослідних складав ми­нимально 3 мін 45 сік, максимально — 32 мин. Варіації цього по­казника також укладаються у восьмикратній межі. Після сходження і деякої адаптації піддослідних до нестачі кис­ню резерв часу на тій же висоті складав мінімально, максимально — 89 хв. Таким чином, після сходження вариа­ції індивідуальних значень резерву часу для тих же піддослідних зросли до 30 разів. Ці розрахунки, зроблені нами на підставі первинних матеріалів, опублікованих Н. А. Агаджаняном і сотр. [1, 4], підтверджують положення про те, що в умовах підвищеного функціонального навантаження межі індивідуальних відмінностей ре­активності зростають.

Зіставлення пристосовних реакцій в групах піддослідних з різним анамнезом показало, що після перебування в го­рах на висоті 3,325 тис. м впродовж 45 діб у жителів средньогір’я висотна «межа» зростала на 770 м, у альпіністів — на 800 м, а у жителів рівнини — всього на 310 м. В той же час облік не лише середніх для всієї групи, але і індивідуальних показників дозволив іншим дослідникам встановити, що і в групі жителів високогір'я і в групі рівнинних жителів в рівній мірі є індивіди з нетиповою реакцією на фізичну нагруз­ку [653]. Ці дані певною мірою зрозумілі з точки зору гетерогенності будь-якої популяції при наданні організму підвищених вимог, що створюються нестачою кисню. При дослідженні загального вживання кисню і рівня основного обміну при перебуванні «рівнинних» піддослідних в горах було виявлено, що приріст надходження кисню при ходьбі в різних піддослідних варіює від 15 до 140%, основний обмін в деяких осіб підвищується, в інших не змінюється [84].

Істотні варіації спостерігаються також в здатності гематопоетичної системи збільшувати кількість еритроцитів в крові, синтезувати гемоглобіни, що володіють великою спорідненістю до кисню, утримувати воду в клітинах, не дивлячись на підвищене випаровування, підтримувати гомеостаз по основних житєвих параметрах за рахунок модифікації ряду фізіологічних функцій. Характерно, що навіть проникність капілярів, що зазвичай зростає при найрізноманітніших діях, в умовах гіпоксії в деяких випадках виявляє зворотні індивідуальні реакції. Показано, наприклад, що з 13 здорових людей, які впродовж 40 хв. дихали газовою сумішшю, що містить 12% кисню, у восьми проникність капілярів (по Лендісу) зростала, в трьох — не змінювалася, а в двох — знижувалася [464]. Природно, що прояви термінової адаптації, розвивається як безпосередня реакція на гіпоксію, і ланцюгові реакції пристосування до високогірних умов в процесі тривалого перебування людини на висоті понад 3 тис. м повинні відрізнятися як по ефективності адаптації, так і по мірі інди­відуальної дисперсії показників.