Особливості зовнішньо- і внутріклітинного розподілу електролітів в різних відділах мозку вг- і нг-крис під дією гострої гіпоксії гіпоксії

Порівняльне вивчення характеру розподілу лужних эле­ментов в мозку ВГ-и НГ-крис показало, що зниження парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі наводить до зрушень в трансмембранному співвідношенні іонів, залежним від міри кис­лородной недостатності. Отримані нами дані показали, що «під'їм» на умовну висоту 6 тис. м н. в. м. робить сущест­венное вплив на характер розподілу електролітів в мозку ВГ- і НГ-крис. Загальним для обох груп піддослідних тварин було зменшення концентрації лужних елементів в позаклітинному просторі всіх досліджуваних відділів мозку, причому у ВГ-крис рівень позаклітинного калія виявився нижчим, ніж у НГ-крис, у всіх відділах мозку, окрім мозочка (мал. 44). Рівень внеклеточ­ного Иа+ в корі великих півкуль і довгастому мозку ВГ-крис також знижувався значніше, ніж в НГ. Концентра­ция Иа+ в клітинах мозку ВГ-крис (окрім кори великих півкуль) зростала, особливо в стовбуровій частині і мозочку, тоді як у НГ-крис вона знижувалася. На відміну від інших відділів мозку, в довгастому мозку НГ-крис рівень внутріклітинного Na + під дією розрідженої атмосфери зріс більш ніж в два рази порівнянню з контролем.

Трансмембранний градієнт розподілу К у відповідь на гостру гіпоксію у ВГ-крис знижувався, особливо в довгастому мозку, тоді як в НГ він значно підвищувався, головним чином в стовбуровій частині і мозочку. В той же час в довгастому мозку НГ-крис цей градієнт помітно зменшувався унаслідок посиленого накопичення натрію усередині клітин. Загальним для ВГ- і НГ-крис яв­лялось підвищення концентраційного градієнта К/К внаслідок переважної втрати іонів калія з позаклітинного середовища. Концентрація внутріклітинного К+ в стовбуровій частині і мозочку ВГ-крис, а також в стовбуровій частині і довгастому мозку НГ-крис при цьому збільшувалося. Співвідношення електролітів К в клітинах мозку ВГ-крис, за винятком кори великих півкуль, зменшувалося в результаті підвищення внутрішньоклітинної концентрації Na +. У НГ-крис цей коефіцієнт різко зростав (особливо в мозочку) унаслідок зменшення вмісту Na + в клітинах у відповідь на дію гіпоксії (мал. 45).

Таким чином, кора і підкіркові структури мозку ВГ- і НГ-крис неоднаково реагують на висотну гіпоксію як по характеру, так і по мірі вираженості змін, що, по-ви­димому, обумовлено різним рівнем метаболічної активнос­ти окремих утворень і неоднаковою чутливістю до недостатку кисню. Так, в мозку ВГ-крис співвідношення концентра­ций натрію, і К у відповідь на гостру гіпоксію понижа­лись, за винятком кори великих півкуль, тоді як у НГ-крис вони помітно підвищувалися (виняток становив лише продов­гуватий мозок). Калієвий градієнт концентрації в мозку як ВГ-, так і НГ-тварин збільшувався унаслідок втрати іонів ка­лія з позаклітинного простору.

У міру збільшення розрідження атмосфери (підйом в баро­камері на «висоту» 9 тис. м н. в. м.) зрушення в співвідношенні електро­літів між зовнішньо- і внутріклітинним середовищем ставали однотип­ними, виявляючись посиленням накопичення Na + усередині клітин (за виключенням кори великих півкуль НГ-крис) разом з пониженням позаклітинної концентрації, що свідчить про переміщення Na + з позаклітинного простору в клітини. Загальним для обох груп піддослідних тварин було закономірне зменшення зовнішньоклітинної концентрації обох лужних елементів у всіх піддослідних відділах мозку, аналогічне що спостерігалося при розріджені, еквівалентному висоті 6 тис. м н. в. м. Причому в корі великих півкуль і стовбурової частини ВГ-крис втрата електролітів з позаклітинного простору більш виражена, ніж у НГ-крис. За­тримка натрію в клітинах мозку ВГ-крис була значнішою. Виняток становив довгастий мозок НГ-крис, в якому рівень внутріклітинного Na+ підвищувався у відповідь на різку міру розрідження атмосфери значніше, ніж у НГ-крис (мал. 46). Співвідношення К/К (окрім кори великих півкуль НГ-крис) в помітного зменшення його позаклітинної концентрації. Рівень калія в клітинах кори великих півкуль ВГ- і НГ- щурів знижувався, більше в НГ. У інших відділах мозку він зростав, особливо в довгастому мозку у ВГ- і НГ-крис. Внутрішньоклітиного співвідношення електролітів К/Na у мозку ВГ- і НГ-крис знижувалося унаслідок накопичення натрію в клітинах (мал. 47) .

Отримані дані свідчать про те, що міра розрідження атмосфери істотно впливає на характер розподілу електролітів між зовнішньо- і внутріклітинним середовищем в мозку ВГ- і НГ-крис. Причому із збільшенням дефіциту кисню у вдихуваному повітрі зрушення в співвідношенні електролітів в мозку ВГ- і НГ-крис стають однотипними і виявляються пониженням нат­рієвого і внутріклітинного співвідношень лужних елементів в ре­зультаті посиленого накопичення натрію в клітинах мозку разом з підвищенням калієвого концентраційного градієнта унаслідок зменшення позаклітинної концентрації калія.

На підставі отриманих даних можна сказати, що розвиток гострої гіпоксичної гіпоксії викликає перерозподіл іонів Na і К між клітинами і міжклітинним простором. При цьому характер зрушень іонної асиметрії залежить від міри дії гіпоксії.

Зрушення в співвідношенні електролітів, зниження парціального тиску кисню, що настають в результаті, у вдихуваному повітрі, не ідентичні по силі характеру прояву в різних відділах мозку у ВГ- і НГ-крис, що, мабуть, обумовлено їх неоди­наковою чутливістю до кисневого голодування. Вплив гіпоксії на трансмембранний розподіл електролітів в мозку свідчить про зміну проникності клітинних мембран і порушення діяльності транспортних систем, що забезпечують переміщення іонів між клітинами і позаклітинним простором.