Заходи морально - правового осудження

зауваження

сувора догана

інші стягнення які містять осуд дій порушника військової дисципліни

догана

До мір пов’язаних з певними обмеженнями, відносяться такі:

• позбавлення нагрудного знаку відмінний фахівець ;

• позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини;

• позбавлення військового звання та інші.

Ця група стягнень не тільки осуджує неправомірні дії військовослужбовця, а також покладає на нього обов’язок зазнати певні обмеження. До цих заходів також відносяться погіршення службового положення порушника (наприклад, пониження в посаді, у військовому званні), накладання на порушника окремих службових обов’язків - призначення в наряд на роботу поза черги, обмеження свободи - утримання на гауптвахті, тощо.

Принципи накладання дисциплінарних стягнень.

При застосуванні дисциплінарних стягнень командири (начальники) повинні дотримуватись зазначених у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України принципів.

Законність та обгрунтованість накладених стягнень

Індивидуалізація стягнень

Своечасність

гласність

Регламентація порядку накладання

Обов’язковіть виконання

1. Принцип законності та обгрунтованості накладених стягнень.

Дисциплінарне стягнення може бути накладене на військовослужбовця тільки при наявності в його діях дисциплінарного проступку, передбаченого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Командир (начальник) повинен всебічно розглянути вчинок свого підлеглого, а при необхідності провести службове розслідування, обґрунтувавши своє рішення..

2. Принцип індивідуалізації стягнень - зобов’язує командира (начальника) враховувати при їх застосуванні тяжкість провини, особливості особи порушника, обставини, які пом’якшують і обтяжують його відповідальність. При цьому повинні братися до уваги характер, обставини, за яких вона була здійснена, попередня поведінка винного, а також час знаходження його на військовій службі і ступінь ознайомлення з порядком служби. Дисциплінарний статут Збройних Сил України вимагає збільшувати суворість дисциплінарного стягнення у тих випадках, коли винний здійснив проступок вдруге, взяв участь у груповому порушенні військової дисципліни або громадського порядку, а також, коли проступок здійснений при виконанні службових обов’язків, під час бойового чергування, у нетверезому стані або коли він був наслідком істотного порушення порядку.

3. Принцип своєчасності накладення стягнень.

Дисциплінарне стягнення повинно бути накладене своєчасно. Як правило, його потрібно застосовувати одразу після здійснення проступку. Саме за цієї умови досягається виховний та попереджувальний вплив на винного.

Стягнення повинно бути накладено протягом 10 діб з того дня, коли командиру (начальнику) стало відомо про дисциплінарний проступок, а якщо проводилось розслідування, то з дня його закінчення.

4. Принцип гласності.

Гласність, як принцип накладення стягнень забезпечує виховний та профілактичний вплив не лише на самого порушника, але й на інших осіб, сприяє створенню в підрозділі, військовій частині, умов нетолерантності і громадського засудження проступку.

5. Принцип регламентації порядку накладання дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України визначає і порядок накладення дисциплінарних стягнень. Він вимагає, щоб командир (начальник) при накладенні дисциплінарного стягнення не припускався квапливості у визначенні виду і міри покарання. Статутом забороняється притискувати особисту гідність винного та допускати по відношенню до нього грубість.

Дисциплінарним статутом регламентується порядок накладення дисциплінарних стягнень і в деяких особливих випадках. Так, накладання покарання на осіб зі складу добового наряду, зміни бойового чергування, за проступок, що вчинені ним під час несення служби, здійснюється тільки після зміни наряду (з бойового чергування) або після заміни їх іншими військовослужбовцями. Забороняється накладати дисциплінарне стягнення на військовослужбовця, який знаходиться в нетверезому стані, а також отримання від нього, при цьому, будь - яких пояснень.

Виконання дисциплінарних стягнень полягає в реалізації рішення командира (начальника) про застосування до військовослужбовця вибраної міри дисциплінарного впливу.

6. Принцип обов’язковості виконання дисциплінарних стягнень.

Всі дисциплінарні стягнення повинні виконуватися, як правило, негайно. В необхідних випадках допускається реалізація стягнення і протягом більш тривалих строків, але не пізніше місяця з дня їх накладання. Подання скарги не призупиняє виконання накладеного стягнення, доки не буде відповідного розпорядження (наказу) командира (начальника) про його скасування. Після закінчення місячного строку, стягнення не виконується, але робиться відповідний запис у службову картку.

Для аналізу стану військової дисципліни, законності, обгрунтованості та доцільності використання дисциплінарних стягнень, а зрештою для своєчасного прийняття заходів про попередження правопорушень важливе значення має дисциплінарна практика.

Дисциплінарна практика - це практика використання командирами та начальниками наданої їм дисциплінарної влади, і перш за все, повноважень у використанні заохочень і дисциплінарних стягнень.

Основна вимоги до дисциплінарної практики - її законність, ефективність, цілеспрямованість та послідовність використання заходів заохочення та покарання. Що мається на увазі?

По-перше, керуючись відповідними положеннями Статуту внутрішньої служби і Дисциплінарного статуту, командир (начальник) не має права ухилятись від реалізації своїх дисциплінарних повноважень у випадках, коли є на те привід. Статутом на нього покладений обов’язок заохочувати військовослужбовців та не залишати без уваги жодного проступку підлеглих, приймати необхідні міри щодо поновлення порядку та дисципліни. Безкарність, приховування проступків є суттєвими порушеннями законності і дуже негативно впливає на стан військової дисципліни.

По-друге, дисциплінарна влада повинна використовуватись лише в службових цілях. Тому є неправомірними дії командира, приміром, заохочення підлеглого за надання командиру особистих послуг, і відповідно стягнення за відмову надати такі послуги, або неналежне їх надання. Зовсім не допустимо використовувати дисциплінарну владу для зведення з підлеглим особистих рахунків, наприклад, за критику.

По-третє, дисциплінарні стягнення можуть бути застосовані командирами (начальниками) тільки якщо є на те підстави, суть яких розглянуто вище.

По-четверте, законною може бути визнана лише дисциплінарна практика, яку використовує командир (начальник) лише в передбаченому статутом обсязі та щодо тих осіб, на яких вона поширюється.

Нестатутні заходи впливу командирів (начальників) на підлеглих є порушеннями дисциплінарної практики. Як вже відмічалося, командири (начальники) можуть застосовувати лише ті заохочення та стягнення, що передбачені Дисциплінарним статутом.

По-п’яте, застосування заохочень та стягнень повинно здійснюватись не інакше, як у встановленому статутом порядку, за умови їх обов’язкового та своєчасного виконання.

Важливою вимогою до дисциплінарної практики є забезпечення її ефективності. Дисциплінарна практика є ефективною, коли командири та начальники своєчасно помічають та заохочують добросовісність, старанність, та разом з тим, забезпечується невідворотність притягнення до відповідальності за скоєння порушення військової дисципліни або громадського порядку. Важливою умовою ефективності дисциплінарної практики є дотримування основних, розглянутих вище принципів застосування заохочень і стягнень. Необхідною умовою правильної, ефективної дисциплінарної практики є її цілеспрямованість. Вона повинна бути спрямована на стимулювання виконання військового обов’язку, та на викоренення найбільш небезпечних поширених правопорушень, що істотно впливають на стан військового правопорядку (наприклад, на викоренення нестатутних взаємовідносин між військовослужбовцями).

Ефективність дисциплінарної практики забезпечується розумним поєднанням заходів заохочень та стягнень. Важливо уникати як захвалювання та надмірного “захоплення” заохоченнями, так і особливо зловживанням покараннями, тим більш такими, як арешт з утриманням на гауптвахті та іншими радикальними заходами.

Необхідною умовою дієвості дисциплінарної практики є послідовність використання заходів стимулювання та їх різноманітність, а також активна участь у цій практиці усіх командирів та начальників, особливо молодших командирів.

Успіх дисциплінарної практики визначається також єдністю підходу командирів і начальників до використання своєї дисциплінарної влади, однаковою вимогливістю до підлеглих, вмілим поєднанням заходів дисциплінарного впливу з іншими заходами виховного організаційного характеру, що використовуються не тільки командирами, а й іншими посадовими особами.

Отже, правильна дисциплінарна практика командирів і начальників має велике профілактичне значення, сприяє попередженню у військових частинах і на кораблях правопорушень та подій.