66. Заходи з подолання системної кризив срср, у тому числі в Україні, здійснені у 1985-1987 рр. Партійно-державним керівництвом срср мали характер:

а) кардинальних всеохоплюючих реформ, спрямованих на демократизацію усіх сторін життя радянського суспільства;

б) кардинальних всеохоплюючих реформ, метою яких був злам соціалістичної системи суспільних відносин і побудова в СРСР відкритого громадянського суспільства та вільноринкової економіки;

в) часткових, обмежених реформ, які передбачали лібералізацію економіки країни та піднесення життєвого рівня населення, проте не торкалися сфери суспільно-політичних відносин;

г) повернення до сталінських методів управління державою, посилення її репресивно-каральних функцій, що мало сприяти подоланню кризових явищ в економіці та прискореному будівництву капіталізму в СРСР.

67. Масова громадсько-політична організація, створена в Україні 1989 р. Для підтримки перебудови, називалася:

а) Українське культорологічне товариство;

б) Українська Гельсинська спілка;

в) Народний рух України за перебудову;

г) Нова спілка сприяння перебудові.

68. На XIX конференції кпрс (червень-липень 1988 р.) висувалася пропозиція:

а) радикальних економічних реформ;

б) кардинального реформування політичної системи;

в) активізації боротьби за екологічну безпеку;

г) посилення соціального захисту громадян.

69. Рішення березневого (1989 р.) пленуму ЦК КПРС мали безпосередньо стосуватися розвитку аграрного сектора в Україні і передбачали:

а) реорганізацію управлінських структур сільськогосподарським сектором;

б) передачу землі селянам у приватну власність;

в) розвиток на селі альтернативних форм господарювання (фермерських господарств, оренди, створення кооперативних спілок);

г) розпуск колгоспів та радгоспів.

70. Народна рада - це:

а) назва Президії ВРУ;

б) керівний орган Народного руху України;

в) офіційна опозиція комуністичній більшості у ВРУ, створена у 1990 р.;

г) комуністична більшість у ВРУ, cтворена у 1990 р.

71. Очолив Народну раду:

а) О.Мороз; б) Л.Кравчук; в) І.Юхновський; г) В.Чорновіл.

72. Виникнення багатопартійності в Україні стало можливим після:

а) активізації громадсько-політичного та робітничого руху в Україні у 1988-1989 рр., зростання політичної свідомості громадян;

б) усунення у вересні 1989 р. з посади першого секретаря ЦК КПРС В.Щербицького, який гальмував реформаторські процеси в Україні;

в) рішення лютневого (1990 р.) пленуму ЦК КПРС про відміну статті 6 Конституції СРСР, яка закріплювала керівну роль КПРС та однопартійну політичну систему;

г) проголошення політики гласності, яка сприяла утвердженню у свідомості громадян альтернативних комуністичних поглядів на сучасний суспільно-політичний процес.

73. Народний рух України за перебудову, що діяв у 1989-1991 рр.:

а) це масова громадсько-політична організація, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного, гуманного суспільства, відродженні української мови та культури, національно-державного суверенітету України та її виходу зі складу СРСР;

б) це масова громадсько-політична організація, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного, гуманного суспільства, відродженні української мови та культури, національно-державного суверенітету України, а також у перебудові СРСР на засадах федералізму;

в) це політична партія, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного суспільства, відродженні української мови та культури, національно-державного суверенітету України;

г) це політична партія націонал-демократичного спрямування, мета якої полягала в досягненні державної незалежності України, а також у розбудові української державності, реформуванні основ її політичного та економічного устрою на демократичних засадах.

74. Урочисте проголошення положень чи принципів:

а) постанова; б) конституція;

в) декларація; г) указ.

75. Добровільне об’єднання громадян для спільної господарської діяльності – це:

а) федерація; б) кооператив; в) республіка; г) спілка.

76. „Група 239” у Верховній Раді України, що була обрана у березні 1990 р., представляла інтереси:

а) комуністичної більшості; б) центристів;

в) опозиції; г) консерваторів.

77. Декларація про державний суверенітету країни була прийнята:

а) 16 червня 1987 р.; б) 16 липня 1990 р.;

в) 1 грудня 1991 р.; г) 24 серпня 1991 р.

78. У Декларації про державний суверенітет України було проголошено намір республіки:

а) в подальшому бути постійно нейтральною державою;

б) приєднатися до блоку НАТО;

в) увійти до стратегічного союзу з Росією та Білорусією;

г) залишитися в Організації Варшавського Договору.

79. Суверенітет – це:

а) цілковита незалежність держави від інших держав у внутрішній та зовнішній політиці;

б) часткова незалежність держави від інших держав у сфері зовнішньополітичної діяльності;

в) повна незалежність держави у вирішенні питань культурного розвитку;

г) часткова залежність держави від інших держав у економічній галузі;

80. Автономія – це:

а) самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією);

б) необмежена самодержавна влада;

в) форма державного правління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам;

г) система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством.

81. Партійно-політична система України в перші роки після проголошення незалежності характеризувалася:

а) виникненням значної кількості нових політичних партій, які, за поодинокими винятками, не мали масового характеру і не відігравали помітної ролі в політичному житті країни;

б) кризою політичних партій, що існували у 1990-1991 рр. До кризи спричинилася вичерпаність їхньої програмної мети: Україна здобула незалежність, була ліквідована багатопартійність та відновлена однопартійна система, при якій провідну роль у суспільстві відігравала так звана партія влади;

в) виникненням значної кількості політичних партій, діяльність яких мала масовий характер і суттєво впливала на політичні події в країні;

г) перебудовою багатопартійної системи в двопартійну , при якій провідну роль відіграють Компартія України та Народний рух України.