29.Оцінка вартості капіталу

Вартість капіталу являє собою середню ціну, яку підприємство сплачує за його залучення із різних джерел. Її визначення проводиться за середньою арифметичною зваженою. Спочатку визначається середньозважена вартість власного капіталу, потім – середньозважена вартість позичкового капіталу, а вже після цього розраховується загальна середньозважена вартість всього капіталу (рис. 7.4).

Рис. 7.4. Послідовність проведення методичних процедур щодо оцінки вартості капіталу

30. Характеристика власного й позичкового капіталу

Джерела надходження капіталу класифікуються на позикові й власні, кожне з яких має свої особливості

Особливості власного й позичкового капіталу

Особливості власного капіталу
Позитивні	Недоліки
1.   Простота залучення	1.   Обмежений обсяг залучення, а отже, і можливостей суттєвого розширення господарської діяльності при сприятливій кон’юнктурі
2.   Висока віддача по критерію нор­ми прибутку на вкладений капітал, оскільки не сплачується позичко­вий процент	2.   Невикористана можливість приросту рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу
3.   Зниження ризику фінансової стійкості і банкрутства

 

Особливості позичкового капіталу
Позитивні	Недоліки
1.   Достатньо широкі можливості залучення	1.   Сладність залучення, оскільки воно залежить від рішення інших господарських суб’єктів
2.   Збільшення фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого зросту темпів росту обсягу господарської діяльності	2.   Необхідність надання відповідних сторонніх гарантій (страхових компаній) або заставки
3.   Можливість збільшувати приріст рентабельності власного капіталу	3.   Зниження норми рентабельності активів, оскільки прибуток зменшується на суму сплачуваних процентів за кредит
	4.   Зниження рівня фінансової стійкості підприємства з відповідним зростом ризику банкрутства

31 Фінансовий важіль

Фінансовий важіль – це інструмент регулювання пропорцій власного та позикового капіталу з метою максимізації рентабельності власних коштів підприємства. Його дія виявляється в ефекті фінансового важеля (ЕФВ), під яким розуміють приріст рентабельності власних коштів, отримуваний унаслідок використання коштів позикових (враховуючи їх платність і поворотність).

ЕФВ=(1-Сп)*(Ра-Св)*ПК/ВК ; (1-Сп) – податковий коректор; Ра – Св – диференціал; ПК/ВК - плече

Де  Сп– ставка податку на прибуток

Ра - рентабельність активів

Св – ставка відсотку за кредит

ПК – позиковий капітал

ВК – власний капітал

Ефект фінансового важеля досягається тільки тоді, коли економічна рентабельність активів фірми вища за середню ставку процента із залучених коштів. Різницю між економічною рентабельністю активів і середньою ставкою процента, називають диференціалом фінансового важеля.

Якщо різниця (Ра – Св) позитивна, то будь-яке збільшення коефіцієнта заборгованості вестиме до зростання рентабельності власного капіталу. Однак підвищення частки позичок у структурі капіталу підвищує ризик, а отже, кредитори вимагатимуть підвищених процентних ставок за кредитами, що одержує підприємство. Це, в свою чергу, знижує згадану різницю, а отже, зменшується ефект фінансового лівериджу.

Відношення позикового капіталу (ПК) до власного капіталу (ВК) називається плечем фінансового важеля. Плече фінансового важеля показує фінансовий ризик, пов’язаний зі структурою капіталу, отже, при недостатньо високій рентабельності капіталу фірма, що має більшу частку позикового капіталу, швидше втрачає платоспроможність, оскільки виникає від’ємний ЕФВ.

Податковий коректор фінансового лівериджа (1-Сп) практично не залежить від діяльності підприємства, тому що ставка податку на прибуток установлюється законодавчо.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки процентів збіль­шується рентабельність власного капіталу в результаті залучення позичених коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих ви­падках, коли економічна рентабельність вище кредитного проценту.