Види цивільно-правових санкцій

• компенсаційні ;

• конфіскаційні ;

• стимулюючі (штрафні) ;

• відмова в захисті права.

Детальніше розглянемо цивільно-правові санкції.

Компенсаційні санкції виконують роль відновлення майнового положення потерпілої особи, відшкодування їй шкоди, збитків. Під шкодою – слід розуміти будь-яке позбавлення особистого або майнового блага суб’єкта.

Під шкодою розуміють :

а) витрати, понесені потерпілим в результаті правопорушення ;

б) втрата або пошкодження майна ;

в) неотриманні доходи, які отримав би потерпілий при нормальних умовах (упущена вигода).

Поняття “збитки” – охоплює реальну шкоду, за виключенням упущеної вигоди.

Конфіскаційні санкції – це безоплатне вилучення державою майна в якості санкції за правопорушення. Так Цивільний кодекс Української РСР передбачає стягнення в доход держави всього що виконано по угоді, здійсненою з метою завідомо противної інтересам держави та суспільства.

Стимулюючі (штрафні) санкції – стягуються на користь потерпілої сторони і можуть бути встановлені як законом, так і згодою сторін. Виступають у вигляді неустойки (штрафу, пені) і по суті виконують функції пробудження контрагента до сумлінного виконання обов’язків.

Відмова в захисті права – являє собою санкцію особливого роду, яка застосовується у випадках зловживання владою особи. Зловживання може бути визначено, як використання права для досягнення недозволеної законом мети, застосування недозволених засобів реалізації свого права або захисту.

Відповідальність, за загальним правилом, а також за цивільним правом, настає за правопорушення, тобто дію або бездіяльність, що порушує вимоги закону або договору.

Для того щоб кваліфікувати діяння як правопорушення, необхідно встановити сукупність загальних (типових) умов, які, як правило, присутні будь-якому правопорушенню, а також спеціальні умови, які притаманні окремим видам цивільних правопорушень.

Цивільне право виходить з принципу презумпції вини правопорушника. Це означає, що потерпілий не зобов’язаний доказувати вину правопорушника, оскільки й так вона припускається законом, навпаки, сам правопорушник для того щоб уникнути відповідальності повинен довести відсутність своєї вини, а інакше неминуче настає відповідальність його перед потерпілим (кредитором).

Закон припускає випадки відповідальності і незалежно від вини правопорушника, коли шкода або збитки виникають в результаті випадкових обставин або під впливом неприборканої сили. Так, незалежно від вини, за заподіяну шкоду несе відповідальність власник джерела підвищеної небезпеки, який усувається від відповідальності лише при наявності умислу потерпілого або непереборної сили. Цивільне законодавство виходить з того, що особа, яка вчинила шкоду, повинна повернути її в повному обсязі, тобто виходить з принципу повноти цивільно-правової відповідальності. Однак, в ряді випадків законом або договором може бути передбачено підвищення або зменшення розміру відповідальності.

Межі розміру цивільно-правової відповідальності визначаються сумою спричинених збитків (шкоди). Виходячи з цього Цивільний кодекс Української РСР встановлює, що якщо за невиконання або неналежне виконання обов’язків встановлена неустойка (штраф, пеня), то збитки відшкодовуються в частині, що непокрита неустойкою. З цього загального правила можуть бути законом чи договором передбачені виключення :

• коли припускається стягнення тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків ;

• коли збитки можуть бути стягнені в повній сумі з верх неустойки (штрафна неустойка);

• коли за вибором кредитора можуть бути стягнені або неустойка, або збитки (альтернативна неустойка).

Ефективність цивільно-правової відповідальності залежить не тільки від виду і характеру санкцій, але й від механізму їх впливу на правопорушника.

Громадяни (військовослужбовці) також відповідають по боргам своїм майном, за виключенням того переліку майна, на яке по закону не може бути спрямоване стягнення.

Цивільним законодавством передбачені також випадки звільнення від цивільно-правової відповідальності. За загальним правилом особа (військовослужбовець) не несе відповідальність, якщо в її поведінці немає хоча б однієї ознаки (умови) цивільного правопорушення, а саме :

• протиправності;

• шкоди (збитків);

• причинного зв’язку;

• вини.

Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є :

• непереборна сила;

• випадок (казус).

Казус (випадок) - має місце там і тоді, коли психічний стан особи, що порушила зобов’язання, характеризується відсутністю вини. При відсутності вини немає і відповідальності, якщо законом, чи договором непередбачена відповідальність і без вини.

Непереборна сила - це надзвичайна і невідворотна сила за даних умов події.

2.4.

Кримінальна відповідальність військовослужбовців.

15 хв.