Розділ іі.Моделі економічного зростання

2.1.Однофакторна модель Харрода-Домара

Науковий інтерес до проблем економічногозростання особ­ливо посилився серед представників неокласичної школи в50-х рр. XX ст. Зокрема, економісти почали займатися уточненням іконкретизацією кейнсіанських положень щодо цієї проблеми та розроблятивідповідні моделі економічного зростання. Такі моделі створю­вали з метоюпошуку оптимального співвідношення між факто­рами виробництва, визначенняумов, які забезпечують бажані темпи та стабільність економічногорозвитку, дослідження найважливіших пропорцій, у тому числі міжнагромадженням і споживанням тощо.

Однофакторна модель зростання. В економічній літературі відома модельХаррода—Домара. У ній автори враховують як єдиний фактор економічногозростання лише капітал, тобто це однофакторна модель. Вихідною умовоютакої посилки є те, що капітал (якфактор) наче «вбирає» в себе потенціїрешти виробничих факторів.

Модель Харрода—Домара слугує допоміжним інструментом у розв’язанніпроблем економічного зростання в довгостроко­вому періоді, допомагаєвиявити характер взаємозв’язків у динаміці та проілюструвати їх.

Формула (рівняння) Харрода—Домара має такий вигляд:

G = S / C, або G / C = S,

де G — темп економічного зростання; C — відношення капіталу до випускупродукції (національного доходу), тобто коефіцієнт капіталомісткості; S— частка заощаджень у національному доході.

2.2.Двофакторну модель Кобба-Дугласа

Таким чином, знаючи основні економічні параметри (національний капітал,національний дохід та їх співвідношення, розміри чистих заощаджень таінвестицій), можна прогнозувати приблизні темпи зростання економіки наперспективу

Інтенсивний тип зростання можна описати таким чином:На основі виробничої функції американський економіст П. Ду­глас іматематик Х. Кобб побудували двофакторну модель зро­стання економіки,продемонстрували пряму залежність між об­сягом (результатом) виробництваі величиною виробничих витрат.

Модель Кобба—Дугласа виражається такою формулою:Q = F (L, K).Згідно з даною формулою при збільшенні затрат праці і капіталу на х %обсяг продукції (національного доходу) зросте також на х %.Багатофакторні моделі зростання. У подальшому були запропоновані іншімоделі, які враховували умови, що впливають на ступінь взаємозамінюваності факторів та їх ди­ференціацію, а також на економічне зростання прямо та опо­середковано, тобто багатофакторні моделі (наприклад, розра­хунки факторів економічного зростання американського еко­номіста Е. Денісона).

2.3. Універсальну модель в. Леонтьєва

Важливо звернути увагу і на універсальну модель В. Леонтьєва, яка дістала назву «витрати—випуск». Її автор проаналізував систему взаємозалежностей в економіці як єдиного цілого на основі таблиці міжгалузевого балансу. У таблиці взаємозв’язок між «витратами» і «ви­пуском», або виготовленою продукцією (по рядках),дозволяє з’ясувати, яку кількість однієї продукції потрібно використати для виробництва іншої.

Теоретична модель «витрати—випуск» стала основою для по­будовиміжгалузевої моделі економіки США, а також набула поширення в іншихкраїнах, у тому числі в колишньому СРСР.

У 1973 р. за розробку методу «витрати—випуск» та його прак­тичнеезастосування В. Леонтьєву було присуджено Нобелівську премію зекономіки.

Концепція нульового зростання. На початку 70-х рр. у західній літературібуло висунуто так звану концепцію нульового економічного зростання. Сутьпроблеми полягає в тому, що в повоєнні десятиліття істотно посилилисьнегативні наслідки швидкого економічного зростання, оскільки вонозначною мірою пов’язано із залученням і переробкою дедалі більшоїкількості сировинних ресурсів. Сировина стає дефіцитнішою, а потреби вній безперервно зростають. За існуючих тенденцій залучення природнихнихресурсів у виробництво людство не­забаром дійде до межі, за якою йомузагрожує глобальна ката­строфа: виснаження природних ресурсів, екологічнікатаст­рофи та погіршання якості життя в цілому. У зв’язку з цим потрібносвідомо обмежувати темпи економічного розвитку.

З прихильниками концепції нульового зростання важко пого­дитись. Аджесаме динамічне економічне зростання виступає як головна передумовапом’якшення суперечностей між зро­стаючими потребами та обмеженимиресурсами. Як уже зазна­чалося, НТР веде до суттєвих змін у факторахекономічного зростання. Вона дозволяє отримати більше продукції змен­шими витратами, у тому числі зменшуються витрати енерге­тичних ітрадиційних мінеральних ресурсів.

Показники економічного зростання. Найбільш концентровано і комплекснохарактеризує економічне зростання показник продуктивності суспільноїпраці, що визначається як відношення (у грошовій формі) випускупродукції (в масшта­бах країни — національного доходу) до затрат живоїпраці. Зворотний показник продуктивності праці — це трудомісткістьпраці. Він показує, скільки необхідно суспільству затратити праці, щобвиготовити одиницю продукції. Близький до них показник інтенсивностіпраці, який характеризує затрати праці за одиницю часу.

Відношення (у грошовій формі) обсягу продукції до основного капіталувизначає продуктивність капіталу, або знайомий нам показниккапіталовіддачі. Протилежний йому показник — капіталомісткість продукції. Наскільки раціонально, продук­тивно використовуються обмеженіприродні ресурси, характеризує показник матеріаломісткості — відношеннявит­рат використаних ресурсів (у грошовій формі) до виготовленоїпродукції.З точки зору маржиналістського підходу до аналізу граничних показниківважливими є показники граничної продуктивності факторів виробництва.Вони характеризують залежність обсягу при­росту національного доходу відприросту відповідного фактора праці, капіталу, природних ресурсів. Хочадосконалої мето­дики таких розрахунків ще немає, але західні економістивва­жають, що частки даних факторів у величині національного доходу такі:заробітної плати (праці) — 75—80%; прибутку і процента — 15—18;природних ресурсів — 5—7%.

Таким чином, забезпечуючи економічне зростання, люди повиннівдосконалювати економічні процеси, які характеризу­ють згадані показники.Усі вони врешті-решт «фокусуються» в показнику продуктивності праці,комплексним фактором зростання якого є НТП.