59. Структура, функції, типи політичної свідомості.

Типи політичної свідомості:

Залежно від прихильності людей до відповідних політичних ідеалів і цінностей політична свідомість може бути: ліберальною, консервативною, соціалістичною.

Залежно від прихильності суб'єктів політики до тих чи тих форм політичного устрою суспільства: демократичний, авторитарний і тоталітарний типи політичної свідомості.

Якщо за основу взяти орієнтацію на характер соціальної діяльності суб'єк­та, то політична свідомість може бути консервативною, радикальною, реформістською та революційною.

Основні функції політичної свідомості:       • пізнавальна — система знань про політичну дійсність загалом;       • оцінювальна — забезпечення і сприяння орієнтації у політичному житті на основі оцінювання політичних подій;       • регулятивна — орієнтування стосовно участі у політичному житті;       • інтегруюча — сприяння об'єднанню окремих соціальних груп, суб'єктів політичного процесу на основі спільних ідей, цінностей, установок;       • прогностична — передбачення особливостей розвитку політичного процесу, подій;       • нормативна — створення загальноприйнятого образу майбутнього.

Традиційно структурування політичної свідомості:

• Політична психологія (емпірична й буденна політична свідомість) і політична ідеологія (теоретична й наукова політична свідомість).

• Політична самосвідомість, політичні знання й оцінки суб´єктом політичної діяльності потреб та інтересів різних суспільних груп.

• Спеціалізована свідомість (передусім партій) і масова політична свідомість, політична свідомість окремих верств і груп суспільства.

У політичному енциклопедичному словнику пропонується трохи інший підхід (згідно з функціональним принципом):

• Політико-психологічний (почуття, настрій, наміри, мотиви, установки, переконання, воля та ін.) аспект.

• Політико-ідеологічний (цінності, ідеали, ідеї, доктрини, концепції, погляди й теорії) аспект.

• Політико-дійовий (свідомість консервативна, ліберальна, реформістська, радикальна та ін.) аспект.

Різноманітність підходів до структурування політичної свідомості є свідченням складності самого феномену політичної свідомості, прагненням знайти найвідповіднішу модель, яка б відтворювала реальний стан політичної свідомості.

60. Поняття політичної ідеології. Основні політичні ідеології в сучасному світі.

Політична ідеологія являє собою систематизовану сукупність ідейних поглядів, що виражають і захищають інтереси тієї чи іншої суспільної групи, і вимагають підкорення індивідуальних поглядів і вчинків як найбільшої кількості людства відповідній меті і завданням використання влади. Деякі вчені (Вебер) відносять ідеологію до сфери віри і заперечують постановку питання про її науковість. Функціональне тлумачення ідеології (Парсонс) – інститут інтеграції спільноти, за яким її соціально-історичні джерела залишаються в тіні. Поняття ідеології зводиться до визначення психології окремих груп та індивідів.

Основні політичні ідеології

Лібералізм - сукупність ідейно-політичних вчень, політичних і економічних концепцій, що ставлять метою ліквідацію або пом'якшення різних форм державного і суспільного примусу, необмежену свободу підприємництва й торгівлі, парламентський устрій, плюралістичну демократію, широкі свободи індивідів в усіх сферах суспільного життя.

Ідея «держави добробуту». Така держава мала відвернути соціальні конфлікти. Неолібералізм виходив з необхідності партнерства між урядами, бізнесом і працею на всіх рівнях господарського механізму, зміщення центру тягаря з заборонених заходів на стимулювання.

Консерватори віддають перевагу порядку політичної системи, що склався. Примножена досвідом і мудрістю багатьох поколінь людей «даність», більш правильна, аніж новації та перетворення, що виступають модним захопленням сучасності. Неоконсерватизм означає реальний процес поновлення політики, здійснюваної в межах колишніх пріоритетів та названий «новою консервативною хвилею».

Суспільно-політичні ідеали соціалізму, засновані на суспільній власності в різноманітних формах, відсутності експлуатації, справедливому розподілі матеріальних благ і духовних цінностей залежно від затраченої праці, на соціально забезпеченій свободі особистості. На відміну від лібералізму, основаного на пріоритеті індивідуального як умові реалізації тієї ж ідеї, соціалізм підкреслював першорядне значення колективних або суспільних основ у процесі перебудови й організації життя в майбутньому. Комунізм. В суспільних відносинах комуністичне вчення наголошує на зверхності інтересів колективу над інтересами окремої людини, на абсолютній домінанті, підкоренні людської особистості інтересам спільноти.

Для анархізму характерні два напрямку: анархо-індивідуалізм та анархо-комунізм. Основні Ідеї анархо-індивідуалізму зводилися до того, що нове суспільство повинно базуватися на пріоритеті особистості, на егоїзмі. Зважаючи на те, що держава та ї особистість несумісні, то анархо-індивідуалізм виступив проти держави.

Теоретики анархо-комунізму ставили головною метою визволення людини від насильства. Здійснення звільнення людини від насильства зв'язувалось з відмиранням держави, створенням бездержавного соціально справедливого суспільства.

Націоналізм - ідеологія, психологія, соціальна практика, світогляд та політика підкорення одних націй іншим, проповідь національної винятковості та переваги, розпалювання національної ворожнечі, недовір'я та конфліктів. Націоналізм може виступати у вигляді фашизму, расизму та під маскою витонченої науковості з позицій марксизму, лібералізму, демократизму.

Релігійний фундаменталізм — течії у протестантській ідеології, ісламі та інших релігіях, представники яких виступають проти критичного перегляду застарілих релігійних понять.