6.Методи фінансового аналізу.

1. Горизонтальний (часовий) – показує основні тенденції розвитку показників: показників динаміки(абсолютне відхилення, темп росту).

2. Вертикальний – розрахунок показників структури, питомої ваги, впливу їх на показник, що досліджується.

3. Коефіцієнтний – сутність полягає в тому, щоб розрахувати співвідношення між окремими статтями балансу.

4. Просторовий – сутність полягає в тому, що показники досліджуваного підприємства порівнюються з показниками конкурентів, лідерами на ринку, середньо-галузевими показниками.

5. Факторний – полягає у розрахунку сили впливу окремих факторів на показник, що досліджується, для цього застосовують економіко-математичні моделі.

Всебічний і глибокий аналіз виступає передумовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Використання різноманітних його методів залежить від завдань, що поставлені перед фінансовою службою, рівня кваліфікації персоналу, технічний і інформаційних можливостей.

7. Методи фінансового планування

Важливим елементом системи забезпечення фінансового менеджменту виступає фінансове планування. Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообороту виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. Під час здійснення планування в сучасних умовах господарювання застосовуються багатоваріантні розрахунки планових показників, які здійснюються на основі застосування різноманітних методичних підходів: програмно-цільовий; економіко-математичного моделювання; екстраполяції; нормативні; балансовий; побудови сценаріїв розвитку; експертних оцінок; матричний.

Метод коефіцієнтів, або екстраполяції передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені.

Цей метод використовується при індексації вартості основних фондів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей в зв'язку з інфляцією, при плануванні прибутку, величини власних оборотних коштів та ін.

Перевага методу коефіцієнтів полягає у його простоті, водночас цьому методу притаманний суттєвий недолік. Справа в тому, що разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванні фінансових показників, механічно на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце в попередній період; внутрішні резерви, як правило, не вишукуються.

Нормативний метод у фінансовому плануванні позбавлений вказаного недоліку; він передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів. Це — нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачання коштів в бюджетних установах та ін.

Нормативний метод є більш ефективним при умові що норми і нормативи відповідають наступним вимогам:

— вони мають бути науково обґрунтованими;

— прогресивними (тобто. орієнтованими на кращий досвід);

— тривалої дії;

— стабільними.

Балансовий метод у фінансовому плануванні передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття, ув'язку всіх розділів фінансового плану, фінансових і виробничих показників, в результаті чого досягається збалансованість плану. В сучасних умовах цей метод набуває особливого значення тому що всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні поступлення, а не на допомогу держави чи міністерства.

Матричний метод планування є подальшим розвитком балансового методу і являє собою побудову моделей взаємозв'язків між виробничими підрозділами та показниками.

Методи експертних оцінок – це спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на основі прогнозів фахівців.

Сутністю методу моделювання є аналіз функціональних зв’язків між різними елементами процесу виробництва. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня затрат і обсягу реалізації продукції (виручки).

Метод економіко-математичного моделювання дає змогу з певною ймовірністю визначити динаміку показників залежно від зміни факторів, які впливають на розвиток фінансових процесів у майбутньому. Побудова моделей базується на використанні методів екстраполяції, регресивного аналізу, експертних оцінок.

Метод побудови сценарію — один із методів прогнозування, що ґрунтується на встановленні послідовності станів об’єкта прогнозування за різних прогнозів зміни фону, на якому перебуває об’єкт.

Програмно-цільовий метод планування реалізується через цільові комплексні програми. Цільова комплексна програма (ЦКП) — це документ, в якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей.