Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді Михайлова.doc
Скачиваний:
44
Добавлен:
21.12.2018
Размер:
890.37 Кб
Скачать

Серажиж К. С.

1. Становлення науково-популярної літератури в Україні

Перш за все, згідно з ДСТУ 3017—95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення»,

науково-популярне видання – це видання відомостей теоретичних та (чи) експериментальних досліджень у галузі науки, культури і техніки, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям.

Цільове призначення - розповсюдження та пропаганда наукових та інших спеціальних знань у галузі науки, техніки, виробництва, в тому числі їх історії. Вони містять відомості наукового або прикладного характеру, але не у всьому обсязі, а тільки у вигляді загальних законів, понять, висновків, знання яких необхідно суспільству в цілому.

Варто зазначити, що до науково-популярних відносяться не лише ті видання, які популяризують основи певних наукових дисциплін. Часто саме в цьому помилково вбачають значення складного прикметника «науково-популярний». Вважається, що видання не тому є науково-популярним, що популяризує науку, а тому, що науковими є його фактаж, характер вміщеної інформації, дотримання у викладі матеріалу відповідних критеріїв науковості: точності, достовірності, логічності.

На відміну від наукової, науково-популярна книга покликана змінити повсякденну свідомість великих груп читачів, які не володіють детальними знаннями наукових фактів і теорій і спираються на так званий «здоровий глузд» та очевидні факти.

60-70-ті роки XIX століття

У Росії перші друкарські популярні твори про науку з'явилися в 1-ій чверті 18 ст. Перші російські журнали «Примітки» до «Санкт-петербурзьких відомостей» (1728—1742 рр.) і «Щомісячні вигадування, до користі і звеселяння службовців» (1755—1764 рр.) були переважно науково-популярними. Передові російські учені, починаючи з М. С. Ломоносова, були пропагандистами науки.

У 60-70-х роках 19 століття науково-популярні видання разом з іншими типами видань набувають досконалого вигляду та побудови. У цей час активно формувалися принципи пропаганди наукових знань, які згодом були розвинуті і увійшли в теорію редагування науково-популярної літератури. Пропаганда природничонаукових знань розглядалася редакторами та видавцями як важливий напрямок освіти народу, у цій діяльності брали участь найбільші вчені і публіцисти.

Дослідник проблеми популяризації науки в Росії 60-х років XIX століття А. В. Панков вважає, що в ці роки в російській культурі остаточно завершився процес наукової популяризації як сфери діяльності. За спостереженнями теоретиків-демократів, робота популяризатора-публіциста складалася з двох компонентів: переробка наукових ідей у соціально-політичні переконання, адресовані сучасному читачеві, і практична оцінка досягнень науки. Причому наука сприймається як духовна освіта, перш за все.

Тип науково-масового видання отримав початок у виданні серії "Російські письменники XVIII і XIX ст.". Серія видавалася І. І. Глазуновим, який доручив вести "загальну редакцію всього видання" П. А. Єфремову. Він показав загальний підхід до формування науково-популярного видання: у видання включали «всі відомі у пресі твори (слова Єфремова) кожного видаваного письменника, з додаванням по можливості того, що залишилося в рукописах. З перекладів будуть поміщені цілком всі зроблені у віршах і ті, які мають особливо характеристичне значення за своїм змістом або по тому видному місцем, яке вони займають у літературній діяльності письменника... Будуть постійно додаватися: біографія письменника, пояснювальні примітки до тексту, пояснення і добре гравірований портрет письменника з його факсиміле».

Журнал "Русское слово" - найбільше демократичне і соціально-публіцистичне видання 60-х років XIX століття. Одним із ідейних керівників цього журналу був Писарєв. Журнал визначив вимоги до науково-популярних матеріалів. Робота в журналі Писарєва сприяла формуванню певних поглядів читачів. Наприклад, виступи журналу, присвячені європейським революціям, війні Півночі і Півдня в Сполучених Штатах Америки, які публікувалися з номера в номер, створюють у читача стійкий інтерес до боротьби трудящих за свої права.

"Вилікувати ціле суспільство може тільки воно саме за допомогою знання, тому що хвороба його походить від неуцтва», - писав журнал. Звідси - особлива увага до просвіти, пропаганди знань, до пошуку форм і методів пропаганди знань.

А. І. Герцен писав: "Одна з головних потреб нашого часу - узагальнення істинних, ділових відомостей про природознавство. Їх багато в науці - їх мало в суспільстві; треба заштовхнути їх у потік суспільної свідомості, потрібно їх зробити доступними, треба їм дати форму живу, як жива природа, треба дати їм мову відверту, просту, як її власну мову, яким вона розгортає нескінченне багатство своєї сутності в величній і стрункій простоті". Це висловлювання Герцена досить чітко окреслює завдання популяризації наукових знань. Як вказує Е. А. Лазаревич, яка дослідила особливості популяризації науки в Росії, Д. І. Писарєв більшість робіт, опублікованих у журналах "Світанок", "Русское слово", "Дело", присвятив проблемам науки та її популяризації. Він писав про розвиток цивілізації, про еволюційне вчення Ч. Дарвіна, про користь науки. На думку Писарєва, популяризатор має вміти піднятися від факту до ідеї, показати зв'язок наукового досягнення з потребами практики, єдність (зв'язок) різних наук ("загальний цикл знань"), тому що лише цим шляхом можна допомогти суспільству піднятися "до самої свідомості і до всеосяжного погляду на своє власне життя". Науково-популярна література XIX століття має зразки творів, що відповідають викладеним вимогам.

Конкретність і послідовність викладу науково-популярного твору - найважливіші категорії редакторської оцінки науково-популярної літератури, врахування специфіки читацької адреси лежить в основі підготовки редактором видання.

Таким чином, у 60-70-ті роки визначальним напрямом у книговиданні була просвіта, що сприяло виробленню критеріїв оцінки науково-популярної літератури XIX століття.

За останні 20 років століття відомий петербурзький видавець Ф. Ф. Павленков випустив 500 науково-популярних творів. Формуються науково-популярні серії "Бібліотека корисних знань", "Популярна наукова бібліотека", "Життя чудових людей".

Видавництво І. Д. Ситіна випускало науково-популярну літературу, яка відповідала, перш за все, критеріям науковості. До підготовки видань Ситін привертав провідних вчених, професорів. Завдяки діяльності видавництва Ситіна книги про науку наблизилися до запитів наукової та практичної діяльності. [1]

Науково-популярна література у XX столітті

У ХХ ст. популяризація нукових знань значно розширилася і поглибилася. Підготовка ряду науково-популярних видань того періоду сприяла виробленню цілого комплексу критеріїв оцінки науково-популярного добутку, який виміряються високими зразками популяризаторського мистецтва.

На сторінках «Літературно-Наукового Вісника» (1898-1906), журнального видання Українсько-рускьої видавничої спілки, проходили апробацію новочасні науково-публіцистичні жанри: огляди, рецензії, наукові портрети.

Після Жовтневої революції 1917 р. організація систематичної пропаганди і популяризації науки була складовою частиною діяльності Комуністичної партії. У 1919 р. у Держвидаві був утворений науково-популярний відділ, який випустив ряд загальноосвітніх серій для читачів різних категорій («Наука для всіх», «Начатки науки», «Книжкова полиця робітника», «Природа довкола нас» та ін.). Поряд із популярними творами класиків російської науки серії включали кращі твори зарубіжних популяризаторів — До. Фламмаріона, Же. А. Фабра, Дж. Тіндаля та ін.

У 1972 р. в СРСР видано 2093 науково-популярні книги і брошури накладом 66,5 млн. екз. (для порівняння: у 1940 — 1145 назв накладом 12,8 млн. екз.). Популяризації досягнень сучасної науки присвячені щорічники «Наука і людство», «Еврика», багато журналів. [2]

Сучасний стан науково-популярного видання

Посттоталітарне суспільство, до якого належить Україна, все ще перебуває у нестійкому стані невизначеності. У стані невизначеності, коли умови життя не задовольняють людину, її збуджений інтелект інтенсивно шукає шляхів до ліквідації дефіциту інформації через побудову гіпотез, припущень. І тут на допомогу приходить науково-популярна література, яка закликає на допомогу світ пошуків і знахідок, мандрівок і відкриттів. Роль науково-популярної літератури у пропаганді знань і залучення людей до набутків прогресу стає дедалі важливішою.

Про те, що зараз на державному рівні науково-популярна література не підтримується і, відверто кажучи, не розвивається, а радше животіє, засвідчує хоча б той факт, що, крім колекційних журналів "Древо познания", які видає відома британська компанія "Маршал Кавендіш" (віднедавна в кіосках з’явилася українська версія - "Дерево пізнання" із задекларованим накладом 200 тисяч примірників), а також російського журналу "Вокруг света" (створена й українська редакція, але це також російськомовне видання), у кіосках преси годі щось знайти.

Нині в Україні можна передплатити "Юний технік України" і "Юний натураліст", "Світ фізики" та "У світі математики". Неперіодично з'являється науково-популярний журнал "Сузір'я" - для тих, хто цікавиться аерокосмічною тематикою. Завдяки праці видавничого дому "Наутілус", що у Львові, від 1999 року в Україні представлений "Світ науки" - українська версія найстарішого американського журналу "Scientific American". [3] Науково-популярну літературу випускають видавництва «Кальварія», «Тера», «Урожай», «Промінь» (зокрема видання «Чудеснее сказок» - про електроніку та автоматику), «Веселка» («Електрон-художник, або Чому телевізор показує»).